ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 3/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників
ВДВС Світловодського МРУЮ
Мошель С.Ф. -(дор. у справі)
розглянув касаційну скаргу
АКБ "Національний кредит"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.10.2007
у справі
№ 3/137 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
АКБ "Національний кредит" в особі філії АКБ "Національний
кредит" в м. Світловодськ
до
відділу Державної виконавчої служби Світловодського
міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області
третя особа
ПМП "Нива"
ТОВ "Iсток"
про
стягнення збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
03.07.2007 (суддя: О.Змеул) в позові про стягнення з відповідача
збитків відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що арешт на майно,
яке знаходилося в заставі у позивача, накладено відповідачем з
метою виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, позивач не звертався до
суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту, тому відповідач,
реалізувавши арештоване майно, діяв згідно наданих повноважень у
визначеному законодавством порядку, протиправності дій відповідача
не доведено, відсутній причинний зв'язок між збитками, яких зазнав
позивач та діями відповідача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 09.10.2007 (судді: В.Крутовських, I.Сизько, А.Прокопенко)
рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з
аналогічних мотивів та підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову та
рішення скасувати з підстав неправильного застосування
господарськими судами норм матеріального права.
Скаржник вважає, що йому спричинено збитки діями відповідача,
оскільки останнім реалізовано майно, яке перебувало у позивача в
заставі та з якого позивач має право задовольнити вимоги при
невиконанні заставодавцем зобов'язання; відповідачем не виконано
вимоги Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та
реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (1255-15)
, оскільки не вчинено дії щодо
належної реєстрації публічного обтяження, тобто вчиненого ним
арешту майна, в зв'язку з чим таке обтяження спірного майна не
набрало чинності.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення відповідача, вважає, що скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що Постановою державного
виконавця від 25.05.2005 було накладено арешт на майно Зосименка
М.Г., з метою виконання рішення Світловодського міськрайонного
суду. Накладення арешту вчинено у відповідності до вимог ст. 55
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Крім того, встановлено, що між позивачем та ПМП "Нива",
позивачем та ТОВ "Iсток" було укладено кредитний договір № 44/05
від 23.06.2005 та № 42/05 від 17.06.2005. З метою забезпечення
кредитних зобов'язань між позивачем та Зосименко М.Г. як майновим
поручителем ПМП "Нива" та ТОВ "Iсток" укладено договір застави
майна.
Предмети застави за вказаними договорами внесено до
Державного реєстру обтяжень.
Згідно з приписами ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується
в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди,
звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди
завдано не з її вини.
Як вбачається з положень вказаних норм, підставою для
настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода;
протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний
зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу
правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої
ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди,
необхідна наявність певних підстав, як то неправомірні рішення,
дії чи бездіяльність, вина відділу державної виконавчої служби,
яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для
позивача внаслідок дій відповідача та безпосереднього причинного
зв'язку між шкодою та правопорушенням.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із
сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються, як
на підставу своїх вимог чи заперечень.
Арешт спірного майна накладено державним виконавцем раніше
ніж договори застави спірного майна. Майновий поручитель був
обізнаний з фактом накладення арешту на своє майно, але все ж таки
передав арештоване майно у заставу.
Позивач не довів у встановленому порядку наявність факту
неправомірних дій державного виконавця щодо спірного майна, тобто,
порушення останнім вимог Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
. З вимогами про виключення майна з опису
та звільнення з-під арешту позивач до суду не звертався,
неправомірність дій державного виконавця в судовому порядку не
встановлена.
Позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між
збитками, яких він зазнав та протиправними діями чи бездіяльністю
державного виконавця, тобто, що протиправна дія чи бездіяльність
державного виконавця є причиною, а збитки -наслідком протиправної
дії чи бездіяльності.
Заявлені позивачем збитки не свідчить, що вони завдані
внаслідок правопорушення з боку відділу державної виконавчої
служби, а доводи щодо порушення державним виконавцем вимог Закону
України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
( 1255-15 ) (1255-15)
не є достатньою підставою для висновку про наявність
між відповідачем та позивачем деліктних правовідносин.
Таким чином, за відсутності складу правопорушення, суди
першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку про
відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності
у вигляді відшкодування шкоди.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.10.2007 та рішення господарського суду Кіровоградської
області від 03.07.2007 у справі № 3/137 господарського суду
Кіровоградської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без
задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун