ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 р.
№ 20/29-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого
Катеринчук Л.Й. (доповідач) Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалу та постанову
господарського суду Луганської області від 25.05.2007
Луганського апеляційного господарського суду від 27.09.2007
у справі господарського суду
№ 20/29-б Луганської області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма
"Рельдо"
про визнання банкрутом
державного відкритого акціонерного товариства
"Стахановпромтранс"
розпорядник майна
ОСОБА_1.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги
Талащенко В.Є. (дов. №1 від 08.01.2008)
від заявника
не з'явились
від боржника
Ященко Р.Ю. (дов. від 15.01.2008)
від ЗАТ "Криворізьке"
Бондарєв В.В. (дов. від 15.01.2008)
від ЗАТ "Донецька вуглепереробляюча група"
Баландін К.П. (дов. від 14.01.2008) Бондарєв В.В. (дов. від
14.01.2008)
ВСТАНОВИВ:
в провадженні господарського суду Луганської області
знаходиться справа про банкрутство державного відкритого
акціонерного товариства "Стахановпромтранс"(далі -боржника),
порушена за заявою товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробнича фірма "Рельдо", яка здійснюється за загальною
процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Законом).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.03.2007
було залишено без розгляду заяву Стахановської об'єднаної
державної податкової інспекції (далі -інспекція).
Ухвалою суду від 25.05.2007 визнано грошові вимоги ряду
кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 апеляційну скаргу інспекції залишено без задоволення,
ухвалу суду першої інстанції від 25.05.2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, інспекція звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просила скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної
інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та
процесуального права, зокрема, статей 15-17 Закону, статті 79
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної
інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених
фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з наступного.
За приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з
урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, норми якого превалюють в застосуванні над
нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні норми
права.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює серед основних засад судочинства,
зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зокрема, такі випадки встановлені частиною 1 статті 106 -
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду
можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках,
передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, а частиною 1 статті 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
регламентовано, що
ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути
оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим
Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Матеріалами справи підтверджується звернення інспекції, на
виконання статті 14 Закону, з грошовими вимогами до боржника
заявою №3917/10 від 01.04.2005 про визнання його грошових вимог в
розмірі 2549419,95 грн., та внесення їх до реєстру вимог
кредиторів боржника (т.4 а.с. 1-67). Зазначені вимоги розглядались
судами як такі, що не визнавались боржником з винесенням окремого
судового акта (ухвали) за наслідками розгляду спірних вимог.
Справа в цій частині неодноразово переглядалась судами.
Постановою ВГСУ від 29.11.2006 року було скасовано постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 та
скасовано ухвалу господарського суду Луганської області від
21.07.2006 в частині визнання грошових вимог Стахановської ОДПI
(том 4 (продовження), а.с. 64-67). Ухвалою Верховного суду України
01.02.2007 Стахановській ОДПI відмовлено в порушенні касаційного
провадження з перегляду зазначеної постанови. При винесенні
судового акту касаційним судом було зазначено про порушення судами
статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та необхідність дослідження
судами доказів кредитора про подання ним грошових вимог з
дотриманням строку, передбаченого статтею 14 Закону .
Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.03.2007
було залишено без розгляду заяву інспекції. Постановою суду
апеляційної інстанції від 08.05.2007 ухвалу суду від 26.03.2007
було залишено без змін. Постановою ВГСУ 08.08.2007 зазначені
судові рішення скасовано, направлено на новий судовий розгляд
грошові вимоги інспекції із зазначенням про необхідність розгляду
по суті спірних грошових вимог шляхом їх визнання (відхилення) та
незаконність судового акта про залишення без розгляду таких вимог.
Згідно штампу на Постанові ВГСУ матеріали справи разом з
постановою надійшли до господарського суду Луганської області
23.08.2007(том 5, а.с. 64-66). Однак, спірні грошові вимоги
конкурсного кредитора до розгляду не призначались по даний час і є
нерозглянутими. Отже, судового акта за наслідком розгляду спірних
грошових вимог інспекції яким би могли бути порушені права
кредитора не існує.
Ухвала суду про затвердження реєстру вимог кредиторів може
бути оскаржена в частині визнання вимог окремого кредитора, якщо
інші кредитори не погоджуються з таким визнанням. В спірному
випадку судом обрано процедуру розгляду вимог інспекції шляхом
виділення її в окремий розгляд та винесення за наслідками такого
розгляду окремого процесуального рішення (ухвали), що дозволяється
відповідно до статей 14-15 Закону.
Отже, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає
оскарженню, виключає можливість його перегляду в апеляційному або
касаційному порядку.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, інспекція, не
погоджуючись з винесенням ухвалу суду першої інстанції про
затвердження реєстру від 25.05.2007 в якому відсутні дані про
визнання її спірних грошових вимог, звернулася до суду апеляційної
інстанції з апеляційною скаргою №8792/10 від 01.06.2007 (т.5 а.с.
70-72). Вимоги скарги полягали у скасуванні ухвали господарського
суду Луганської області від 25.05.2007 в цілому та направленні
справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Встановивши зазначені обставини справи апеляційний суд дійшов
помилкового висновку про можливість прийняття апеляційної скарги
та її задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції
дійшла висновку, що постанова Луганського апеляційного
господарського суду від 27.09.2007 підлягає скасуванню, у справі
слід прийняти нове рішення про припинення апеляційного провадження
за апеляційною скаргою інспекції №8792/10 від 01.06.2007 на ухвалу
господарського суду Луганської області від 25.05.2007.
При цьому колегія суддів зазначає про можливість внесення
змін до ухвали суду про затвердження реєстру вимог кредиторів в
порядку її перегляду за нововиявленими обставинами у випадку
визнання спірних вимог інспекції за наслідком розгляду їх по суті
відповідно до Постанови ВГСУ 08.08.2007 у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 106, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 скасувати, прийняти у справі №20/29-б нове рішення:
"Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стахановської
об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу господарського
суду Луганської області від 25.05.2007 припинити".
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко