ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     16 січня 2008 р.
 
     № 7/405
 
      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
 
     Перепічая В.С. (головуючий),
 
     Вовка I.В.,
 
     Гончарука П.А.,
 
     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційні скарги Дочірнього підприємства "Газ-тепло"  Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"  на  постанову  Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2007р.  та  на  рішення
господарського суду м. Києва від 09.07.2007р. у справі за  позовом
Дочірнього  підприємства  "Газ-тепло"   Національної   акціонерної
компанії "Нафтогаз України" до Національної  акціонерної  компанії
"Нафтогаз України", третя особа - Кабінет  Міністрів  України  про
зобов'язання вчинити певні дії
 
     Заслухавши пояснення  представників  сторін,  третьої  особи,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги
та відзиву на неї, суд
 
                       У С Т А Н О В И В :
 
     У  червні  2007   року   Дочірнє   підприємство   "Газ-тепло"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явило  в
господарському суді позов  до  Національної  акціонерної  компанії
"Нафтогаз України" про зобов'язання відповідача протягом 20 днів з
моменту набрання чинності рішення по  даній  справі  документально
оформити факт поставки природного газу,  отриманого  позивачем  за
договором  №16/06-40  від  16.01.2006р.  шляхом  підписання  актів
прийому-передачі природного газу за червень  2006  року  у  обсязі
1774,455 тис. куб.м. газу та за липень 2006 року у обсязі 1236,183
тис. куб.м. газу та зобов'язати відповідача документально оформити
правовідносини, що фактично склалися у червні та  липні  2006р.  з
ЗАТ  "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"  з  приводу   купівлі-продажу   імпортованого
природного  газу,  який  належить   ЗАТ   "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"   шляхом
укладання  відповідних  договорів  та   актів   приймання-передачі
природного газу у цей період.
 
     Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2007р. (суддя
Якименко  М.М.),  залишеним   без   змін   постановою   Київського
апеляційного господарського суду  від  27.09.2007р.  (судді  Отрюх
Б.В. -головуючий, Верховець А.А., Тищенко  А.I.),  у  позові  було
відмовлено.
 
     У  касаційній  скарзі  відповідач  просить  скасувати  судові
рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні  вимоги
у повному обсязі,  посилаючись  на  порушення  судами  судом  норм
матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з  наступних
підстав.
 
     Предметом спору є, зокрема, спонукання  відповідача  оформити
поставку  природного  газу  отриманого  позивачем   за   договором
№16/06-40    від    16.01.2006р.    шляхом    підписання     актів
прийому-передачі  природного  газу  за  червень  2006р.  у  обсязі
1774,455 тис. м-3 та за липень 2006 р. у обсязі 1236,183 тис. м-3,
як  і  зобов'язання  НАК  "Нафтогаз  України"  укласти  відповідні
договори та акти приймання-передачі імпортованого природного  газу
з ЗАТ "Укгаз-Енерго".
 
     Господарський суд відмовляючи у задоволенні зазначених вимог,
що стосувалися підписання актів прийому-передачі природного  газу,
виходив з їх недоведеності.
 
     Проте  з  таким  вирішенням  спору  в   обумовленій   частині
погодитись не можна виходячи з такого.
 
     Так, захист цивільних прав та  інтересів  здійснюється  судом
способом,  визначеним  статтею  16  Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        , статтею 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
     Статтею 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
          встановлено
перелік способів захисту цивільних прав  та  інтересів,  згідно  з
яким кожна особа має право звернутися до суду  за  захистом  свого
особистого немайнового права та інтересу.
 
     Дана  норма   кореспондується   з   положеннями   статті   20
Господарського кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,  якими  визначено,  що
права  та  законні  інтереси  осіб  захищаються  шляхом:  визнання
наявності або відсутності прав; визнання недійсними  господарських
угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища,  яке
існувало  до  порушення  прав  та  законних  інтересів   суб'єктів
господарювання; припинення дій, що порушують право  або  створюють
загрозу його  порушення;  присудження  до  виконання  обов'язку  в
натурі;   відшкодування   збитків;   застосування    штрафних    і
оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення
господарських правовідносин.
 
     Iз зазначених положень наведених норм матеріального права  не
випливає спосіб захисту права обраного позивачем.
 
     При цьому за приписом статті 14  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         цивільні обов'язки виконуються  у  межах,  встановлених
договором або актом цивільного законодавства.
 
     Виконання  цивільних   обов'язків   забезпечується   засобами
заохочення та  відповідальністю,  які  встановлені  договором  або
актом цивільного законодавства.
 
     За статтею  6  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на  законодавчу,
виконавчу, судову.
 
     Органи законодавчої, виконавчої та судової  влади  здійснюють
свої  повноваження  у  встановлених  цією  Конституцією  межах   і
відповідно до законів України.
 
     За  приписом  статті   6   Господарського   кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
          загальними  принципами  господарювання  в  Україні  є,
зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські
відносини.
 
     Отже,     зобов'язання     відповідача     підписати     акти
прийому-передачі  природного  газу  суперечить  способам   захисту
цивільних прав та інтересів.
 
     Таким чином, суд не може примусити  суб'єктів  господарювання
підписати акт, що є втручанням в їх господарську діяльність і,  як
наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
 
     За таких обставин судові  рішення  в  зазначеній  частині  не
можна  визнати  законними  і  обгрунтованими,  а  тому  підлягають
скасуванню  з  відмовою,  за  наведених  мотивів,   у   позові   в
обумовленій його частині.
 
     Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну   скаргу   Дочірнього   підприємства    "Газ-тепло"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  задовольнити
частково.
 
     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
27.09.2007р.  та  рішення  господарського  суду   м.   Києва   від
09.07.2007р.  в  частині  вирішення  позову  щодо  спонукання  НАК
"Нафтогаз України" підписати акти прийому-передачі природного газу
за червень та липень 2006 року та укладання актів прийому-передачі
імпортного природного газу  між  НАК  "Нафтогаз  України"  та  ЗАТ
"Укргаз-Енерго" за цей же період,  скасувати  і  у  позові  в  цій
частині відмовити.
 
     В решті зазначені судові рішення залишити без змін.
 
     Головуючий В.Перепічай
 
     С у д д і
 
     I.Вовк
 
     П.Гончарук