ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 2-1680/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення
від 09.06.05 Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя
та ухвалу
14.11.05 Апеляційного суду Запорізької області
у справі
№ 2-1680/05
за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2
до
Запорізької міської ради ОСОБА_3
про
визнання недійсним акту державної реєстрації, про примушення
до реєстрації установчих документів
за зустрічним позовом
ОСОБА_3
про
виключення зі складу засновників
за участю представників сторін:
позивачів:
відповідачів:
Запорізької міської ради -
ОСОБА_3 -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя від
09.06.2006 (суддя I. Воробйова), залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року,
позовні вимоги про визнання недійсним установчого договору, акту
державної реєстрації, про примушення до реєстрації установчих
документів відмовлено.
Судом задоволений зустрічний позов ОСОБА_3 про виключення
ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Укрсибресурс" з виплатою йому
вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному
капіталі товариства та зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_3
статутні документи, печатки, штампи, документи бухгалтерського,
статистичного, податкового звіту та звітності.
В касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати прийняті у
справі судові акти і справу направити на новий розгляд. Вважає, що
рішення прийняті з порушенням вимог ст. 144 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно якої встановлено, що статутний капітал товариства з
обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його
учасників. Не допускається звільнення учасника товариства від
обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства.
ОСОБА_3 не приймав участі ні в створенні підприємства, ніяких
коштів до статутного фонду не вносив, тому корпоративного права не
надбав. В порушення вимог ст. 147 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ОСОБА_3
придбав частки статутного фонду без купівлі, без міни, без
дарування, тобто не було встановлено волевиявлення ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 Твердження про те, що була досягнута домовленість про
продаж частки у статутному фонді між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судами
залишено поза увагою.
Судом незаконного застосована ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки невірно встановлений момент порушення прав позивача.
ОСОБА_3 відмовився сплатити гроші за частку в статутному фонді
після 2003 року, чим фактично позивача обманув.
Судом винесені не обгрунтовані рішення, оскільки в них не
зазначено в чому полягало ухилення скаржника від добровільного
вирішення спору.
В порушення вимог ст. 64 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
судами не встановлено обставин, які б
свідчили про невиконання позивачем своїх обов'язків, або дії, що
перешкоджали досягненню мети Товариства.
Посилання суду на незаконні дії встановлені вироком суду
Комунарського району м. Запоріжжя, скаржник вважає безпідставними,
оскільки він з вироком не згодний і оскаржив його до Верховного
Суду України. Виключивши позивача зі складу учасників товариства,
суд фактично лишив його власності, чим порушив вимоги ст. ст. 51,
53, 64 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
. В порушення
вимог ст. ст. 54, 55 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
судом не визначена вартість частки позивача в майні
товариства.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи і
ншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Згідно ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
неналежний відповідач відділ реєстрації та єдиного
реєстру Запорізької міської ради замінений на
належного -Запорізька міська рада.
Згідно рішення зборів засновників ТОВ "Укрсибресурс" від
23.11.2000 року, протокол № 2 внесені зміни в склад засновників.
ОСОБА_2 була виведена зі складу засновників, а її частина
статутного фонду у розмірі 960,00 грн. ( 2 % статутного фонду), на
підставі договору уступки частки від 27.12.2000 року № 2243 була
передана ОСОБА_1 Крім того, на підставі договору уступки частки
від 27.12.2000 року № 2242 була передана частка, яка належала
ОСОБА_1, у розмірі 23040,00 грн. ( 48% статутного фонду).
Статутний фонд ТОВ "Укрсибресурс", згідно установчого договору від
23.11.2000 року був сформований таким чином: ОСОБА_1 - 24000,00
грн. - 1 частина чи 50 % статутного фонду; ОСОБА_1 - 24000,00
грн. - 1 частина чи 50 % статутного фонду.
Вказані зміни були зареєстровані у відділі реєстрації та
єдиного реєстру Запорізької міської ради 24.11.2000 року,
реєстраційний номер 0010850. Договори уступки частки від
27.12.2000 року № 2242 та від 27.12.2000 року № 2243 між ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які стали підставою для виникнення
цивільно-правових відносин між їх учасниками, не були розірвані чи
припинені її учасниками, а також не були визнані недійсними у
встановленому законом порядку.
Позивачі не надали суду будь-яких доказів того, що державний
реєстратор Запорізької міської ради якимось чином порушив їх
законні права та незаконно відмовив в державній реєстрації змін до
статутних документів ВАТ "Укрсибресурс". Визнання недійсними
установчих документів можливі тільки у випадках неможливості
усунення невідповідностей їх законодавству без ліквідації
підприємства. В даному випадку має місце спір матеріального
характеру, що не є підставою для визнання недійсним установчого
договору та акту державної реєстрації.
Стороною у справі було заявлено про застосування строку
позовної давності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як учасник Товариства порушив
ст. 10 Закону України " Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
(
далі - Закон), оскільки ухилявся від добровільного вирішення
спору. Згідно ст. 60 Закону, збори учасників Товариства вважаються
правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють більш
ніж 60 % голосів, а з питань, які потребують одноголосного
вирішення, - всі учасники. З матеріалів справи вбачається, що
ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості виключити ОСОБА_1 із
складу учасників ТОВ "Укрсибресурс" у порядку, передбаченому
законом та статутом Товариства, з тої причини, що рішення зборів,
на яких присутній лише один учасник, який володіє 50 % голосів, є
неправомочним та буде визнано недійсним. Згідно ст. 64 Закону, п.
