02-4-9/350 Про визнання недійсними дій Фонду соціального захисту інвалідів щодо самовільного поновлення процедури закупівлі інвалідних колясок після відміни торгів - Текст документа

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними дій Фонду щодо самовільного поновлення процедури закупівлі інвалідних колясок після відміни торгів та про відміну торгів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2007 (суддя Жирнов С.М.) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ). Прийняте рішення місцевий суд мотивував тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 24.09.2007 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. -головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) ухвалу місцевого суду від 14.05.2007 скасовано, а справу передано до місцевого суду для розгляду по суті позовних вимог. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спори в сфері державних закупівель, які не стосуються реалізації сторонами владних повноважень, за своєю правовою суттю є господарськими та підлягають розгляду господарськими судами України відповідно до частини п'ятої статті 4 ГПК України (1798-12) .

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Фонд просить постанову апеляційного суду скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Частиною другою статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї ж статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивачами і відповідачами в судовому процесі в господарських судах можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України (1798-12) , тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України (1798-12) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами частини п'ятої статті 4 ГПК України (1798-12) господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) .

Згідно з статтею 12 ГПК України (1798-12) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Відповідно до приписів статей 4, 7, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2.-2005.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторонами спору є юридичні особи, у відносинах між якими Фонд владних управлінських функцій не здійснює, сторони у спірних відносинах є рівними і одна одній не підпорядковуються, дійшов вірного висновку щодо підвідомчості справи саме господарським судам.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 зі справи № 02-4-9/350 залишити без змін, а касаційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів - без задоволення.