№ 20/299

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій В.М., за участю представників сторін В. Любача (дов. від 29.12.07), Р. Мицька (дов. від 29.12.07), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Макіївтепломережа" на рішення господарського суду Донецької області від 7 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2007 року у справі № 20/299 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення 20 858 115 грн. 58 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення (з урахуванням збільшення позовних вимог) суми основного боргу - 17 368 650 грн. 08 коп., пені - 1 442 159 грн. 87 коп., збитків від інфляції - 1 917 803 грн. 47 коп. та річних - 608 921 грн. 01 коп. з підстав порушення умов договору від 30 грудня 2005 року.

Відповідач позов визнав в частині стягнення основного боргу та просив відмовити в частині стягнення штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 7 листопада 2007 року (судді О. Донець, Н. Ломовцева, Т. Гаврищук), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2007 року, позов задоволено в частині стягнення основного боргу, збитків від інфляції та річних; в частині стягнення неустойки суд зменшив розмір пені до 145 000 грн.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.

Комунальне підприємство "Макіївтепломережа" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та змінити рішення в частині стягнення суми інфляційної складової боргу та річних.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 30 грудня 2005 року сторони уклали договір № 1-06/05-2130 ТЕ-8 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідачу (покупець) у 2006 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Додатковими угодами № 1 від 15 березня, № 2 від 13 жовтня, № 3 від 23 жовтня, № 4 від 24 листопада 2006 року сторони змінювали і доповнювали умови договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Відповідач своїх зобов'язань не виконав.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, встановивши в його діях склад цивільного правопорушеня, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України (435-15) , господарські суди обгрунтовано задовольнили позов в частині стягнення основного боргу.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і річних.

Отже господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 7.2 спірного договору, статті 549 Цивільного кодексу України (435-15) та статей 230 і 232 Господарського кодексу України (436-15) обгрунтовано задовольнили позов в частині стягнення пені.

Водночас, приймаючи до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, основним споживачем послуг якого є населення, господарські суди на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) дійшли висновку про зменшення розміру пені до 145 000 грн.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 7 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2007 року у справі № 20/299 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Макіївтепломережа" без задоволення.