ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
№ 18/25-13/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
Яців М.М. дов. від 15.01.2008 року №1
Макаревич С.П. дов. від 28.12.2007 року №122
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
24.07.2007 року
у справі
№ 18/25-13/44
за позовом
Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів"
до
Приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі"
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору
Приватне підприємство "Дельта -Сервіс",
Приватне підприємство Смашного О.А.,
Приватний підприємець Чернілов В.А.,
ВАТ "Котовський цукровий завод",
Держане підприємство "Укррезерв"
про
стягнення 90000,00 грн.
Державне підприємство "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів" звернулося до господарського суду
Iвано-Франківської області з позовом про стягнення з Приватного
виробничо-комерційного підприємства "Альрамі" 90000,00 грн. шкоди
(в тому числі 56 000 грн. вартості цукру, 36000,00 грн. Доповідач:
Гоголь Т.Г.
упущеної вигоди) завданої втратою переданого за договором -
доручення про надання транспортних послуг №35-5 від 15.08.2005
року вантажу (цукру - піску).
Господарський суд Iвано-Франківської області рішенням від
11.07.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року, в
задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на їх
необгрунтованість та безпідставність.
За касаційною скаргою Державного підприємства
"Iвано-Франківський комбінат хлібопродуктів", Вищий господарський
суд України переглянув рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів і постановою від 21.12.2006 року рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 11.07.2006 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
06.09.2006 року скасував, справу направив на новий розгляд до
господарського суду Iвано-Франківської області, з посиланням на
те, що в порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності спір
був розглянутий не в повному обсязі, господарські суди попередніх
інстанцій не надали обставинам справи належної оцінки. Вищий
господарський суд України зазначив, що господарськими судами
попередніх інстанцій не в повній мірі досліджені обставини щодо
організації самого перевезення; поза увагою судів залишилися
заявки Приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі"
перевізникам на здійснення перевезень вантажу Замовника -
Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів". Також Вищий господарський суд України зазначив,
що судами безпідставно не було залучено до участі у справи в
якості третьої особи перевізника, що здійснював спірне
перевезення.
Господарський суд Iвано-Франківської області рішенням від
27.04.2007 року (суддя Шкіндер П.А.) позов задовольнив частково,
стягнув з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Альрамі"
56000,00 грн. заборгованості за недопоставлений цукор, пославшись
на те, що свої зобов'язання, передбачені договором - доручення №
35-5 від 15.08.2005 року відповідач не виконав. В частині
стягнення з відповідача неотриманого доходу в сумі 34 000грн. суд
відмовив, пославшись на необгрунтованість вимоги.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
24.07.2007 року (судді Кузь В.Л., Городечна М.Т., Юркевич М.В.)
рішення господарського суду Iвано-Франківської області 27.04.2007
року скасував та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних
вимог відмовив, пославшись на те, що твердження позивача про
нестачу 20 тон цукру не знайшли свого підтвердження. Також суд
зазначив, що у зв'язку з недоведеністю позивачем факту невиконання
основного обов'язку відповідача за договором, відсутні підстави
для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення
втраченої вигоди.
Державне підприємство "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року,
залишивши без зміни рішення господарського суду Iвано-Франківської
області від 27.04.2007 року у даній справі, посилаючись на
порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, а саме статей 4-2, 4-3, 22, 35, 38, 53, 84,
104, 107, 109 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 932, 934 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статей 13, 14 Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
. Скаржник також зазначає, що господарськими судами
попередніх інстанцій не були в повній мірі досліджені матеріали
справи, в тому числі, не взято до уваги той факт, що саме
відповідач відповідно до договору доручення № 35-5 від 15.08.2005
року зобов'язувався доставити цукор згідно заявки в місто
Iвано-Франківськ, вул. Юності, 2. Умови договору № 35-5 від
15.08.2005 року сторони не змінювали. Свої зобов'язання відповідач
за договором доручення № 35-5 від 15.08.2005 року не виконав, чим
порушив вимоги статей 932, 934 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні
місцевого господарського суду та постанові апеляційного
господарського суду, правильності застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, касаційна
інстанція вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В процесі розгляду справи місцевим та апеляційним
господарськими судами було встановлено, що 15.08.2005 року між
Державним підприємством "Iвано-Франківський комбінат
хлібопродуктів" (Замовник) та Приватним виробничо-комерційним
підприємством "Альрамі" (Експедитор) було укладено договір №35-5
про надання транспортних і експедиторських послуг з перевезення
вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Експедитор,
діючи за дорученням Довірителя -перевізника у межах договору надає
Замовнику послуги по організації перевезення найманим вантажним
транспортом, довіреною особою власника якого він є. При цьому
Експедитор забезпечує збереження вантажу з моменту прийняття його
до перевезення до моменту видачі вантажу у пункті призначення, за
недотримання цієї умови Експедитор несе матеріальну
відповідальність (п.п. 3.1.4, 6.9 договору).
Згідно з заявкою від 10.08.2005 року, яка відповідно до
пункту 2.2 договору - доручення є невід'ємною його частиною,
Експедитор зобов'язувався перевезти 140 тонн товару (цукру -піску)
з ВАТ "Котовський цукровий завод", Одеська обл., м. Котовськ, вул.
Богновича, 101 до складу позивача - м. Iвано-Франківськ, вул.
Юності,2.
Позивач стверджував, що ним було отримано від експедиторів
лише 120 тон цукру, а 20 тонн цукру не прибули до місця
призначення. На доказ отримання до перевезення недоставленого
вантажу суду надана товарно - транспортна накладна серії 02АБА
№785853. Досліджуючи названий доказ, суд апеляційної інстанції
встановив, що вказаний вантаж було отримано представником
Державного підприємства "Iвано-Франківський КХП" на підставі
доручення серії ЯКЯ №534287 від 31.08.2005року, виданим ДП
"Iвано-Франківський КХП" на Гергелюка В.I.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що
протягом 1-3 вересня 2005 року на ВАТ "Котовський цукровий завод"
було завантажено 6 автомобілів цукром-піском загальною вагою 120
тонн, а не 140 тонн, як стверджує позивач. Вказана обставина
підтверджується і поясненнями Гергелюка В.I., якими він підтвердив
отримання експедиторами саме 120 тон цукру (по 20 тонн на кожну
машину). Всього було завантажено 6 машин, як і зазначено в
позовній заяві позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного
експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора
організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом,
вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора
укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення
вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші
зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного
експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг,
необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану
вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і
витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його
одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту
та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення містить і стаття 316 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За невиконання зобов'язань за договором статтею 611
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статтею 224
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачена цивільно -
правова відповідальність особи, що порушила зобов'язання, зокрема
у вигляді відшкодування збитків.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Приватним
виробничо-комерційним підприємством "Альрамі" належно виконані
зобов'язання за укладеним з позивачем договором експедирування -
весь отриманий вантаж (120 тонн цукру) доставлений за
призначенням, тому підстави для застосування відповідальності за
порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків відсутні, а
відтак, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в
задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції
відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.07.2007 року у справі №18/25-13/44 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Iвано-Франківський
комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець