ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
№ 22/172
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Шевчук С.Р.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Самусенко С.С.,
розглянув
касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в
особі Кременчуцької філії
на рішення
господарського суду Полтавської області від 03.10.2007р.
у справі
№22/172
за позовом
Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АНС"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-Сервіс"
3. Дочірнього підприємства "Глобинеагропродукт"
третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог на стороні другого
відповідача: Автозаводський відділ державної виконавчої служби
Кременчуцького міського управління юстиції
третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог на стороні третього
відповідача: Полтавська біржа нерухомості
про
визнання недійсним Акту про проведений аукціон, Протоколу
проведення аукціону, Біржовий контракт з продажу транспортного
засобу та свідоцтва про реєстрацію машини,
за участю представників:
- від позивача: не з'явилися;
- від відповідача1: не з'явилися;
- від відповідача2: не з'явилися;
- від відповідача3: не з'явилися;
- від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
стороні відповідача2: не з'явилися;
- від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
стороні відповідача3: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2005р. позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю "АНС", Товариства з обмеженою відповідальністю
"ВВТ-Сервіс", Дочірнього підприємства "Глобинеагропродукт", за
участю третьої особи: Автозаводський відділ державної виконавчої
служби Кременчуцького міського управління юстиції, про визнання
недійсним акту про проведення аукціону від 15.12.2003р., протоколу
№8 проведення аукціону від 15.12.2003р., біржового контракту з
продажу транспортного засобу від 26.12.2003р., на підставі якого
до відповідача-3 перейшло право власності на комбайн "Холмер",
свідоцтво про реєстрацію машин.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
07.11.2006р. у справі №22/172 залучено в якості третьої особи, яка
не заявляє самостійних вимог, на стороні третього відповідача:
Полтавську регіональну Біржу нерухомості.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
03.10.2007р. у справі №22/172 (суддя Георгієвський В.Д.) в частині
визнання недійсним Акту про проведення аукціону провадження
припинено, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить зазначений судовий акт скасувати та
прийняти по справі нове рішення, посилаючись на порушення місцевим
господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як зазначено місцевим господарським судом, Автозаводський
відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського
управління юстиції у відзиві на позов повідомив суд про те, що ДП
"Глобинеагропродукт" не зверталось до відділу ДВС про винесення та
видачу акту про проведений аукціон, вказавши про не складання
такого акту.
На підставі зазначеного місцевий господарський суд дійшов
висновку про припинення провадження в частині визнання недійсним
акту про проведення аукціону від 15.12.2003р., внаслідок
відсутності предмету спору.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання
недійсним Протоколу №8 проведення аукціону від 15.12.2003р. суд
послався на приписи ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка регулює
підвідомчість господарських спорів господарським судам, у тому
числі про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві, вказавши, що акт державного чи іншого органу є
юридичною формою рішень цих органів, тобто офіційний письмовий
документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на
регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий
характер для суб'єктів цих відносин, із зазначенням, що однією з
ознак акта є його обов'язковість для того кола осіб, на яке він
розповсюджує свою дію.
Посилаючись на приписи підпункти 5.1 - 5.4 пункту 5 Порядку
проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків,
які перебувають у податковій заставі, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002р. №294
( z0545-02 ) (z0545-02)
, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
27.06.2002р. за №545/6833 , місцевий господарський суд дійшов
висновку, що протоколи проведення аукціону не є актами товарної
біржі в розумінні статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не
носять характеру обов'язковості, а є письмовим оформленням
результатів проведення аукціону та передумовою укладення договору
купівлі продажу для переможця.
