ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 2-6/10295-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників
СВК "Южний берег"
Угринчук Г.Р. -(дор.№ 1 від 11.01.2008)
Лівадійської селищної ради
Хімікус О.С. -(дор. від 10.01.2008)
розглянув касаційну скаргу
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Южний берег"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.11.2007
у справі
№ 2-6/10295-2007 господарського суду
АР Крим
за позовом
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Южний берег"
до
Лівадійської селищної ради
про
визнання незаконним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.09.2007 (суддя:
В.Шкуро) позов про визнання рішення Лівадійської селищної ради від
16.04.2007 № 10 "Про відміну рішення виконавчого комітету
Лівадійської селищної ради № 66 від 15.07.1993" задоволено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що оскаржуване
рішення селищної ради не відповідає законодавству, оскільки
прийнято з хибних мотивів відсутності проекту відведення земельної
ділянки та державного акту на право постійного користування
земельною ділянкою.
Затвердження меж землекористування радгоспу "Южнобережний"
здійснювалося за проектом встановлення меж землекористування,
розробленому на підставі завдання Лівадійської селищної ради, яким
визначено межі земельної ділянки на місцевості, і в розумінні
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
проект встановлення меж
землекористування та проект відведення є ідентичні, оскільки
визначають межі земельної ділянки на місцевості, тому твердження
оскаржуваного рішення про надання земельної ділянки радгоспу
"Южнобережний" без проекту відведення є безпідставними і не
відповідають дійсності.
Мотивація оскаржуваного рішення Лівадійської селищної ради
відсутністю державного акту є безпідставною, оскільки відповідний
акт не було видано внаслідок відсутності нових бланків, про що
зазначено у скасованому рішенні виконавчого комітету, тоді як
радгосп вступив в права землекористувача і є належним
землекористувачем.
Щодо не визначення у рішенні виконкому строку
землекористування, то виконкомом прийнято рішення про видачу
державного акту на право постійного користування, тоді як вказівка
на строк землекористування стосується випадку передачі земельної
ділянки у тимчасове користування.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.11.2007 (судді: О.Дугаренко, Л.Заплава, О.Котлярова)
рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові
відмовлено.
Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що
оскаржуване рішення селищної ради щодо скасування рішення
виконкому селищної ради відповідає вимогам закону, оскільки
надання земельної ділянки виконкомом відбулося без проекту
землевідводу, без вказання мети надання земельної ділянки,
порушенням ст.ст. 7, 19 ЗК України, вирішення питань регулювання
земельних відносин віднесено до компетенції ради.
Позивач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову
скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в
силі.
Скаржник вважає, що відсутність державного акту на право
постійного користування землею не було достатньою підставою для
скасування відповідачем рішення виконкому, оскільки зумовлена
об'єктивною обставиною відсутності бланків відповідних актів, про
що зазначено в рішенні виконкому, висновок апеляційної інстанції
про не передання земельної ділянки в користування радгоспу
"Южнобережний" не відповідає фактичним обставинам, оскільки
радгосп вступив у права землекористувача з моменту ухвалення
рішення виконкому.
15.01.2008 в судовому засіданні оголошувалася перерва до
22.01.2008.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги,
вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюване
рішення Лівадійської селищної ради від 16.04.2007 № 10 прийнято за
результатами розгляду протесту Сімферопольської міжрайонної
природоохоронної прокуратури від № 866 від 12.04.2007 принесеного
на рішення виконкому Лівадійської селищної ради № 66 від
15.07.1993.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
протест на акт, що суперечить закону, приноситься
прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або
приведення його у відповідність з законом, а також поновлення
порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого
акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом у
десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду
протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідно ст. 8 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
вимоги прокурора, що
відповідають діючому законодавству, є обов'язковими для всіх
органів, підприємств, посадових осіб і виконуються негайно або в
передбачені законом або встановлені прокуратурою строки.
За приписами ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
рішення виконавчого
комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції
виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Отже, міська рада, якій внесено протест, вправі скасувати
опротестований акт, як такий, що суперечить законодавству або ж
відхилити протест прокурора.
Разом з тим, касаційна інстанція не може погодитися з
мотивами визнання рішення виконкому недійсним, що покладені в
основу рішення місцевої ради.
Стаття 19 ЗК України 1990, що був чинним на момент прийняття
рішення виконкому Лівадійської селищної ради, в частині 7
визначає, що надання земельних ділянок у користування здійснюється
за проектами відведення цих ділянок.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, що надання земельної
ділянки радгоспу "Южнобережний" відбулося без проекту відведення.
Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що
затвердження меж землекористування радгоспу "Южнобережний"
здійснювалося за проектом встановлення меж землекористування
радгоспу "Южнобережний", розробленому на підставі завдання
Лівадійської селищної ради народних депутатів на виконання
землевпорядних робіт. Цим проектом визначено межі земельної
ділянки на місцевості.
За своєю суттю проект встановлення меж земельної ділянки та
проект відведення визначають межі земельної ділянки на місцевості
і є ідентичними. Апеляційна інстанція, відхиляючи висновки
місцевого господарського суду в цій частині, обгрунтованих
доводів, як цього вимагає ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
навела, висновків місцевого господарського суду не спростувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю
або право користування наданою земельною ділянкою виникає після
встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в
натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це
право.
За приписами ст. 23 цього ж кодексу право власності або право
постійного користування землею посвідчується державними актами,
які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими,
районними Радами народних депутатів.
Апеляційною інстанцією зазначено, що позивач відповідного
правовстановлюючого документу не отримував.
Як вбачається з рішення виконкому Лівадійської селищної ради
№ 66 від 15.07.1993 у зв'язку з відсутністю бланків державних
актів на право постійного користування землею нового зразка,
вважати радгосп "Южнобережний" таким, що вступив у права
землекористувача з моменту винесення рішення.
Зазначені державні акти за своїм змістом і правовою природою
згідно земельного законодавства посвідчують права власника
(землекористувача) на виконання відповідного рішення компетентного
органу про його видачу, його не надання позивачу мотивована
відсутністю бланків, тому не може вважатися обставиною, що
спростовує виникнення у позивача відповідних прав.
За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла помилкового
висновку щодо правомірності рішення селищної ради, оскільки
скасування радою рішення виконкому з мотивів відсутності проекту
землевідведення та державного акту на право постійного
землекористування не можна визнати такими, що відповідають закону.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.11.2007 у справі № 2-6/10295-2007 господарського суду АР
Крим скасувати.
Рішення господарського суду АР Крим від 20.09.2007 залишити в
силі.
Витрати по сплаті державного вита, в тому числі за перегляд в
касаційному порядку судових рішень, віднести на Лівадійську
селищну раду. Доручити господарському суду АР Крим видати
відповідний наказ.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун