ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 р.
№ 4/100
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Хандуріна М.I.
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"
на рішення
та постанову
господарського суду Кіровоградської області від 14 червня
2007 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3
жовтня 2007 року
у справі
господарського суду
№ 4/100
Кіровоградської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Славія"
до
- відкритого акціонерного товариства "Маловисківський
цукровий завод"
- відкритого акціонерного товариства комерційного банку
"Надра"
про
визнання договору недійсним
за участю представників:
ТОВ "Торговий дім "Славія" Коноваленка В.I.,
ВАТ КБ "Надра" Суденка Р.В.,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Торговий дім "Славія" подало позов у господарський суд
Кіровоградської області про визнання недійсним договору застави
майна від 31 березня 2005 року ВАТ "Маловисківський цукровий
завод", укладеного між ВАТ "Маловисківський цукровий завод"
(заставодавець) та ВАТ КБ "Надра" (заставодержатель), з дати його
укладання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір не
відповідає вимогам закону та порушує його права як кредитора у
справі про банкрутство ВАТ "Маловисківський цукровий завод".
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14
червня 2007 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року, позов
задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір
застави в порушення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) укладений від імені ВАТ
"Маловисківський цукровий завод" неуповноваженою особою та з
порушенням положень статуту товариства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ВАТ КБ
"Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові
акти та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні
позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при постановленні
оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального
права, а саме: ч. 10 ст. 17, ст. 25 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Закон), ст.ст. 181, 203, 638 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до
відповідачів про визнання недійсним договору застави, укладеного
між відповідачами 31 березня 2005 року, у зв'язку з
невідповідністю вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Прийняті в даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
За вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203
цього Кодексу, за якою зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
містить положення,
згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана
повернути другій стороні все одержане за угодою, а при
неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його
вартість у грошах.
Отже, право особи, яка вважає, що її права порушені, не
підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною
угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням
правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, незалежно від того чи відповідає спірна угода Закону.
Результатом задоволення такого позову буде застосування судом
наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не
поширюються на права позивача, який вважає, що його права
порушені, не будучи стороною такого договору.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та
організації), мають право звертатися до господарського суду згідно
з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, в порушення
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надав належної оцінки
правовим підставам, з яких ТОВ "Торговий дім "Славія" звернулось
до господарського суду з заявою про визнання договору застави
недійсним, а також не звернув уваги на те, що у судовому порядку у
справі про банкрутство боржника позивача ще не було визнано
кредитором ВАТ "Маловисківський цукровий завод".
Посилання заявника касаційної скарги на те, що позивачем при
поданні позову про визнання договору застави недійсним порушено
приписи ст.ст. 17, 25 Закону є обгрунтованими.
Виходячи з системного аналізу положень Закону, в процедурі
розпорядження майном боржника визнання недійсними укладених
боржником договорів за спеціальними підставами, визначеними цим
законом, взагалі не передбачено.
Таке визнання недійсними договорів боржника може відбуватися
лише на стадії санації боржника чи його ліквідації, оскільки у цих
процедурах вирішується питання щодо формування активу та його
реалізації з метою зменшення пасиву боржника шляхом задоволення
вимог кредиторів. Внаслідок таких дій відбувається повернення
майна боржника у ліквідаційну (конкурсну) масу, за рахунок якої
здійснюється погашення грошових вимог його кредиторів.
У зв'язку з чим, кредитори мають право тільки в процедурі
санації чи ліквідації боржника самостійно або через арбітражного
керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) боржника ініціювати
визнання недійсними договорів, укладених боржником.
Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор має право подати до
господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з
підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.
Виходячи з аналізу ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією має
право звернутись до суду з вимогою про визнання договору
недійсним, якщо такий договір не виконаний повністю або частково.
Пунктом 11 ст. 17 Закону передбачено виключно дві підстави, з
яких суд може визнати оспорювані угоди недійсними, а саме у тих
випадках якщо:
- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в
результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою
особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали
про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або
пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у
зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Враховуючи, що підстави для визнання угод боржника недійсними
містяться у ч. 11 ст. 17 Закону, положення останньої і підлягають
застосуванню у разі подання ліквідатором (керуючим санацією) заяви
про визнання угоди недійсною.
Судами не було враховано, що ч. 11 ст. 17 Закону не
передбачає визнання у справі про банкрутство недійсними угод з
підстав, передбачених цивільним законодавством.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначеної норми Закону,
тільки ліквідатор та керуючий санацією вправі відмовитись від
виконання договорів, і виключно тих, які не виконані повністю або
частково і завдають боржнику збитків.
Суди при розгляді справи на дані вимоги закону уваги не
звернули, що потягло за собою ухвалення судових рішень, які не
відповідають вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, та враховуючи те, що
станом на час прийняття рішень по даній справі справа про
банкрутство ВАТ "Маловисківський цукровий завод" перебуває на
стадії розпорядження майном, права кредиторів боржника спірним
договором безпосередньо не порушені, оскільки у них ще не виникло
право на їх оспорення відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Втім, це не виключає можливості в подальшому ініціювати
питання, щодо визнання договорів недійсними за спеціальними
підставами, встановленими вказаним Законом.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення позову ТОВ "Торговий дім "Славія".
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
комерційного банку "Надра" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 3 жовтня 2007 року та рішення господарського суду
Кіровоградської області від 14 червня 2007 року у справі № 4/100
скасувати.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Славія" у позові про визнання договору застави від 31 березня
2005 року недійсним, відмовити.
Головуючий
М. Хандурін
Судді
А. Заріцька
Л. Продаєвич