ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 р.
№ 15/384-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г.,
Михайлюка М.В.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого
підприємства в інтересах Відокремленого підрозділу заводу "ТОРА"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08
жовтня 2007 року у справі № 15/384-04 Господарського суду
Харківської області за позовом Державного комунального
підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод",
м. Харків, до Харківського державного авіаційного виробничого
підприємства в інтересах Відокремленого підрозділу заводу "ТОРА",
м. Харків, про стягнення 91 221,55грн.,
за участю представників сторін:
позивача:-Токарєв С.В. (дов. № 1954 від 25.05.2007р.);
відповідача:-не з'явився,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2004 року позивач -ДКП каналізаційного
господарства "Харківкомуночиствод" -пред'явив у господарському
суді позов до відповідача -Харківського державного авіаційного
виробничого підприємства про стягнення 91 221,55грн.
Вказував, що 17.02.2004р. між ним та відповідачем було
укладено договір на приймання стічних вод № II-4229/02-АП-2,
згідно умов якого він зобов'язався приймати стічні води, а
відповідач -здійснювати оплату вартості послуг на умовах,
передбачених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині
оплати, позивач просив стягнути з відповідача 88 573,92грн.
основного боргу та 2 647,63грн. пені, а всього -91 221,55грн.
07.02.2005р. позивач заявою зменшив розмір позовних вимог та
просив стягнути з відповідача на його користь 18 849,53грн.
основного боргу та 473,33грн. пені, а всього 19 328,86грн.
У серпні 2007 року Харківське державне авіаційне виробниче
підприємство звернувся до господарського суду із зустрічним
позовом до ДКП каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"
про визнання договору № II-4229/02-АП-2 від 17.02.2004р.
неукладеним.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14
серпня 2007 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Зустрічний
позов повернуто без розгляду.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 18
849,53грн. основного боргу, 473,33грн. пені, 193,22грн. витрат по
сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване
посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині
оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті
заборгованості та пені.
Рішення в частині повернення зустрічного позову без розгляду
мотивоване посиланнями на ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо до неї не
додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08 жовтня 2007 року (колегія суддів у складі: Шевель
О.В. -головуючого, Бухана А.I., Демченка В.О.) рішення залишено
без змін та зазначено про те, що порушення судом першої інстанції
норм процесуального права щодо строків повернення позовної заяви,
не може бути підставою до скасування рішення, оскільки таке
порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та
відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення,
з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 17.02.2004р. між сторонами по справі було
укладено договір на приймання стічних вод № II-4229/02-АП-2,
згідно умов якого позивач зобов'язався приймати стічні води, а
відповідач -здійснювати оплату вартості послуг на умовах,
передбачених договором.
Згідно п. 6.1 Правил "Приймання стічних вод підприємств у
комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів
України" затверджених наказом Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37
( z0402-02 ) (z0402-02)
, приймання стічних вод Підприємств у систему
каналізації здійснюється за договорами.
Відповідно до п. 1.3 Iнструкції "Про встановлення та
стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи
каналізації населених пунктів" підприємства скидають стічні води в
системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за
послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами.
В період з червня 2004р. по вересень 2006р. позивач надав
відповідачу передбачені договором послуги на суму 88 573,92грн.,
що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
Після надання відповідачем довідок про кількість скинутих
стічних вод за червень - вересень 2006р. позивач здійснив
перерахунок суми боргу на підставі п. 2.1.4 договору.
В силу ст. 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір є обов'язковим
для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір є однією з
підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що
звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1. Iнструкції "Про встановлення та стягнення плати
за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації
населених пунктів" передбачено, що плата за скид стічних вод
Підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься
Підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів та виставленими
ними рахунками на розрахункові рахунки Водоканалів у порядку та в
терміни, передбачені договором. У разі прострочення платежів з
Підприємств стягується пеня згідно з умовами договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що абонент (відповідач)
сплачує вартість послуг водовідведення протягом 17 календарних
днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення.
В силу п. 4.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг
водовідведення абонент (відповідач) сплачує пеню в розмірі 1 % від
суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій
правильно встановили та виходили з того, що внаслідок порушення
відповідачем умов договору в частині оплати, у останнього виникла
заборгованість на яку позивачем нараховано передбачену законом та
договором пеню, що є підставою для покладення на нього обов'язку
по сплаті заборгованості та пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
або неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи ту обставину, що порушення місцевим судом норм
процесуального права не призвело до прийняття неправильного
рішення по суті, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку, що таке порушення не є підставою для скасування рішення,
а тому посилання касаційної скарги на цю обставину не приймається
до уваги суду.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивач
намагається стягнути з відповідача плату за послуги
водовідведення, а не за послуги з прийому стічних вод, не
заслуговують на увагу суду та спростовуються Правилами "Приймання
стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи
каналізації населених пунктів України" та Iнструкцією "Про
встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших
стічних вод у системи каналізації населених пунктів".
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Харківського державного авіаційного
виробничого підприємства в інтересах Відокремленого підрозділу
заводу "ТОРА" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 08 жовтня 2007 року у справі № 15/384-04 залишити без змін.
Судді: Н.Г. Дунаєвська
М.В. Михайлюк
С.С. Самусенко