ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 22/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу
ТОВ "Науково-практичний центр свідомого батьківства "Ейлітія"
на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 р.
у справі
№ 22/105 Господарського суду м. Києва
за позовом
СПД-ФО ОСОБА_1.
до
ТОВ "Науково-практичний центр свідомого батьківства "Ейлітія"
про
стягнення 38 523,62 грн.
За участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_1., ОСОБА_2 дов. від 12.05.2007 р., ОСОБА_3,
посв. № 2405/10 від 27.11.2003 р.
відповідач -Заєць О.М. дов. № 22 від 04.07.2007 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 р.
(суддя - Шкурат А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ
"Науково-практичний центр свідомого батьківства "Ейлітія" на
користь СПД-ФО ОСОБА_1. 31 000 грн., 420, 41 грн. три проценти
річних, 314,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 96,24 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3
000 грн. витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 р. (судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.)
рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 р. залишено
без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ
"Науково-практичний центр свідомого батьківства "Ейлітія"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням
і неправильним застосуванням судами норм матеріального та
процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального прав
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2006 р. сторонами
було укладено договір № 1 про проведення науково-практичної
конференції на тему "Перинатальна культура України -шлях до
відродження нації". Згідно умов договору виконавець зобов'язався
організувати і провести конференцію, а замовник за надані послуги
повинен сплатити 50% від загальної вартості послуг в якості
попередньої оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору,
решту -до завершення конференції.
У додатку № 1 до договору було визначено, що загальна
вартість наданих робіт складає 31 000 грн. Строк дії
договору -29.09.2006 р. і до повного виконання сторонами своїх
зобов'язань.
Згідно з пунктом 1.3. договору, для належного виконання
даного договору сторони призначають відповідальних осіб, завданням
яких є регулювання всіх питань, що виникають у процесі виконання
даного договору.
Науково-практична конференція проходила з 11 по 14 грудня в
приміщенні Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Матеріали справи містять трудові угоди, укладені позивачем та
безпосередніми виконавцями (т. 1 а.с. 91-105); договори з
Iнтернет-виданнями про розміщення інформації щодо проведення
конференції (т.2, а.с.106-114); електрону переписку через Iнтернет
іноземних фахівців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які брали участь у
конференції. Акти приймання-передачі робіт від 17.12.2006 р.,
підписані позивачем та лекторами конференції ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА_15.
Київським національним університетом ім. Т.Г.Шевченка надано
довідку, яка свідчить, що в приміщенні Iнституту післядипломної
освіти Університету було проведено конференцію з 11 по 14 грудня
2006 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 901 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором про
надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за
завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної
діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві
зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В порушення вказаних вимог, відповідач не оплатив надані
позивачем послуги та не спростував твердження позивача про
заборгованість в сумі 31 000 грн.
12.06.2007 р. до суду надійшла уточнена позовна заява,
відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 32 703,85
грн. боргу, 2 396,77 грн. пені, 423 грн. суми трьох процентів
річних, та витрати на послуги адвоката в сумі 3 000 грн.
Попередніми судовими інстанціями обгрунтовано було зазначено,
що посилання відповідача на неузгодженість предмету, ціни, строків
виконання зобов'язань між сторонами не відповідає дійсності,
оскільки в договорі чітко передбачено всі істотні умови та щодо
його твердження, що позивач не мав права укладати договори з
третіми особами, договір № 1 від 08.09.2006р. такої заборони для
позивача не містить.
Також судом першої інстанції обгрунтовано було відмовлено в
частині стягнення пені та коштів за виготовлення сертифікатів,
оскільки умов щодо них у договорі не було передбачено, що
відповідає положенням ст. ст. 546, 547 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в
частині стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
За таких обставин, судом правомірно було стягнуто 420,41 грн.
трьох процентів річних з період з 15.12.2006 р. по 29.05.2007 р.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не було доведено не
виконання свого зобов'язання позивачем або неналежне його
виконання, а отже підстав для відмови позивачу в оплаті
вищезазначених послуг у відповідача не було.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 4-3, 4-7,
43, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув
в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
На підставі встановлених фактичних обставин, місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийнято обгрунтоване та законне рішення про
часткове задоволення позову.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-практичний центр свідомого батьківства "Ейлітія" залишити
без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2007 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 року у справі № 22/105 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.