ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
№ 34/455
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.I.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ЗАТ страхової компанії "Українські резерви"
на рішення
та постанову
Господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року
Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007
року
у справі за позовом
ЗАТ страхової компанії "Українські резерви"
до
Акціонерного страхового товариства "Вексель"
про
стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2004 року, страхова компанія "Українські резерви"
звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення
з акціонерного страхового товариства "Вексель" 10 245,60 грн. за
договором перестрахування від 01.04.2002 року № 16 та 263,29 грн.
пені за порушення строків платежів, а всього -10 508,89 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року у
задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.10.2007 року апеляційна скарга позивача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без
змін.
Постановлені судами рішення оскаржені у касаційному порядку й
ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2007 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку
судами обставин справи, помилковість висновків щодо порушення
позивачем порядку відшкодування збитків та відсутності грошових
зобов'язань у відповідача і просить рішення господарського суду
першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду
скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній
скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову, господарський
суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з
того, що позивачем не надано доказів обсягу завданих
страхувальнику збитків, що виключає відповідальність
перестрахувальника у заявлених позивачем розмірах.
Проте, погодитися з наведеними мотивами відмови у позові не
можна.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, перестрахування є страхування одним страховиком
(цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах
ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у
іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який
має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством
країни, у якій він зареєстрований.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та під
час перегляду справи в апеляційному порядку, взаємовідносини
сторін врегульовані договором № 16 від 01.04.2002 року, за умовами
якого відповідач прийняв на себе ризик виконання позивачем
зобов'язань перед страхувальниками відповідно до порядку,
передбаченого п.2 цього договору.
15.04.2003 року сторони узгодили умови перестрахування
відповідачем ризику позивача за договором страхування № 60-192 від
09.04.2003 року, визначивши відповідальність відповідача в обсязі
18,93% (а.с.16, т.1) і спору щодо цього немає, як і щодо умов
договору страхування № 60-192 від 09.04.2003 року.
29.06.2003 року стався страховий випадок, який передбачає
необхідність здійснення страхових виплат на відшкодування шкоди
страхувальнику, завданої пошкодженням майна вогнем, що також не
оспорюється і судом під сумнів не ставиться.
На виконання своїх зобов'язань страховика позивач виплатив
страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5 7081,97 грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні обставини, а на це не
посилаються і суди, які б свідчили про порушення позивачем порядку
та умов здійснення страхового відшкодування відповідно до договору
№ 60-192 від 09.04.2003 року та ст.25 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Будучи повідомленим про настання страхового випадку та
можливості участі в огляді місця події, складанні страхового акта,
відповідач наданим йому правом (розділ 3 договору № 16 від
01.04.2002р., п.3.1.10 додаткової угоди) не скористався, своїх
заперечень щодо суми страхового відшкодування не висловлював,
доказів меншого розміру збитків страхувальника не наводить, а
тому, висновок господарського суду першої інстанції та
апеляційного господарського суду про те, що оплачене позивачем
страхове відшкодування не є ризиком останнього, частину
відповідальності за який взяв на себе відповідач, є безпідставним,
а рішення про відмову у позові - незаконне.
З огляду на наведене та, враховуючи, що обставини справи
встановлені судами з достатньою повнотою, а правовідносини сторін
не потребують додаткового з'ясування, судова колегія вважає
можливим, при скасуванні судових рішень, не передавати справу на
новий судовий розгляд, а, враховуючи права позивача та обсяги
відповідальності відповідача, постановити нове рішення про
задоволення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.10.2007 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного страхового товариства "Вексель" (код
20031391) на користь ЗАТ страхової компанії "Українські резерви"
(код 25289272) 10 245 (десять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 60
коп. боргу, 263 (двісті шістдесят три) грн. 29 коп. пені, 348
(триста сорок вісім) грн. 09 коп. судових витрат.
Господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий М.I. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко