ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 4/191-07
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Чечельницького районного відділу Управління Міністерства
внутрішніх справ України у Вінницькій області
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 11.10.2007
року
по справі
№ 4/191-07 Господарського суду Вінницької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі
Центру електрозв'язку №7 Вінницької філії ВАТ "Укртелеком"
до
Чечельницького районного відділу Управління Міністерства
внутрішніх справ України у Вінницькій області
про
стягнення 12696,53 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача:
Нечипорук Н.Г. -дов. від 05.01.2006 року
Ковальова Н.С. -дов. від 28.12.2005 року
від відповідача:
не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2007
року по справі № 4/191-07 касаційна скарга Чечельницького
районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України
у Вінницькій області була прийнята до провадження, а розгляд
справи був призначений на 15.01.2008 року.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представник відповідача в судове засідання 15.01.2008 року не
з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги
повідомлений заздалегідь належним чином. Виходячи з особливостей
розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неявка представника відповідача не
перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
За згодою представників позивача в судовому засіданні
15.01.2008 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови
Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне
товариство "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №7
Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського
суду Вінницької області з позовом до Чечельницького районного
відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у
Вінницькій області про стягнення з останнього, з урахуванням
клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, 12696,53
грн. заборгованості за послуги електрозв'язку.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від
15.05.2007 року по справі № 4/191-07 (суддя Білоус В.В.),
залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.10.2007 року (головуючий суддя Черпак
Ю.К., судді Веденяпін О.А., Майор Г.I.), позовні вимоги Відкритого
акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку
№7 Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" задоволені: стягнуто з
Чечельницького районного відділу Управління Міністерства
внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь
Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"
12696,53 грн. заборгованості за послуги електрозв'язку, 141,05
грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою,
Чечельницький районний відділ Управління Міністерства внутрішніх
справ України у Вінницькій області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2007 року
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
11.10.2007 року по справі № 4/191-07 скасувати та прийняти нове
рішення про відмову позивачу в задоволенні позову повністю.
Відзив на касаційну скаргу не наданий, що не перешкоджає
розгляду касаційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, представників позивача, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
між сторонами існували договірні правовідносини щодо надання
послуг телефонного зв'язку.
Згідно статті 901 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором про
надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за
завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної
діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві
зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно типових договорів від 16.02.2001р. № 21 та від
19.01.2005р. № 84 підприємство електрозв'язку (позивач) взяло
зобов'язання надавати споживачу (відповідач) послуги
електрозв'язку (телефонний зв'язок), а відповідач - оплачувати ці
послуги.
Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані
в кредит послуги електрозв'язку в кожний попередній місяць
проводиться споживачем протягом десяти днів з дня одержання
рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за
розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та
міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в
розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.
Як вбачається зі змісту рахунків за № 512000011 за надані
послуги, позивач зазначав у цих рахунках суму боргу за минулий
період та окремо суму поточного платежу за кожен місяць. Зокрема,
як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, в
рахунках за січень 2004 року вказано борг на 01.01.2004р. у
розмірі 9473,89 і поточний платіж у сумі 465 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в
тому, що дані експедиторських карток за 2004 - 2006 роки є доказом
на підтвердження факту вручення рахунків відповідачу.
В платіжних документах про часткову оплату отриманих послуг
відповідач в призначенні платежу вказував: "Кошти за послуги
зв'язку згідно рахунку № 510011..." від певної дати.
Вищий господарський суд України визнає обгрунтованими
висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій
відносно того, що оскільки відповідач приймав до оплати виставлені
рахунки, а в платіжних документах не зазначав конкретний період,
за який вноситься плата, то позивач правомірно проводив
зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за
минулий період, сума якої була відображена в кожному рахунку.
Згідно зі ст. 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Аналогічні норми містяться в ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача на
01.01.2004р. становила 9473,89 грн., нараховано за 2004 - 2006
роки 27646,64 грн., сплачено 23015,00 грн., заборгованість станом
на 01.01.2007р., що визнається колегією суддів Вищого
господарського суду України, склала 12696,53 грн.
Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної
давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про
визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в
тому, що акти звіряння розрахунків за послуги зв'язку, що
підписані представником установи відповідача, свідчать про
визнання відповідачем боргу.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що в якості
такого доказу суд міг використовувати тільки акт звірки
розрахунків станом на 01.01.2007 року, оскільки останній складений
сторонами добровільно.
Що стосується акта звірки розрахунків станом на 01.04.2007
року, то суд касаційної інстанції вважає, що зазначений акт не
може бути доказом визнання боргу відповідачем, оскільки зазначений
документ складений на вимогу господарського суду, викладені в
ухвалі про порушення провадження у справі.
Однак наявність акта звірки розрахунків станом на 01.01.2007
року є достатнім доказом на підтвердження правомірності висновку
місцевого та апеляційного судів про визнання боргу відповідачем,
що стало підставою для поновлення обчислення строків позовної
давності.
За таких обставин посилання Чечельницького районного відділу
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій
області в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального
права в цій частині судом касаційної інстанції не сприймається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що підстав для скасування
рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2007 року
та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від
11.10.2007 року в даному випадку немає, а тому касаційна скарга
Чечельницького районного відділу Управління Міністерства
внутрішніх справ України у Вінницькій області задоволенню не
підлягає.
Iнші доводи, викладені Чечельницьким районним відділом
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій
області в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським
судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених
місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Чечельницького районного відділу Управління
Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
11.10.2007 року по справі № 4/191-07 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова