ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 21/294
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Донецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк,
на рішення господарського суду Донецької області від
26.09.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.12.2005
зі справи № 21/294
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі -Відділення)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна
компанія "Зодчий" (далі -Товариство), смт Володарське Донецької
області,
про стягнення 2 571,74 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року Відділення звернулося до господарського
суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства 2
571,74 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для
працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону
України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон № 875).
Рішенням названого суду від 26.09.2005 (суддя Матюхін В.I.),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 05.12.2005 (колегія суддів у складі:
Калантай М.В.-головуючий суддя, судді Кондратьєва С.I., Українська
Р.М.), у позові відмовлено. Рішення місцевого суду мотивовано
відсутністю вини Товариства у невиконанні ним обов'язку зі
створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а
постанову апеляційного суду - порушенням строків застосування до
Товариства адміністративно-господарських санкцій.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів скасувати через неправильне застосування ними
норм матеріального права та позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з
01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
: це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та
органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
саме Фонду
соціального захисту інвалідів надано право стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим
господарським судом рішення зі справи) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішуються відповідним господарським
судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
- після набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, розглядаються в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення
вимог статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського
судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2006
касаційну скаргу Відділення на рішення господарського суду
Донецької області від 26.09.2005 та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 05.12.2005 разом з
матеріалами справи № 21/294 передано для вирішення до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою Відділення та її разом зі справою повернуто до
Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у
Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду
судових рішень, постановлених не за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку
господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної
перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку
адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові
рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005
№ 2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що
після початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні позови, подані до відповідних місцевих
господарських судів у справах, що підсудні окружному
адміністративному суду, передаються цими судами до окружного
адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
26.09.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 05.12.2005 зі справи № 21/294 скасувати.
Справу передати до господарського суду Донецької області для
виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення"
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов