ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 р.
№ 12/607
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на постанову
Київський апеляційного господарського суду
від 02.10.2007р.
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
Державного підприємства "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
третя особа
товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія"
про
стягнення 16405 грн. 04 коп.
за участю представників:
позивача: Кузьмінський О.О., дов. від 08.01.2008р. №318д,
відповідача: Насадюк I.В., дов. від 26.12.2007р. №02-14/109,
третьої особи: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулось
до господарського суду з позовом до Державної акціонерної компанії
"Хліб України" про стягнення заборгованості в розмірі 16405, 04
грн., що становить суму переданої відповідачем позивачу
дебіторської заборгованості за розподільчим балансом від
31.07.03р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. у
справі №12/607, залишеним без змін постановою Київський
апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. з даної справи,
позов задоволено.
Судові рішення мотивовані ст.ст. 11, 512, 519 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, п.2 Акту приймання-передачі
дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від
31.07.2003 р.
Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, ДАК
"Хліб України" звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить її скасувати та
прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити,
мотивуючи скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права, зокрема ст. 519 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, п.4 ст. 59 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 33, 34, 36, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" на касаційну скаргу
останнє просить постанову залишити без змін, а скаргу без
задоволення.
Третя особа своїм процесуальним правом на участь в судовому
засіданні суду касаційної інстанції не скористалась.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою КМ
України від 15.05.2003р. №690 "Про утворення державного
підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
шляхом
виділення зі складу Державної акціонерної компанії "Хліб України"
утворено позивача ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу" та віднесено його до сфери
управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
, зокрема її п.3, між позивачем та відповідачем
підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт
приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого
балансу від 31.07.03 p., що були погоджені протоколом від 02.09.03
р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України",
відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до
дебіторів відповідача за розрахунками з оплати
матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до
постанови КМУ від 03.09.97 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
.
До позивача також перейшло право вимоги до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" щодо
заборгованості в розмірі 16 405, 04 грн., що виникла внаслідок
непроведення розрахунків за отримані мінеральні добрива згідно
постанови КМУ від 03.09.97 р. №977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
.
Попередніми судами також встановлено, що в процесі стягнення
дебіторської заборгованості, було встановлено, що до підписання
розподільчого балансу боржник розрахувався за отримані мінеральні
добрива, а саме пшеницею на суму 16 405, 04 грн. поставленою
боржником ТОВ ВКК "Украгропромторг" згідно накладної від
22.07.02р. №3908 та довіреності на отримання ТМЦ серія ЯГЯ №832996
від 23.07.02 р.
В накладній зазначено в якості підстави поставки продукції -
лист №01-03/189 від 16.07.02р.
Листом №01-03/189 Полтавського ОДП ДАК "Хліб України", який
скеровано керівникам сільськогосподарських підприємств Полтавської
області, повідомлено про право ТОВ ВКК "Украгропромторг" на
отримання матеріальних цінностей в рахунок погашення
заборгованості за Постановою КМУ від 03.09.97 р. №977
( 977-97-п ) (977-97-п)
.
Зазначений порядок проведення розрахунків, як вірно
встановлено судами, відповідає законодавству, а саме порядку
розрахунків за отримані сільгоспвиробниками мінеральні добрива
передбаченого Постановою КМУ від 03.09.97р. та Порядком
забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними
добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства
агропромислового комплексу України, ДАК "Хліб України" та
Міністерством фінансів України.
Згідно зазначених актів сільгоспвиробники можуть
розраховуватися за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або
іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 pp. (пп.
4, 6 Порядку). При цьому, згідно Порядку сільгоспвиробники мають
передавати продукцію не безпосередньо ДАК "Хліб України", а
заготівельним або переробним підприємствам (п. 13 Порядку -
Заготівельні або переробні підприємства на підставі договорів з
сільськогосподарськими товаровиробниками про заготівлю зерна та
іншої сільськогосподарської продукції і актів про
передачу-приймання мінеральних добрив, приймають від
сільськогосподарських товаровиробників зерно та іншу
сільськогосподарську продукцію, забезпечують їх збереження та
облік. У квитанціях на приймання зерна (Ф-13) робиться запис: "В
рахунок ДАК "Хліб України" за мінеральні добрива").
Таким чином, як вірно встановлено судами, ДАК "Хліб України"
у випадку розрахунку сільгосппродуктами не мало особисто
отримувати їх, осільки на це були уповноважені заготівельні або
переробні підприємства.
Отже, розрахунок ТОВ "Агрофірма "Манжелія" з відповідачем
відбувся до підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р.
Відповідно до ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської
заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі
виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку
дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської
заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом,
відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця
отримані суми на рахунок позивача.
Позивачем 02.04.04 р. була надіслана вимога №562 про оплату
боргу, яка відповідачем залишена без задоволення.
За таких обставин висновки суду 1-ї та 2-ї інстанцій щодо
задоволення позову колегія вважає правильними та обгрунтованими.
Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом
встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами,
яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена.
При цьому посилання попередніх судів на приписи ст.ст. 512,
519 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
колегія вважає зайвими, оскільки
зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі
адміністративного акта внаслідок реструктуризації, а не на
підставі договору про відступлення права вимоги.
Вичерпний перелік умов виникнення боргового зобов'язання ДАК
"Хліб України" перед ДП "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" визначений
у п.2 Акту передачі-приймання дебіторської заборгованості до
розподільчого балансу від 31.07.03р., на підставі якого
господарським судом і вирішено спір у даній справі.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
господарським судом норм матеріального та процесуального права, та
не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового
акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам
справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2007р. у справі №12/607 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко