2-21/619.1-2006 Про визнання недійсним договору, щодо будівництва житла - 16.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року у справі № 2-21/619.1-2006 (2-21/2547.1-2005) за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до: 1) закритого акціонерного товариства "Сучасні інформаційні технології", м. Сімферополь, 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд", м. Київ за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: 1) Київської міської Рада, м. Київ, 2)Київської міської державної адміністрації, м. Київ про визнання недійсним договору

за участю від прокурора: Спорий І.Г., представників сторін:

від позивача: Шеремет О.В.

від відповідачів: ЗАТ "Сучасні інформаційні технології": не з’явилися, ТОВ "Столиця центробуд": Парицька Н.О., від третіх осіб: Київська міська Рада: не з’явилися, Київська міська державна адміністрація: не з’явилися, -

Заступник Генерального прокурора України у листопаді 2004 року звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до закритого акціонерного товариства "Сучасні інформаційні тех нології" про визнання недійсним договору спільної діяльності № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 серпня 2005року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21лютого 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 травня 2005 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим у зв’язку з не залученням до участі у справі Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, що є підставою для скасування судових актів відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22листопада 2005 року залучено до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Київську міську Раду, м. Київ та Київську міську державну адміністрацію, м. Київ.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 8грудня 2005 року залучено до справи другого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд", м. Київ.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12січня 2006 року у задоволені позову відмовлено.

Заступник Генерального прокурора України подав апеляційне подання від 13 лютого 2006 року про скасування рішення, яке прийнято до провадження ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року.

28 березня 2006 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява Міністерства оборони України про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28березня 2006 року провадження у справі зупинено, справу передано до господарського суду Автономної Республіки Крим для вирішення питання про можливість затвердження мирової угоди від 27 березня 2006 року між Міністерством оборони України, закритим акціонерним товариством "Сучасні інформаційні технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30травня 2006 року (суддя: Чонгова С.І.) затверджено мирову угоду від 27березня 2006 року, підпи сану Міністерством Оборони України, закритим акціонерним товариством "Сучасні інформаційні технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд", відповідно до якої: Міністерство оборони України (позивач) в особі директора Депар таменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України Ісаєнка Дмитра Валерійовича, який діє на підставі довіреності Міністерства оборони України від 24 березня 2006 року № 220/143/д, з однієї сторони, закрите акціонерне товариство "Сучасні інформаційні технології" (відповідач - 1) в особі Камінського Володимира Арнольдовича, який діє на підставі статуту та протоколу № 01/2006 від 10 лютого 2006 року, з другої сторони, товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд" (відповідач - 2) в особі Дідика Олександра Сергійовича, який діє на підставі статуту, з третьої сторони, з метою врегулювання спірних відносин, що виникли в ході виконання договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року про будівництво житла для вій ськовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін домовились про таке:

5 серпня 2004 року між позивачем та відповідачем 1 укладено додатко ву угоду № 1 до договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року, а 10 серпня 2005 року договір про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання до говору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року, відповідно до умов яких була збі льшена частка житла, що передається договором Міністерству оборони України до 25 %, визначено ціну договору та встановлено обов’язки сторін щодо оформлення необхідних документів для прийняття Київською міською радою відповідного рішення про відведення земельної ділянки.

11 серпня 2004 року між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір про заміну сторони у договорі, згідно умов якого відповідач зобов’язується здійснювати замість відповідача 1 всі права та обов’язки за договором № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року.

21 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем 2 укладено додатко ві угоди № 2, 3, 4, 5, 6 до договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004року та до говору від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин, що виникли в резуль таті виконання договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року. Додатко ве регулювання взаємовідносин між сторонами відображено у 16 додатко вих угод до вище окреслених договорів.

Таким чином, на даний час укладено ряд договорів, умовами яких врегульовані відносини між сторонами, що виникли до його укладення (частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), і тим самим сторони усунули підстави визнання договору недійсним.

Сторони підтверджують реальне виконання господарських відносин за договором № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року договором від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин та додатковим угодам, укладеними на їх виконання.

Сторони підтверджують, що на дату укладення цієї мирової угоди на виконання зазначених договорів, додаткових угод до них та згідно з зазначеним протоколом відповідач 2 передав позивачу право вимоги на 118квартир у різних регіонах України (фактично передано п’ятдесят дев’ять квартир) та перераховано грошові кошти на загальну суму 6800000 грн.

Разом з тим, підлягає зарахуванню та оплаті сума вартості будівель, споруд та іншого майна, розташованого на території військового містечка №136 в смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 1, що становить 8 272 600 грн.

Отже, сума зобов’язань відповідача 2, що підлягає зарахуванню за договором № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року, договором від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин та додатковим угодам, що укладені на їх виконання становить 31 068 165 грн. 90 коп. з урахуванням податків та зборів, вста новлених чинним законодавством.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на визначеність частки замовника (позивача) за договором № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року, дого вором від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин у розмірі 58441 570 грн. залишкова сума договірних зобов’язань відповідача 2 пе ред позивачем складає 27 373 404 грн. 10 коп. з урахуванням подат ків та зборів, встановлених чинним законодавством.

На цей час сторони не мають одна до одної будь-яких претензій, пов’язаних з виконанням договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року та до говору від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин, що виникли в резуль таті виконання договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року.

Позивач та відповідач 2 визнають чинним договір № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року, договір від 10 серпня 2005 року про врегулювання відносин та додаткові угоди, що укладені на їх виконання.

Не погоджуючись з винесеною судом ухвалою від 30 травня 2006року, товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця центробуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та направлення на розгляд по суті до господарського суду Автономної Республіки Крим. Скарга обґрунтована тим, що судом не досліджувалися наявність повноважень представників сторін на підписання мирової угоди. Укладенням додаткових угод, а також мирової угоди сторонами врегульовані відносини, які виникли на підставі договору № 227/УПБ-2/Д від 26 травня 2004 року (тобто після, а не до його укладення), тому посилання в мировій угоді на частину 3 статті 631 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, є безпідставним. Також судом не досліджено наявність додаткових угод, на які є посилання у мировій угоді.

Вислухавши прокурора та представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року затверджено мирову угоду від 27 березня 2006 року між сторонами справи.

Під час винесення ухвали, суд повинен перевірити повноваження представників на вчинення відповідних процесуальних дій. Повноваження представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути викладені у виданій йому довіреності або іншому документі, який підтверджує його повноваження. Господарський суд повинен переконатися в тому, що в довіреності, якою представник уповноважений на ведення справи в суді передбачено його повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій.

Між тим, місцевим господарським судом не досліджено повноваження представників сторін, які підписали угоду.

Крім того, під час винесення ухвали судом не зазначено про припинення провадження у справі, оскільки наслідком відмови позивача від позову та затвердження мирової угоди, відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, є припинення провадження у справі.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.