ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 2/212/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідачів третьої особи
- Гладун А.I., - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
на рішення та постанову
від 03.05.2007 Личаківського районного суду м.Львова від
03.10.2007 Львівської апеляційного господарського суду
у справі
№2-212/07
за позовом
ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
до (третя особа
1.ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2"; 2.ЗАТ
"Львівський домобудівний комбінат" - Управління державної
реєстрації Львівської міської ради)
про
визнання недійсними рішень спостережної ради ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2", рішень правління ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2", актів оцінки майна та прийому-передачі
майна, установчих документів та державної реєстрації ЗАТ
"Львівський домобудівний комбінат"
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03.05.2007
(суддя Гирич С.В.), залишеним без змін постановою Львівської
апеляційного господарського суду від 03.10.2007 (судді: Городечна
М.I., Юркевич М.В., Кузь В.Л.), в позові відмовлено у зв'язку з
необгрунтованістю позовних вимог.
Рішення мотивоване тими обставинами, що створення ЗАТ
"Львівський домобудівний комбінат" за участю ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2", якому належить у статутному фонді
новоствореного товариства 24,103% акцій, є правомірним, державна
реєстрація та установчі документи ЗАТ "Львівський домобудівний
комбінат", як і рішення органів управління ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2" про участь у створенні ЗАТ "Львівський
домобудівний комбінат", які в подальшому затверджені рішенням
загальних зборів ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" від
11.07.2006, є законними та відповідають вимогам Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та чинного на той час
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
. Жодних доказів
реорганізації ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" в процесі
створення ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат" позивачами не
надано. Участь ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" у
створенні іншого господарського товариства та передача йому
частини майна для господарської діяльності не порушують прав
позивачів, як власників відповідно 8 та 127 акцій ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2".
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у поданих касаційних скаргах просять
рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову, оскільки вважає, що апеляційним судом порушено
вимоги ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.24 Закону України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
та неправильно застосовано норми ст.ст.41,46 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Зокрема,
скаржник вважає, що підпункт "г" пункту 9.15 Статуту ВАТ
"Львівський домобудівний комбінат №2" щодо віднесеності до
компетенції спостережної ради акціонерного товариства питань
прийняття рішень про заснування інших господарських товариств
разом з іншими засновниками суперечить нормі ч.6 ст.41 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно якої
повноваження щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх
підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та
положень належать до виключної компетенції загальних зборів
акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутнього у засіданні представника відповідачів, дійшла
висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувані
рішення та постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові
апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Створення ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат" за участю
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" проведено у
відповідності до вимог чинного законодавства України, права
апелянтів створенням нового товариства порушені не були.
Позивачами не подано суду належних доказів про те, що
засідання правління та спостережної ради ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2" не відбулися 16.09.2003 року чи
відбулися з порушенням норм законодавства.
Судом відхилено посилання позивачів на прийняття оспорюваних
рішень неповноважними органами -правлінням та спостережною радою
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" з тих мотивів, що
відповідно до п."е" ч.5 ст.41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
до компетенції загальних зборів належить
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій
та представництв, затвердження їх статутів та положень, а згідно з
підпунктом "г" пункту 9.15 Статуту ВАТ "Львівський домобудівний
комбінат №2" до компетенції спостережної ради акціонерного
товариства належить прийняття рішень про заснування інших
господарських товариств разом з іншими засновниками.
Таким чином, створення ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат"
за участю ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" проведено у
відповідності до закону та статуту ВАТ "Львівський домобудівний
комбінат №2".
Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової
оцінки та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю
встановлено, а позивачами не спростовано факти правомірного
створення ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат" за участю ВАТ
"Львівський домобудівний комбінат №2", якому належить у статутному
фонді новоствореного товариства 24,103% акцій, та законності
державної реєстрації та установчих документів ЗАТ "Львівський
домобудівний комбінат", так само як і рішень органів управління
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" про участь у створенні
ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат", які в подальшому
затверджені рішенням загальних зборів ВАТ "Львівський домобудівний
комбінат №2" від 11.07.2006, які відповідають вимогам Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та чинного на
той час Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
. У зв'язку
з цим безпредметними визнаються посилання скаржників в
обгрунтування своїх заперечень на ст.24 Закону України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
(набрав чинності з 01.07.2004 року), якому позивачами
всупереч вимогам ч.2 ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(щодо незворотності дії законів в часі) надано зворотну дію до
правовідносин державної реєстрації ЗАТ "Львівський домобудівний
комбінат", що відбулася 09.02.2004 року.
Окрім того, твердження скаржників про недоведеність прийняття
рішення від 16.09.2003 правомочним складом правління ВАТ
"Львівський домобудівний комбінат №2" спростовано судом першої
інстанції з посиланням на пояснення інших членів правління, якими
підтверджено факт участі позивачів 16.09.2003 року у засіданні
правління, підписання ними прот околів №№3;3-а;3-б та обумовлену
цим наявність кворуму при прийнятті оспорюваних рішень від
16.09.2003. Такі доводи є по суті посиланнями на недоведеність
обставин справи, проте, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не допускаються посилання
на недоведеність обставин справи.
Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання позивачів на
те, що підпункт "г" пункту 9.15 Статуту ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат №2" щодо віднесеності до компетенції
спостережної ради акціонерного товариства питань прийняття рішень
про заснування інших господарських товариств разом з іншими
засновниками суперечить нормі ч.6 ст.41 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно якої повноваження
щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств,
філій та представництв, затвердження їх статутів та положень
належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не
можуть бути передані іншим органам товариства, оскільки, по-перше,
у ч.6 ст.41 цього Закону йдеться про виключні повноваження
загальних зборів акціонерів приймати рішення про створення
дочірніх підприємств, а дочірні підприємства, 100% статутного
капіталу яких належать товариству-засновнику, не можна штучно
ототожнювати з участю товариства у заснуванні інших господарських
товариств, по-друге, з матеріалів справи не вбачається, судами не
встановлено та позивачами не доведено визнання недійсним у
встановленому порядку підпункту "г" пункту 9.15 Статуту ВАТ
"Львівський домобудівний комбінат №2" як такого, що не відповідає
вимогам ст.ст.41,46 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
.
Iнші заперечення позивачів зводяться виключно до посилань на
оцінку судом неналежних доказів (протоколів №№3;3-а;3-б), однак,
згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Окрім того, порушені скаржниками з цього приводу питання про
недостовірність наданих відповідачами письмових доказів
(протоколів №№3;3-а;3-б) та підробку підписів позивачів на цих
протоколах, мають розглядатися виключно компетентними
правоохоронними органами в рамках кримінального, а не
господарського судочинства. Слід зазначити, що в разі встановлення
вироком суду в кримінальній справі факту підробки вказаних
доказів, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати
перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими
обставинами.
Водночас колегія не приймає до уваги твердження позивачів про
невірне застосування апеляційним судом ст.59 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб -підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, оскільки помилкове
посилання суду в оскаржуваній постанові на вказані статті не
вплинуло на законність постанови в цілому.
Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції
дотримується також Верховний Суд України при здійсненні
касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з
визнанням угод недійсними (постанова ВСУ від 06.03.2007 у справі
№2-20/4663.1-2006).
Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5,111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівської апеляційного господарського суду від
03.10.2007 у справі №2-212/07 залишити без змін, а касаційні
скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2. -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун