ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 р.
№ 2-9/15813-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.07.2007 року у справі № 2-9/15813-2006 за позовом Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Закритого
акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" про
стягнення заборгованості,-
Встановив:
У вересні 2006р. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства
"Бахчисарайський виноробний завод" про стягнення заборгованості з
урахуванням індексу інфляції і 3 % річних у розмірі 4443,83,
збитків у розмірі 9940,00 грн., штрафу у розмірі 15000,00 грн. і
моральної шкоди в розмірі 3750,00 грн., посилаючись на невиконання
та порушення відповідаче своїх зобов'язань, встановлених договором
про надання консультаційних та юридичних послуг від 10 травня
2006р.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24 квітня 2007 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого
акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" на
користь СПД ОСОБА_1. суму заборгованості у розмірі 2321,68 грн.,
штраф у розмірі 7500,00 грн., збитки 9940,00 грн., інфляційні
втрати 24,30 грн., 3 % - 15,53 грн., 198,02 грн. державного мита,
79,50 витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового
процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26 липня 2007р. рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24 квітня 2007 р. змінено. Резолютивну частину
викладено у наступній редакції: Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський
виноробний завод" на користь СПД ОСОБА_1. суму штрафу у розмірі
1000,00грн., суму інфляції у розмірі 24,30 грн., 3 % річних у
розмірі 15,53 грн., державне мито у сумі 10,40 грн. та витрати на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 4,18 грн.
Доповідач : Гончарук П.А.
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на
законність оскаржуваної постанови просить залишити її без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16 січня 2008р.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 10 травня 2006 р. між сторонами у справі
укладено договір на надання консультаційних та юридичних послуг,
відповідно до якого позивачка прийняла зобов'язання по виконанню
послуг з юридичного супроводу фінансово -господарської діяльності
відповідача в об'ємі, передбаченому договором, а відповідач
прийняв на себе обов'язок по оплаті послуг позивача.
Відповідно до розділу 5 вказаного договору від 10 травня 2006
р. за виконання доручень, передбачених договором, відповідач до 5
числа місяця наступного за звітним зобов'язався оплачувати
виконавцеві винагороду за кожен календарний місяць у розмірі
2700,00 грн. Виплата грошових коштів, передбачених даним розділом
договору проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок
виконавця або видачі наявними грошовими коштами в касі товариства.
В разі досягнення позитивних результатів для відповідача при
розгляді судових спорів, виконавцю виплачується 3 % від суми
заявлених вимог, конкретний розмір суми вказується в актах прийому
передачі виконаних послуг.
Позивачкою в односторонньому порядку розірвано договір про
надання консультаційних та юридичних послуг.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивачки по
стягненню заборгованості по оплаті за надані юридичні послуги
штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди.
Встановивши, що оплата відповідачем за надані позивачем
юридичні послуги виконана не в повному обсязі, суд першої
інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому
задоволенню, стягнувши суму основного боргу у повному обсязі
заявленою та підтвердженою позивачкою у розмірі 2321,68 грн. з
нарахуванням втрат від інфляції та 3 % річних., а також суму
неотриманого доходу у розмірі 9940,00 грн. Щодо розміру штрафу то
суд, з посиланням на ч. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшив
його розмір до 7500,00 грн. Оскільки позивачкою вимоги про
стягнення моральної шкоди не обгрунтовані то вони задоволенню не
підлягають.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції посилався на те, що відповідачем погашена заборгованість
по оплаті виконаних позивачкою послуг. Оскільки позивачкою в
односторонньому порядку розірвано договір, тому вимоги про
стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу є безпідставним.
Щодо розміру штрафу то судом апеляційної інстанції, відповідно до
ч. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшено його розмір до
1000,00 грн. В іншій частині позову в тому числі і у стягненні
основного боргу апеляційний суд відмовив.
Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових
підстав для задоволення позову у частині стягнення збитків у
вигляді неотриманого доходу та відшкодування моральної шкоди
відповідають встановленим обставинам справи і грунтуються на
правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідають нормам матеріального і процесуального висновки
суду другої інстанції щодо зменшення розміру штрафу, який підлягає
стягненню на користь позивачки.
Проте з висновками суду апеляційної інстанції в частині
відмови у позові щодо стягнення основного боргу погодитись не
можна виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення в цій частині позову та приймаючи нове
рішення про відмову у позові у стягнені основного боргу, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи
відповідачем повністю було погашено заборгованість перед
позивачкою. Але судом не врахована сума заборгованості за період з
10 по 28 серпня 2006р. та розмір винагороди за актом від 10 червня
2006р., яка складала 4200,00 грн., а не 2700,00 грн., з якої
виходив суд другої інстанції.
Даним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, з
урахуванням всіх сум, які підлягають виплаті позивачці, дійшов
обгрунтованого висновку про наявність заборгованості в сумі
2321,68 грн. та прийняв правильне рішенні в даній частині позову,
яке скасовано апеляційним господарським судом безпідставно.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в
частині відмови у позові у стягнення основного боргу в сумі
2321,68 грн. та розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а
рішення в цій частині слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26 липня 2007 р. у справі № 2-9/15813-2006 в частині відмови у
позові про стягнення основного боргу в сумі 2321,68 грн. -
скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 24 квітня 2007 р. в цій частині залишити без змін.
Скасувати цю ж постанову в частині розподілу судових витрат. В
решті Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26 липня 2007 р. залишити без змін.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський
виноробний завод" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 державне мито у розмірі 46,92 грн.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А.