ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
№ 9/398пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:
М.Остапенка, Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) -фізичної особи
ОСОБА_1.
на рішення
від 12.10.2007 року
господарського суду Луганської області
у справі
№ 9/398пн
за позовом
СПД -фізичної особи ОСОБА_1.
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Луганській області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача
Луганський національний агарний університет (далі - ЛНАУ)
про
визнання права власності
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
ОСОБА_2. (дов. від 10.04.2007 року), ОСОБА_3. (дов. від
10.04.2007 року)
У судовому засіданні 20.12.2007 р. оголошено перерву до
17.01.2008 р.
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення
представників позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Підставою заявлення позовної вимоги про визнання за позивачем
права власності на 59/100 будівлі магазину "Барвінок", який є
предметом оренди за договором, укладеним 30.03.2001 між позивачем
та РВ ФДМУ по Луганській області, стало проведення орендарем
(позивачем) за згодою орендодавця (відповідача) та
балансоутримувача (третя особа) за свій рахунок ремонту та
поліпшення орендованого майна, внаслідок якого створена нова річ
(ч.4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
).
Право власності позивача на 59/100 будівлі магазину
"Барвінок" обгрунтовуються наступним розрахунком.
Первинно об'єкт оренди уявляв собою окремо розташований
металевий павільйон площею 72,00 кв. м., фізичним зносом 49% та
вартістю станом на 31.01.2001 -6943,00 грн.
Після проведення поліпшень та згідно з технічною
інвентаризацією будівлі від 13.08.2007 загальна площа будівлі
склала 113,9 кв. м. та складається з торгівельного залу площею
70,9 кв. м.; підсобних приміщень площею 38,00 кв. м. та металевого
кіоску площею 9,5 кв. м. Відповідно до звіту експерта ПП "Грант Л"
від 30.10.2006 вартість будівлі становить 119812,00 грн. з
фізичним зносом 18%. Ціна одного метра квадратного будівлі складає
1051,91 грн. (119812 грн./ 113,9 кв. м.), а вартість торгівельного
залу -74580,42 грн. (1051,91 грн. х 70,9 кв. м.). Торгівельний зал
складає 65/100 від цілого об'єкту. Зважаючи на первинну вартість
торгівельного кіоску -6943,00 грн., позивач вважає, що йому
належить право власності на 90,69% торгівельного залу або 59/100
від об'єкта в цілому.
Позивач також зазначає, що металевий кіоск площею 9,5 кв. м.,
став власністю гр. ОСОБА_3. за договором дарування від 27.01.2004,
а рішенням Третейського суду від 07.09.2007 у справі № 02пс-2007
за позивачем визнане право власності на підсобні приміщення, які
складають частку у розмірі 35/100 від усієї будівлі.
А тому позивач змінив позовні вимоги про визнання за ним
права власності на підсобне приміщення будівлі магазину "Барвінок"
площею 38,00 кв. м. та право власності на 90,69% торговельного
залу магазину "Барвінок", заявивши вимоги про визнання за ним
права власності на 59/100 будівлі магазину "Барвінок".
За розрахунком позивача державі належить право власності на
торгівельну залу магазину "Барвінок" у розмірі 9,31 частки.
15.11.2006 до договору оренди державного майна № 000808/09
укладена угода № 3, відповідно до якої об'єкт оренди -окремо
розташована одноповерхова будівля загальною площею 113,9 кв. м.,
фізичним зносом 18% та вартістю 119812 грн. Зазначена обставина
підтверджує зміну через поліпшення об'єкту оренди, однак не може
виключати права власності орендаря на нову річ в частині витрат на
поліпшення.
Рішенням господарського суду Луганської області від
12.10.2007 (суддя А. Ворожцов) у задоволенні позову відмовлено з
огляду на те, що пунктом 6.2 договору передбачено погодження з
балансоутримувачем проектної документації на проведення
реконструкції та технічного переустаткування орендованого майна.
Проектна документація позивачем не подана, як і не підтверджене її
погодження з балансоутримувачем -Луганським національним аграрним
університетом.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваного
рішення норм права щодо права власності на нову річ, а також
порушення процесу, оскільки, змінивши позовні вимоги, позивач
фактично відмовився від позовної вимоги про визнання права
власності на підсобні приміщення. Однак, суд попередньої інстанції
зазначає цю вимогу як таку, що є предметом розгляду, відмовляючи у
задоволенні. Зважаючи на те, що право власності на підсобні
приміщення за позивачем визнане рішенням Третейського суду,
зазначена вимога не могла бути предметом розгляду.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Предметом договору оренди, за яким РВ ФДМУ по Луганській
області виступило орендодавцем, є металевий павільйон, який на
праві господарського відання належить Луганському національному
аграрному університету, у якого на праві постійного користування
перебуває і земельна ділянка, на якій розташований павільйон.
Металевий павільйон є малою архітектурною формою і не відноситься
до об'єктів нерухомого майна. Право оренди передбачає право
користування річчю орендарем, однак право володіння річчю
залишається за особою, у володінні якої знаходилося майно до
укладення договору оренди. А тому незалежно від згоди орендодавця
на реконструкцію та технічне переустаткування орендованого майна,
згоду на вчинення таких дій орендарем надає володілець майна.
Поліпшення майна шляхом проведення капітального будівництва
передбачає послідовність дій щодо погодження з відповідними
державними органами, що відповідають за містобудування. У
матеріалах справи відсутні докази про такі погодження, що стало
підставою для відмови у позові. Посилання скаржника на те, що у
судовому порядку будівельні роботи не визнані як самовільне
будівництво, не дає права на визнання за позивачем таких дій
правомірними та такими, що стали підставою для набуття права
власності.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про третейські
суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, третейським судам не підвідомчі справи, однією
із сторін яких є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, державна установа чи організація, казенне
підприємство. Право позивача на поліпше ння, проведені ним у межах
договору оренди державного майна, не можуть бути предметом
розгляду третейського суду, незалежно від предмету заявленого
позову. А тому помилка суду попередньої інстанції, допущена в
описовій частині про предмет позову, не вплинула на рішення про
відмову у задоволенні вимог про визнання права власності в частині
поліпшення орендованого майна.
Крім того, пункт 4 статті 23 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
щодо права орендаря
при створенні нової речі за згодою орендодавця на власність у
частині необхідних витрат на поліпшення, набув чинності
20.06.2007, а, отже не може регулювати аналогічні відносини, що
виникли раніше.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1. залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2007
року у справі № 9/398пн залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко