ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 р.
№ 8/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ВАТ "Обласне виробничо-заготівельне підприємство
"Полтававторресурси"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
25.09.2007р.
у справі
№8/71 господарського суду Полтавської області
за позовом
ВАТ "Обласне виробничо-заготівельне підприємство
"Полтававторресурси"
до
Закритого акціонерного товариства "Миргородський завод
мінвод"
про
спонукання виконання умов договору,
за участю представників сторін від:
позивача:
Пічугін I.А. -керівник, Карнаух Т.I. -за довіреністю від
03.01.2008р.
відповідача:
Вичка В.В. -за довіреністю від 31.01.2007р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням та додатковим рішення господарського суду
Полтавської області від 06.06.2007р. (суддя Плеханова Л.Б.),
залишеними без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 25.09.2007р. (судді Писана
Т.О. -головуючий, Мазур Л.М., Мостова Г.I.), відмовлено в
задоволенні позову; вирішено, що пункт 2.3 договору №В/0233 від
03.01.2006р. слід тлумачити як зобов'язання Закритого акціонерного
товариства "Миргородський завод мінвод" надавати ВАТ "Обласне
виробничо-заготівельне підприємство "Полтававторресурси" відомості
щодо обсягів тари (упаковки), яку воно використовує для пакування,
транспортування та імпортування продукції.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти
нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення
норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до
суду з вимогою про спонукання виконання умов договору від
03.01.2006р. №В/0233, а саме: п.п.2.3, 2.4, зобов'язавши надати
ВАТ "Полтававторресурси" відомості щодо обсягів три (упаковки). В
доповненні до позовної заяви позивач просить постановити рішення
про тлумачення змісту правочину за договором від 03.01.2006р.
№В/0233.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2006р. між
позивачем і відповідачем був укладений договір №В/0233 про надання
послуг щодо організації та впровадження системи збирання,
сортування, транспортування та утилізації використаної тари
(упаковки).
За умовами п.2.3 даного договору відповідач зобов'язався
надавати позивачеві відомості щодо обсягів тари (упаковки), яку
він використовує, та фактичні обсяги за звітний квартал до 10
числа місяця, наступного за звітним кварталом.
При порівнянні змісту пунктів 2.3, 1, 3.1, 4 цього ж договору
суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в них йдеться про
надання інформації та утилізацію як імпортованої продукції, так і
продукції власного виробництва.
Предмет договору стосується використаної тари (упаковки), але
не конкретизовано, що договір поширюється на всю тару (упаковку),
яка може утворитися в результаті діяльності відповідача, тобто,
утилізація може бути проведена лише стосовно тари із-під
продукції, щодо якої відповідач надає інформацію позивачеві, тобто
замовляє надання послуг.
Положення пункту 3.1 вказаного договору стосуються лише
порядку визначення загальної суми договору, яка повинна включати в
себе вартість всіх замовлених відповідачем та наданих позивачем
послуг в період дії договору. Тобто, вказаний пункт
сформульованого з урахуванням теоретичної можливості відповідача
замовити послуги щодо збирання, сортування, транспортування,
переробки та утилізації гари (упаковки), використаної для
пакування та транспортування продукції або замовити аналогічні
послуги щодо тари (упаковки) з-під імпортованої продукції.
Крім того, неможливість співпраці відповідача з позивачем у
частині поводження із тарою (упаковкою), використаною для
пакування та транспортування його продукції, пов'язана із
статутними обмеженнями повноважень генерального директора
ЗАТ"Миргородський завод мінеральних вод" при підписанні договору.
На дату укладення договору №В/0233 від 03.01.2006р. генеральний
директор не має права на підписання без згоди ради товариства
договору, сума якого перевищує 1% статутного фонду відповідача, що
становить суму 214740,225грн.
Відповідно до ст. 627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №915 від
26.07.2001 ( 915-2001-п ) (915-2001-п)
р "Про впровадження системи збирання,
сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, як
вторинної сировини" підприємства зобов'язані забезпечити збирання,
зберігання і утилізацію усіх видів використаної тари, що
імпортують продукцію України, шляхом складання договорів про
надання послуг з компанією чи іншими спеціалізованими
підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови надання таких
послуг.
Тобто, як правильно визначилися суди, відповідач вільний у
виборі свого контрагента, щодо збирання, сортування
транспортування, переробки та утилізації використаної тари
(упаковки) та не повинен співпрацювати тільки з позивачем.
На виконання протоколу Ради, яким було надано повноваження
генеральному директору відповідача на укладення договору саме з ПП
Бойсюк В.С., та з метою виконання вимог вищезазначеної Постанови
КМУ №915 від 26.07.2001р. ( 915-2001-п ) (915-2001-п)
щодо збирання,
сортування, транспортування, переробки та утилізації тари
(упаковки) із-під продукції, виробленої відповідачем, ним було
укладено договір У/22 від 03.01.2006р. з ПП Бойсюк В.С. на надання
відповідних послуг. Договір з ПП Бойсюк В.С, акти виконаних робіт
та інші документи до нього наявні в матеріалах справи.
Також суди встановили, що після того, як було укладено
договір №У/22, до відповідача звернувся позивач з пропозицією
укласти договір на утилізацію всієї тари, яка утворюється в
результаті діяльності відповідача. Позивачу було повідомлено
відповідачем, що на утилізацію тари (упаковки) із-під продукції
відповідача вже був укладений договір з іншою особою, а саме
договір У/22 від 03.01.2006р. Відповідач повідомив позивача про
те, що може працювати лише стосовно утилізації тари (упаковки)
із-під імпортованої продукції.
Позивач стверджує, що ним дотримано умови договору №В/0233
від 03.01.2006р та він збирає, сортує і транспортує тару з
логотипом"Миргородська хлоридна натрієва мінеральна вода" та
упаковку.
У зв'язку з цим відповідач зазначив, що не випускає продукції
із зазначеним логотипом. Відповідачем випускається, серед іншої,
мінеральна вода під торговим знаком (знаком для товарів та
послуг) -"Миргородська".
Відповідно до звіту ТОВ "АС Нильсен Юкрейн" (вих. №777 від
20.12.2006р.) та висновку №222/10531 від 27.12.2006р. судової
експертизи об'єктів інтелектуальної власності по господарській
справі №28/112 за позовом Закритого акціонерного товариства
"Миргородський завод продтоварів "Калинка" до Державного
департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України та Закритого акціонерного товариства "Миргородський завод
мінеральних вод" про визнання недійсним рішення Апеляційної палати
про визнання за ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" добре
відомим знаком позначення "Миргородська", встановлено, що
позначення "Миргородська" використовується на території
Полтавської області декількома виробниками, зокрема: ЗАТ
"Миргородський завод продтоварів "Калинка", санаторій МВС,
санаторій "Південний", санаторій "Слава".
При цьому суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної
інстанції підтвердив, що позивач не надав доказів на підтвердження
виконання договору №В/0233 від 03.01.2006р. саме відносно
відповідача, оскільки за викладених обставин позивач не
ідентифікував збирану тару і упаковку, і не може посилатись на це
як на доведений факт.
Відповідно до статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суди встановили недоведеність позивачем факту
збирання тари відповідача.
У пункті 4 договору йдеться про загальну фактичну кількість
тари, що йде на продаж в упаковці як імпортованій, так і власного
виробництва. Відтак, позивач неправильно трактує положення даного
пункту договору. Це підтверджується тим, що у жодному з пунктів
договору не згадується про "загальну фактичну кількість тари, яка
йде на продаж в упаковці як імпортованій, так і власного
виробництва", оскільки відповідач не здійснює продаж тари в
упаковці, як імпортованої, так і власного виробництва.
Відтак, суди дійшли висновку про те, що п.2.3 спірного
договору слід тлумачити як зобов'язання Закритого акціонерного
товариства "Миргородський завод мінвод" надавати ВАТ "Обласне
виробничо-заготівельне підприємство "Полтававторресурси" відомості
щодо обсягів тари (упаковки), яку воно використовує для пакування,
транспортування та імпортування продукції.
З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком
господарських судів щодо відсутності підстав для задоволення
позову.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи і не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на
підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та
переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, переглянута у справі постанова
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 25.09.2007р. у справі №8/71 залишити без змін, а
касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький