ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     22 січня 2008 р.
 
     № 26/233-07-4952
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     В. Овечкін -головуючого,
 
     Є. Чернов В. Цвігун
 
     за участю представників
 
     СПД -ФО ОСОБА_1
 
     ОСОБА_2. -(дор. від 01.10.2007) ОСОБА_3-(паспорт НОМЕР_1  від
14.10.97)
 
     розглянув касаційну скаргу
 
     суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
 
     на постанову
 
     Одеського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2007
року
 
     у справі
 
     № 26/233-07-4952 господарського суду Одеської області
 
     за позовом
 
     суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
 
     до
 
     Приморської сільської ради Санаторій "Приморський"
 
     про
 
     припинення права користування земельною ділянкою
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського суду Одеської області від  11.07.2007
(суддя:  М.Никифорчук)  позовні  вимоги   про   припинення   права
користування   санаторієм   "Приморський"    земельною    ділянкою
задоволено.
 
     Рішення суду мотивовано  тими  обставинами,  що  позивач,  як
законний власник бази відпочинку "Дельфін", позбавлений можливості
реалізації  передбаченого  ст.  116  Земельного  кодексу   України
( 2768-14 ) (2768-14)
          права  оформлення  правовстановлюючих  документів  на
земельну ділянку, необхідну для обслуговування будівель та  споруд
бази відпочинку, розташованої на спірній  земельній  ділянці,  яка
згідно державного акту на  право  постійного  користування  землею
належить санаторію "Приморський", останній спірну земельну ділянку
санаторій не використовує за цільовим призначенням, що  передбачає
припинення права користування земельною ділянкою.
 
     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
23.10.2007   (судді:   Т.Величко,   Л.Бойко,   А.Жукова)   рішення
господарського  суду  першої   інстанції   скасовано,   в   позові
відмовлено.
 
     Апеляційна  постанова   мотивована   тими   обставинами,   що
вирішення питання припинення права землекористування особою,  якій
надано землю в постійне користування, але яка  використовує  її  з
порушенням  земельного  законодавства,  входить   до   компетенції
органу, що надав землю  у  користування  та  визначав  її  цільове
використання. В даному випадку позивач  не  має  права  на  позов,
оскільки   не   має   суб'єктивного   матеріального   права    або
охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов.
 
     Позивач в  касаційній  скарзі  просить  апеляційну  постанову
скасувати з підстав порушення норм  матеріального  права,  рішення
господарського суду першої інстанції залишити в силі.
 
     Скаржник посилається на те, що він є  власником  будівель  та
споруд бази  відпочинку,  яка  розташована  на  спірній  земельній
ділянці,     однак     позбавлений      можливості      оформлення
правовстановлюючих документів на земельну ділянку,  необхідну  для
утримання та обслуговування  об'єктів  бази  відпочинку,  оскільки
земельна ділянка  входить  до  складу  земель  право  на  постійне
користування якими належить  санаторію  "Приморський".  При  цьому
метою передачі земельної ділянки останньому є саме  обслуговування
будівель та споруд бази. За приписами ст.ст.  15,  16  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         позивач вправі  звернутися  за  захистом  свого  права.
Приморська сільська рада  своїм  рішенням  про  надання  згоди  на
виготовлення технічної документації  не  спірну  земельну  ділянку
фактично підтвердила право позивача, як власника бази  відпочинку,
на довгострокову оренду  земельної  ділянки,  що  знаходиться  під
об'єктами  нерухомості.  Приморською  сільською   радою   прийнято
рішення  про  припинення  права  користування  земельною  ділянкою
санаторієм "Приморський", яке є чинним і у  встановленому  порядку
не скасовувалося.
 
     Позивач надав додаткові  пояснення  в  обгрунтування  підстав
скасування  оскаржуваної  апеляційної  постанови  з  проханням  їх
врахування їх при розгляді касаційної скарги.
 
     Скаржником зазначено,  що  прийняття  апеляційною  інстанцією
апеляційної скарги санаторію "Приморський" відбулося з  порушенням
норм процесуального права, а  саме  приписів  ст.ст.  94,  97  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , що, на  думку  скаржника,  за  приписами  ст.
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         є окремою підставою для  скасування
оскаржуваної апеляційної постанови.
 
     Санаторій  "Приморський"   звернувся   до   суду   касаційної
інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у  зв'язку
з неможливістю  бути  присутнім  в  судовому  засіданні  з  причин
перебування представника на лікарняному.
 
     Обставинною,  яка  зумовлює  відкладення  розгляду  справи  є
неможливість  вирішення  справи  в  даному  судовому  засіданні  з
якихось обставин, а також  з  підстав,  наведених  в  ст.  77  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Зазначені обставини  та  підстави  оцінюються
судом, який розглядає справу, для реалізації наданого  йому  права
на відкладення розгляду справи з метою її вирішення.
 