7.5 Статуту ТОВ "Укрсибресурс", учасник Товариства, який
систематично не виконує або виконує неналежним чином свої
обов'язки, чи перешкоджає своїми діями досягненню мети Товариства,
може бути виключений з Товариства за рішенням зборів його
учасників. Разом з тим, учасниками цього Товариства є ОСОБА_1 та
ОСОБА_1, які володіють рівними частками в Статутному фонді
Товариства.
За таких обставин суди дійшли висновку, що заявник
зустрічного позову не може вирішити питання про виключення ОСОБА_1
зі складу учасників товариства.
Відповідно ст. 53 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
учасник товариства може за згодою решти
учасників відступити свою частку одному чи кільком учасникам цього
Товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то
і третім особам. Передача частки третім особам можлива тільки
після повного внесення вкладу учасником, який її відступає. При
передачі частки третій особі відбувається одночасний
перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який
відступив її повністю або частково.
Судом встановлено, що між фізичними особами виникли
цивільно-правові відносини. Договори уступки частки в Товаристві
не передбачають якихось розрахунків між сторонами. Спір, виникший
з цього приводу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не може бути підставою для
визнання установчих документів недійсними, оскільки договори у
встановленому порядку недійсними не визнавались і судом не
встановлено, що державний реєстратор міської ради якимось чином
порушив законні права сторін.
В ст. 147 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зазначено, що учасник
товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку
(її частину) у статутному капіталі іншим учасникам цього
товариства. Відчуження частки третім особам допускається, якщо
інше не встановлено статутом товариства.
Доводи скаржника про те, що з відповідачем була досягнута
домовленість про продаж частки у статутному фонді, колегія суддів
до уваги не приймає. Ці доводи необхідно було підтверджувати
заявнику в судах попередніх інстанцій належними доказами. За
відсутності доказів продажу частки у статутному фонді Товариства,
судами встановлена уступка частки долі на підставі відповідних
договорів, що є в матеріалах справи. Додатково досліджувати
обставини та докази у справі виходить за межі прав касаційної
інстанції, встановлених ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач по первісному позову звернувся з вимогами визнати
недійсним установчий договір від 23.11.2000 та акт державної
реєстрації змін до статутних документів від 24.11.2000. На ці
вимоги розповсюджується загальна позовна давність тривалістю у три
роки. Оскільки позивач в судах попередніх інстанцій не довів, що
його права порушені відповідачами у 2003 році, суди обгрунтовано
застосували за заявою ОСОБА_3а (арк. 96) строк позовної давності,
передбачений ст. 257 та наслідки, передбачені ст. 267 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що прийняті
судові рішення не відповідають вимогам ст. 59 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Вирішення питання про виключення учасника з товариства
належить до компетенції загальних зборів товариства і не може
здійснюватися за рішенням суду.
Проте, у випадках, якщо проведення загальних зборів із
зазначеного питання є неможливим через відсутність кворуму у
зв'язку з систематичною неявкою учасника, який належним чином
повідомлений про проведення загальних зборів в порядку,
визначеному законодавством та установчими документами, що
підтверджується відповідними доказами, інший учасник (учасники)
вправі звернутися до суду з вимогою про зобов'язання такого
учасника взяти участь і зареєструватись на загальних зборах
учасників.
Слід зазначити, що участь у загальних зборах є правом, а не
обов'язком учасника. Між тим, ст. 13 ЦКУ встановлює межі
здійснення цивільних прав. Зокрема, відповідно до ч. 2 вказаної
статті, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися
від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не
допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди
іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст.
13 ЦКУ). Ці положення стосуються і порушень корпоративних прав
учасників товариства у зв'язку з перешкоджанням проведення
загальних зборів товариства.
Встановивши факт зловживання правом учасником товариства
шляхом систематичної неучасті у загальних зборах товариства, суд
вправі застосувати наслідки, передбачені ч. 6 ст. 13 ЦКУ -
зобов'язати особу припинити зловживання своїми правами шляхом
зобов'язання взяти участь у загальних зборах учасників товариства,
а також у своєму рішенні передбачити, що у разі невиконання
рішення суду така особа буде вважатися зареєстрованою на загальних
зборах учасників товариства. Таким чином, припинення зловживання
правом буде полягати саме у зобов'язанні учасника (акціонера)
взяти участь у загальних зборах товариства, а не виключенні його
за рішенням суду з товариства, що означало б неконституційне
позбавлення учасника права власності на частку в статутному
капіталі товариства.
З наведеного слідує, що задоволення судами зустрічного позову
не грунтується на законі. В цій частині прийняті судові рішення
підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського райсуду від 09.06.2005 та ухвалу
апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року
змінити: в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3до
ОСОБА_1про виключення зі складу учасників товариства рішення та
ухвалу скасувати.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення та ухвалу попередніх судових
інстанцій залишити без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун