ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
№ 14/184-13/42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому за участю представника касаційну
скаргу
судовому засіданні у м. Києві відповідача: Якубовського Я.Р.
Приватного підприємця ОСОБА_1.
на постанову
від 02.07.2007
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 14/184-13/42
господарського суду
Iвано-Франківської області
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1.
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор і К"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на стороні відповідача:
Приватного виробничо-комерційного підприємства "IСТА"
про
відшкодування майнової шкоди
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не
з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були
повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 06.12.2007 оголошувалась перерва до
13.12.2007, а ухвалою Вищого господарського суду України від
13.12.2007 розгляд справи був відкладений на 17.01.2008.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_1. звернулася
з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор і К"
про стягнення з відповідача 190759,58 грн. на відшкодування шкоди,
завданої позивачу внаслідок пожежі.
Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від
22.03.2007 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Приватне виробничо-комерційне підприємство "IСТА".
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
03.05.2007 у справі № 14/184-13/42 в задоволенні позову
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.07.2007, за тією ж справою, вищезазначене рішення залишено без
змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 02.07.2007, рішення господарського суду
першої інстанції від 03.05.2007 та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позов. Скарга мотивована тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та
матеріального права, зокрема, ст.ст. 767, 780, 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та вимоги пунктів 3.3, 5.1.9, 5.1.21, 5.1.22, 5.1.34,
5.1.38 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004
№ 126 ( z1410-04 ) (z1410-04)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
позивача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.11.2005
між сторонами у справі був укладений договір оренди нежитлового
приміщення № 5, згідно умов якого відповідач зобов'язався
передати, а позивач прийняти у строкове платне користування
частину нежитлового приміщення площею 192,6 м-2, яке знаходиться
поАДРЕСА_1 в м. Iвано-Франківську, для використання його з метою
здійснення підприємницької діяльності щодо роздрібної та оптової
торгівлі товарами промислової та продуктової групи.
02.08.2006 у вказаному орендованому позивачем складському
приміщенні мала місце пожежа, яка була локалізована та погашена
працівниками пожежно-рятувальної служби МНС України в
Iвано-Франківській області.
Судами також було встановлено, що згідно технічного висновку
дослідно-випробувальної лабораторії, головного управління МНС
України в Iвано-Франківській області від 07.08.2006, найбільш
ймовірною причиною виникнення пожежі в складському приміщенні
поАДРЕСА_1 в місті Iвано-Франківську, стали порушення Правил
пожежної безпеки в Україні при влаштуванні та експлуатації
електроустановок та порушення Правил технічної експлуатації
електроустановок, а висновком спеціаліста науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру вибухотехнічного відділення,
управління МВС в Iвано-Франківській області від 24.11.2006,
встановлено, що ймовірною причиною пожежі в зазначеному приміщенні
являється порушенням вимог, стандартів, норм і правил пожежної
безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації електроустановок.
У цьому ж зв'язку, позивач звернувся до господарського суду з
цим позовом, обгрунтовуючи його тим, що внаслідок пожежі, яка
виникла з вини відповідача, було знищено товар позивача, у зв'язку
з чим позивачу було завдано збитки, які і повинен відшкодувати
відповідач.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд
дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 5, 10 Закону
України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (3745-12)
та вимог Правил пожежної
безпеки в Україні, дійшов до правильного висновку про
безпідставність заявленого позову. При цьому, апеляційним судом
правомірно не були взяті до уваги вищезазначені пояснення
позивача, згідно яких він стверджував, що винним у настанні пожежі
є відповідач, оскільки вони не підтверджуються наявними у справі
документами. Так, судом було встановлено, що відповідачем були
здійснені всі необхідні заходи для організації забезпечення
технічного стану та безпечності експлуатації електрообладнання.
У цьому ж зв'язку, судами попередніх інстанцій було
правомірно зазначено, що згідно умов укладеного між сторонами
договору оренди саме на позивача покладено обов'язок забезпечити
дотримання в приміщенні правил протипожежної безпеки відповідно до
вимог чинного законодавства, тоді як сам позивач здійснював в
орендованому приміщенні діяльність, яка не відповідає цільовому
використанню приміщень та умовам, укладеного між сторонами
договору.
Згідно із ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Наведеним вимогам процесуального закону, а також фактичним
обставинам справи апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до
обгрунтованого висновку про те, що позивач не довів спричинення
йому шкоди, яка була б пов'язана з діями або бездіяльністю
відповідача.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші
наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових
інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що
оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і
підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1. залишити без
задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.07.2007 та рішення господарського суду Iвано-Франківської
області від 03.05.2007 у справі № 14/184-13/42 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.