ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 2-2-6139/07(2-2-1093/07)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого,
Грека Б.М.,
Плюшка I.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
громадянина ОСОБА_1
на рішення та постанову
Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2007
року Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007
року
у справі
№ 2-2-6139/07
Центрального районного суду м. Миколаєва
за позовом
громадянина ОСОБА_1
до
ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне управління"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору
1. громадянина ОСОБА_22. громадянина ОСОБА_33. громадянки
ОСОБА_44. громадянина ОСОБА_55. громадянина ОСОБА_66. громадянина
ОСОБА_7
про
виділ частки майна в натурі та відшкодування моральної шкоди
за участю представників
позивача та третіх осіб - не з'явилися,
відповідача -Щербакова С.М.
В С Т А Н О В И В:
Громадянин ОСОБА_1звернувся до Центрального районного суду м.
Миколаєва із позовом до ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління" про виділ у натурі частки у розмірі 32,75 % майна
товариства і стягнення моральної шкоди в сумі 1 700 грн.
В обгрунтування позовних вимог громадянин ОСОБА_1,
посилаючись на ст.ст. 23, 364 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 54
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, зазначає
про те, що йому всупереч вищезазначеного Закону України, як
учаснику товариства, який згідно ст. 64 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
був виключений із товариства,
не виплачена належна йому вартість частини майна.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від
30.01.2007 у справі № 2-2-6139/07 (суддя Ямкова О.О.) у
задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на
ст.ст. 52, 53, 54, 59, 64 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 23, 147, 148 1167 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зазначає про чинне рішення загальних зборів ТОВ
"Миколаївське пусконалагоджувальне управління" від 05.11.2003 про
виключення громадянина ОСОБА_1 зі складу засновників і залишення
його частки за товариством, як незаконно отриманої, а також
рішення загальних зборів ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління" від 07.05.2001, яким рішення загальних зборів від
21.09.1998 визнано недійсним, і робить висновок про відсутність
правових підстав для задоволення позову, враховуючи те, що
громадянин ОСОБА_1 не звертався із заявами про виділ його частки в
натурі та не отримував згоди інших учасників товариства на такий
виділ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 у справі № 2-2-6139/07 (колегія суддів:
головуючий -Бандура Л.I., судді -Поліщук Л.В., Туренко В.Б.)
рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.01.2007
залишено без змін.
У касаційній скарзі громадянин ОСОБА_1 просить скасувати
рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.01.2007 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 у справі № 2-2-6139/07, прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги громадянина ОСОБА_1
В обгрунтування доводів касаційної скарги громадянин ОСОБА_1
посилається на порушення та неправильне застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального
права, оскільки судом проігноровано, що рішення загальних зборів
від 07.05.2001 не відповідає чинному законодавству, зокрема,
нормам Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Миколаївське
пусконалагоджувальне управління" просить відмовити громадянину
ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги, а рішення Центрального
районного суду м. Миколаєва від 30.01.2007 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 22.05.2007 у справі
№2-2-6139/07 залишити без змін.
Вищим господарським судом України ухвалою від 30.11.2007 у
справі №2-2-6139/07 порушено касаційне провадження за касаційною
скаргою громадянина ОСОБА_1
Позивач процесуальним правом участі його повноважного
представника в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористався.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції
заслухавши суддю-доповідача, а також представника відповідача,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права місцевим
та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
< /span>
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається із встановлених судами першої та апеляційної
інстанцій обставин, рішенням загальних зборів ТОВ "Миколаївське
пусконалагоджувальне управління" (протокол № 2 від 18.09.1998)
вирішено питання про вихід зі складу товариства 12 його учасників.
Рішенням загальних зборів ТОВ "Миколаївське
пусконалагоджувальне управління" (протокол № 3 від 21.09.1998)
частки зазначених 12 учасників передано громадянину ОСОБА_1 у сумі
3 370 грн., що складає 26,75%, та громадянину ОСОБА_8 у сумі 3 370
грн., що складає 26,75%.
На підставі зазначених протоколів від 18.09.1998 та
21.09.1998 були внесені відповідні зміни до статутних документів
товариства, що підтверджується дослідженими судами матеріалами
справи.
В подальшому протоколом № 6 від 21.04.99 у зв'язку із виходом
зі складу учасників громадянина ОСОБА_8 був затверджений новий
склад засновників ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління", на підставі якого 11.05.1999 ліцензійною палатою
виконкому міської ради м. Миколаєва зареєстровано зміни до
статутних документів товариства, за якими частки громадян ОСОБА_1
та ОСОБА_3. складали 32,75% та 26,75% відповідно.
Наступні зміни до установчих документів були внесені за
протоколом від 05.11.2003 (зареєстровані 16.02.2004), за яким
громадянина ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства
у відповідності до ст.64 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Згідно ст.64 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який
систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки,
або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може
бути виключено з товариства на основі рішення, за яке
проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50
відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При
цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Виключення учасника з товариства призводить до наслідків,
передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він
вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На
вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто
повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув,
виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством
в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником
товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі
без винагороди.
Аналізуючи вищезазначені норми, господарський суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що учаснику, який виходить з товариства
з обмеженою відповідальністю, належить право на отримання вартості
майна незалежно від причин та мотивів його виходу.
Відповідно до встановлених судами обставин та досліджених
матеріалів справи громадянин ОСОБА_1, починаючи з 21.09.1998 і до
05.11.2003, був учасником ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління". Його частка у статутному фонді на момент виключення
складала 32,75%.
Рішення загальних зборів від 07.05.2001(протокол. №12), яким
рішення від 21.09.1998 визнано недійсним, не було прийнято
господарським судом апеляційної інстанції в якості належного
доказу, оскільки визнання рішення органу господарського товариства
недійним знаходиться у виключній компетенції суду і не відноситься
до повноважень зборів учасників товариства, враховуючи, що питання
дійсності вказаного акту вирішено у судовому порядку рішенням суду
першої інстанції.
Таким чином, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 до ТОВ
"Миколаївське пусконалагоджувальне управління" не звертався і
останнім така згода не надавалася, господарський суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про правомірність рішення суду першої
інстанції про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Щодо вимог громадянина ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди
господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до
положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і чинного
законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на
відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок
порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Під моральною
шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок
моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,
заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або
бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової
відповідальності заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню в
повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови наявності такої
шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного
зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини
останнього в її заподіянні.
Враховуючи, що під час розгляду справи судами першої та
апеляційної інстанцій не встановлено наявність будь-яких
протиправних дій з боку ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління", суди дійшли висновку про відсутність правових підстав
для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями
чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
Згідно встановлених господарськими судами попередніх
інстанцій обставин у даній справі, зокрема, враховуючи встановлену
відсутність порушеного права громадянина ОСОБА_1 у зв'язку з тим,
що він не звертався до ТОВ "Миколаївське пусконалагоджувальне
управління" про виділ майна в натурі у встановленому порядку,
колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до
висновку, що постанова апеляційного господарського суду, якою
підтримано рішення господарського суду першої інстанції,
відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та
матеріалам справи, тому підстав для її скасування не вбачається.
Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого
підтвердження під час здійснення касаційного провадження і
порушень норм процесуального та матеріального права не
встановлено, колегія суддів Вищого господарського суду України
залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного
господарського суду без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 у справі № 2-2-6139/07 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Б. Грек
I. Плюшко