     Враховуючи підстави для відкладення справи, наведені в ст. 77
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та з огляду на передбачені  ст.ст.  111-5,
111-7 цього кодексу мету та  межі  касаційного  перегляду  справи,
касаційна  інстанція  вважає,  що  заявлене  клопотання   підлягає
відхиленню, оскільки присутність представника в судовому засіданні
обов'язковою не визнавалася,  обставини  відсутності  представника
заявника не є такими, що унеможливлюють вирішення спору  в  даному
судовому засіданні.
 
     Вищий  господарський  суд  України  у   відкритому   судовому
засіданні дослідив матеріали  справи,  доводи  касаційної  скарги,
вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Для вирішення спору про право необхідно визначити, які  права
позивача порушені, яким чином та ким, а також який спосіб  захисту
яких порушених прав або інтересів обрав позивач.
 
     Встановивши наявність у  особи,  яка  звернулася  з  позовом,
суб'єктивного  матеріального  права  або   охоронюваного   законом
інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує  наявність  чи
відсутність факту порушення або оспорення відповідного права.
 
     Як встановлено господарськими  судами  позивач  звернувся  до
господарського  суду   з   вимогою   про   припинення   санаторієм
"Приморський" права  користування  земельною  ділянкою,  мотивуючи
свої вимоги тими обставинами,  що  він  є  власником  будівель  та
споруд бази відпочинку, розташованої на спірній земельній ділянці,
право постійного користування якою належить санаторію, та  те,  що
останній   не   використовує   земельну   ділянку   за    цільовим
призначенням.
 
     Позивач посилається, зокрема, на юридичний факт  набуття  ним
права власності на  об'єкти  нерухомого  майна,  який  він  вважає
підставою   виникнення   у   нього   суб'єктивного   матеріального
права -вимагати припинення права користування  земельною  ділянкою
іншого землекористувача.
 
     Як встановлено матеріалами справи,  спірна  земельна  ділянка
перебуває у постійному користуванні санаторію "Приморський".
 
     Згідно частини п'ятої  ст.  116  Земельного  кодексу  України
( 2768-14 ) (2768-14)
         надання у користування земельної ділянки, що перебуває
у власності або у користуванні, провадиться лише  після  вилучення
(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
     Таким  чином,  надання  земельної  ділянки,  що  перебуває  у
користуванні,  здійснюється  після  вилучення   цієї   ділянки   у
попереднього користувача.
 
     Невикористання земельної ділянки за цільовим  призначенням  є
однією з підстав для  примусового  припинення  права  на  земельну
ділянку, яке здійснюється у судовому порядку.
 
     За змістом частини другої ст. 144 Земельного коде ксу України
встановлений  факт  порушення  земельного  законодавства,  як   то
невикористання земельної ділянки за  цільовим  призначенням,  може
слугувати  підставою  для   звернення   до   відповідного   органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням
про припинення права користування земельною ділянкою.
 
     Звернувшись  з  позовом  про  припинення  права  користування
земельною ділянкою, позивач діяв не у  відповідності  до  порядку,
встановленого земельним законодавством при переході до нього права
власності на будівлю, споруду.
 
     Відповідно до ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          кожна  особа  має
право на захист свого цивільного  права  у  разі  його  порушення,
невизнання або оспорювання.
 
     Стаття 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачає право відповідних
осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
 
     З  матеріалів  справи  не  вбачається  наявність  у  позивача
суб'єктивного матеріального права на подання позову про припинення
права землекористування, оскільки  він  не  є  належним  суб'єктом
відповідного права.
 
     Додаткові  обгрунтування  касаційної   скарги   відхиляються,
оскільки грунтуються на неправильному застосуванні скаржником норм
процесуального права.
 
     Наведені порушення норм процесуального  права  при  прийнятті
апеляційної  скарги  санаторію  "Приморський"   до   розгляду   на
правильність  висновків  апеляційної  інстанції  не  вплинули,  не
відносяться до  передбачених  в  частині  другій  ст.  111-10  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          процесуальних  порушень,  які  в  будь-якому
випадку  є  підставою  для  скасування  оскаржуваної   апеляційної
постанови.
 
     Отже, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач не  є
суб'єктом матеріального права на захист якого ним подано позов про
припинення  права  землекористування,   відповідає   вищенаведеним
приписам чинного законодавства,  згідно  яких  таким  суб'єктом  є
відповідний   орган   виконавчої   влади   або   орган   місцевого
самоврядування, тому постанова  апеляційного  господарського  суду
про відмову в позові  правомірна  і  підстави  для  її  скасування
відсутні.
 
     Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд
України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
     Постанову  Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
23.10.2007 у справі № 26/233-07-4952 господарського суду  Одеської
області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
 
     Головуючий В. Овечкін
 
     судді Є. Чернов
 
     В. Цвігун