Разом з тим, судом визнані безпідставні й вимоги позивача
щодо визнання недійсним біржового контракту від 26.12.03р. та
свідоцтва про реєстрацію машини внаслідок визнання за ДП
"Глобинеагропродукт" права власності на комбайн "Холмер" за
рішенням по справі №12/101 від 17.06.2005р., оформленого і
застрахованого належним чином. Поряд з цим, місцевий господарський
суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним
біржового контракту та свідоцтва про реєстрацію машини, оскільки
дане рішення суду набрало законної сили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення приймається суддею за результатами
обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43
названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
за недостатності поданих сторонами доказів
господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладені вимоги ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що
входять до предмету доказування в ній та мають значення для її
розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не
посилалися на відповідні обставини.
Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини
справи, встановлені місцевим господарським судом, докази, на
підставі яких прийнято рішення, законодавство, яким господарський
суд керувався, вказуються в мотивувальній частині рішення суду.
Натомість рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не
відповідає.
Місцевий господарський суд, припиняючи провадження в частині
вимог щодо визнання акту про проведення аукціону від 15.12.2003р.,
за відсутності спору в цій частині, не навів в мотивувальній
частині рішення норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі якої
суд дійшов цього висновку.
Поряд з цим, суд, вирішуючи спір по суті шляхом відмови у
задоволенні решти заявлених позивачем вимог, не навів та не
з'ясував обставини даної справи, причини виникнення спору, докази,
на підставі яких прийнято рішення, та відповідно не обгрунтував
свої висновки з кожної із заявлених вимог позивача певними нормами
матеріального права.
Крім того, у позовній заяві, в якості обставин, що
обгрунтовують позов, касаційній скарзі, в якості підстав для
скасування судового акту, позивач послався на визнання рішенням
господарського суду Полтавської області від 23.09.2004р. у справі
№8/215 недійсним договору застави комбайну "Холмер" від
14.11.2002р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, а
також зазначив, що цей комбайн був предметом договору застави від
20.12.2002р. №141-02 за кредитною угодою між позивачем та
відподвіачем-1 від 19.12.2002р. №90-02, власником якого за
результатами аукціону 15.12.2003р. став відповідач-3.
Поряд з цим, судом не досліджено дотримання вимог діючого
законодавства щодо проведення 15.12.2003р. аукціону з продажу
комбайну "Холмер".
Однак в порушення приписів ст.ст.4-7, 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, дані обставини залишилися поза увагою місцевого
господарського суду, які мають значення для вирішення даного спору
по суті.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до
неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави
вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним
правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в судовому
засіданні 06.09.2007р. згідно протоколу судового засідання у даній
справі господарський суд Полтавської області за участю лише
представника позивача оголосив перерву до 03.10.2007р. до 10-00,
не повідомивши про це решту учасників судового процесу.
03.10.2007р. в 10год.20хв. суд першої інстанції розглянув
справу за відсутності представників відповідачів та третіх осіб і
оголосив судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є
в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу
розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не
повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини
( 995_004 ) (995_004)
1950 року, ратифікованою Верховною Радою України
(Закон України від 17.07.1997 року), кожній особі гарантовано
право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її
громадянських прав і обов'язків впродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на
справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право
особи бути заслуханою в суді.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
ніхто не може бути позбавлений
права на участь у розгляді своєї справи у визначеному
процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного
розгляду справ стосовно відповідачів та третіх осіб порушені через
непоінформованість останніх про дату і час розгляду справи в суді
першої інстанції.
За вказаних обставин допущені судом першої інстанції
порушення норм процесуального права, частини 1 статті 6 Конвенції
про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
та вимог
Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
призвели до
неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави
вважати, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка
спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок, та дають підставу у відповідності до
п.2 ч.2 ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування
оскаржуваного судового рішення з передачею справи на новий розгляд
до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
Так, згідно імперативних вимог ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову
оцінку, правильно застосувати відповідні норми матеріального та
процесуального права та постановити законне й обгрунтоване
рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини справи, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно з ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, ст.ст.
111-10-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український
інноваційний банк" в особі Кременчуцької філії задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від
03.10.2007р. у справі №22/172 скасувати.
Справу №22/172 передати на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя
С. Шевчук
Судді:
С. Владимиренко
С. Самусенко