ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 6-30-28-25/96-06-2358
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Єпіхіна Ю.О.,
відповідача
третьої особи
прокуратури
- Кублицький I.В.,
- не з'явився,
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ТОВ "Iстріан"
на постанову
від 20.11.2007 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі
№6-30-28-25/96-06-2358
за позовом
ВАТ "Холдингова компанія "Краян"
до
ТОВ "Iстріан"
про
та за зустрічним позовом
(третя особа
(за участю прокуратури
визнання недійсним інвестиційного договору від 17.08.2001
та зобов'язання повернути нерухоме майно
про розірвання інвестиційного договору
та визнання права власності на нерухоме майно
- АТ "Стіл Трейдінг")
Малиновського району м.Одеси)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2007
(суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (судді: Лашин
В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.), первісний позов задоволено
повністю - на підставі ст.ст.48, 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст.203, 215, 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним з
моменту укладення оспорюваний інвестиційний договір з врахуванням
актів приймання-передачі до нього від 03.02.2003 та від 01.04.2003
у зв'язку з невідповідністю цього договору вимогам ч.ч.3,5 ст.18,
ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
і затвердженому судом
плану санації ВАТ "Холдингова компанія "Краян" та зобов'язано
сторін в порядку реституції повернути один одному все одержане за
договором. В задоволенні зустрічного позову відмовлено з
посиланням на його необгрунтованість.
ТОВ "Iстріан" в поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, зустрічний позов задовольнити та в первісному
позові відмовити, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій
неправильно застосовано норми частин 3 і 5 ст.18, ст.ст.17,20
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.ст.48,128 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст.203,215,216,257,267 та ч.2 ст.651 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідно до
ст.ст.257,258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до позовних вимог про визнання
договорів недійсними застосовується трьохрічний строк позовної
давності, який стосовно вимог про визнання недійсним
інвестиційного договору від 17.08.2001 №02-С сплив 17.08.2004
року, оскільки про нібито наявну невідповідність цього договору
вимогам плану санації та Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
ВАТ "Холдингова компанія "Краян" знало з моменту
укладення договору, а звернулося з відповідним позовом лише в 2006
році, тобто після спливу строку позовної давності, що згідно з ч.4
ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Одеської області з наступних
підстав.
Залишаючи без змін рішення про задоволення первісного позову
і відмову в зустрічному позові апеляційний господарський суд
виходив з того, що:
Відповідно до частини 3 ст.18 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань,
передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно
боржника відповідно до законодавства та плану санації. Тобто повне
виконання інвестиційних зобов'язань, зафіксованих в плані санації
боржника, є необхідною передумовою набуття інвестором права
власності на майно боржника, а невідповідність умов інвестиційного
договору положенням плану санації означає невідповідність такого
договору імперативним вимогам частини 3 ст.18 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Як встановлено судами, визначений у п.4.1.1 плану санації ВАТ
"Холдингова компанія "Краян" (затверджений ухвалою арбітражного
суду Одеської області від 08.06.2001 у справі №17-2/1017) перелік
об'єктів нерухомого майна, призначеного для передачі інвестору
після виконання ним в повному обсязі своїх обов'язків, не містить
майнових комплексів складального цеху №1 та механічного цеху №1,
оскільки згідно з п.4.1.2 цього плану санації зазначені об'єкти
підлягали передачі іншому інвестору -АТ "Стіл Трейдинг". Водночас
згідно п.1.2 інвестиційного договору від 17.08.2001 №02-С передачі
на користь ТОВ "Iстріан" додатково підлягають майнові комплекси
складального цеху №1 та механічного цеху №1, що свідчить про
неправомірне включення умовами договору вищевказаних майнових
комплексів до переліку об'єктів нерухомого майна, підлягаючих
передачі на користь ТОВ "Iстріан", та пов'язане з цим порушення
при укладенні оспорюваного договору вимог частини 3 ст.18 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Обставини передачі майна боржника на користь ТОВ "Iстріан" за
актами приймання-передачі від 03.02.2003 та від 01.04.2003 за
умови встановленого рішенням господарського суду Одеської області
від 21.11.2003 по справі №24-32/155-03-6572 факту невиконання ТОВ
"Iстріан" в повному обсязі своїх інвестиційних зобов'язань,
передбачених планом санації ВАТ "Холдингова компанія "Краян", не
можуть породжувати набуття інвестором права власності на передане
майно, оскільки згідно ст.ст.161,216 чинного на момент передачі ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином
і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та
припиняються виконанням, проведеним належним чином, тобто у
повному обсязі. Зважаючи на це ТОВ "Iстріан" не може вважатися
набувачем майна боржника (позивача) в розумінні ч.3 ст.18 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Апеляційним судом відхилено посилання ТОВ "Iстріан" на п.6.1
мирової угоди від 11.09.2002, затвердженої ухвалою господарського
суду Одеської області від 24.09.2002 по справі №17-2/1017, в
обгрунтування підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки
рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2003 по
справі №24-32/155-03-6572 зазначену мирову угоду в частині вимог
ЗАТ "Одесаводоканал" та Донецького облавтодора розірвано з мотивів
невиконання ВАТ "Холдингова компанія "Краян" умов мирової угоди
більш як на третину вимог кредиторів на суму 2997921,28 грн., що,
в свою чергу, сталося внаслідок невиконання ТОВ "Iстріан" своїх
інвестиційних зобов'язань за оспорюваним договором по
перерахуванню залишку несплачених коштів в сумі 2215000 грн. В
результаті розірвання мирової угоди від 11.09.2002 було винесено
ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2005 про
відновлення провадження по справі №17-2/1017 про банкрутство ВАТ
"Холдингова компанія "Краян". Зазначене вище судове рішення, яке
набрало законної сили, встановлює факт невиконання ТОВ "Iстріан"
своїх інвестиційних зобов'язань за оспорюваним договором, що не
підлягає доведенню.
В зв'язку з цим, ТОВ "Iстріан" могло набути право власності
на майно, визначене оспорюваним інвестиційним договором, лише
після виконання прийнятих інвестиційних зобов'язань у повному
обсязі, чого зроблено не було.
Однак, колегія не може погодитися з висновками судів з огляду
на таке.
Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є
підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007,
якою попередні судові акти у даній справі були скасовані, а справу
передано на новий розгляд до суду першої інстанції, доручено
останньому при новому розгляді справи з достовірністю встановити
наявність чи відсутність пропуску строку позовної давності по
первісному позову, підстав для його відновлення тощо.
Проте, всупереч вимогам ст.111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом
Одеської області питання дотримання ВАТ "Холдингова компанія
"Краян" строку позовної давності при пред'явленні первісного
позову зовсім не з'ясовувалося.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення від
25.07.2007 не надано відповідної правової оцінки як заяві
відповідача за первісним позовом (ТОВ "Iстріан") про застосування
позовної давності до вимог про визнання інвестиційного договору
недійсним (а.с.1-4 том 3), так і клопотанню ВАТ "Холдингова
компанія "Краян" про відновлення строку позовної давності,
викладеному в уточненні позовних вимог від 24.04.2007 (а.с.82-84
том 4), що свідчить про порушення судом вимог ст.ст.257,267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для
застосування позовної давності до вимог про визнання угод
недійсними з посиланням на п.3.3 Роз'яснення Президії ВАСУ від
12.03.99 №02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі питанні практики
вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" колегія
визнає необгрунтованим, оскільки чинне цивільне законодавство не
передбачає винятків щодо застосування позовної давності до
вищезазначених позовних вимог.
Зокрема, ст.83 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна
давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про
визнання угод (правочинів) недійсними.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд
України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у
справах про визнання угод недійсними (постанова Верховного Суду
України від 25.05.2004 у справі №14/278).
Апеляційний суд на вказані порушення судом першої інстанції
норм матеріального права уваги не звернув, що є підставою для
скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Зважаючи на це, касаційна інстанція вважає за необхідне на
підставі ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
повторно доручити суду першої інстанції при новому
розгляді справи з достовірністю встановити наявність чи
відсутність пропуску строку позовної давності по первісному
позову, підстав для його відновлення тощо, а також відповідно до
ч.4 ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надати ВАТ "Холдингова компанія
"Краян" можливість уточнити предмет первісного позову (розмір
позовних вимог тощо) з врахуванням вищенаведеного.
При цьому колегія враховує, що виходячи зі змісту
імперативних вимог ч.2 ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не вправі встановлювати правильність обчислення судами
попередніх інстанцій строку позовної давності, визначати початок
та закінчення перебігу цього строку, встановлювати наявність чи
відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності
тощо.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд
України при касаційному перегляді судових рішень у справах,
пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від
05.10.2004 у справі №6/195-03).
Разом з тим, визнавши недійсним з моменту укладення
оспорюваний договір, суд першої інстанції помилково відмовив у
зустрічному позові про розірвання цього ж договору, оскільки
розірвати в судовому порядку можна тільки чинний (дійсний)
договір. Отже, встановлена в судовому порядку недійсність договору
свідчить про відсутність предмету спору щодо вимог про розірвання
цього договору. В зв'язку з цим при новому розгляді справи суду
слід також врахувати наведене вище.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5,111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Iстріан" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 25.07.2007
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.11.2007 у справі №6-30-28-25/96-06-2358 скасувати з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун