ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              ПОСТАНОВА
 
                           IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 січня 2008 р.
 
     № 6/429
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Самусенко С.С. -головуючого,
 
     Дунаєвської Н.Г.,
 
     Плюшка I.А.,
 
     розглянувши матеріали касаційної скарги
 
     громадянина ОСОБА_1
 
     на ухвалу та постанову
 
     господарського суду міста  Києва  від  14  червня  2007  року
Київського апеляційного господарського суду від  06  вересня  2007
року
 
     у справі
 
     № 6/429
 
     господарського суду
 
     міста Києва
 
     за позовом
 
     громадянина ОСОБА_2
 
     до
     1. громадянина ОСОБА_3 2. громадянки ОСОБА_4  3.  громадянина
ОСОБА_1
 
     за участю третьої особи на стороні позивача
     ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
 
     за участю третьої особи на стороні відповідачів
     ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"
 
     про
     визнання недійсним договорів та зобов'язання вчинити дії
 
     за участю представників:
 
     позивача -ОСОБА_5, відповідача - 2, відповідача -  3,  третіх
осіб -
 
     відповідача-1 -ОСОБА_6, не з'явилися
 
     В С Т А Н О В И В:
 
     Громадянин ОСОБА_2 звернувся  до  господарського  суду  міста
Києва  із  позовом  до  громадян  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_1  про
визнання недійсним договору  купівлі-продажу  цінних  паперів  від
21.07.2006, укладеного  між  громадянами  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,  з
застосуванням    реституції;    визнання    недійсним     договору
купівлі-продажу цінних  паперів  від  25.05.2007,  укладеного  між
громадянами ОСОБА_4  та  ОСОБА_1;  зобов'язання  ЗАТ  "Акціонерний
комерційний  промислово-інвестиційний  банк"  скасувати  операції,
проведені в системі реєстру цінних паперів ЗАТ  "Виробничо-торгова
фірма "Радосинь" на виконання вказаних вище договорів.
 
     Одночасно з поданням позову до суду громадянин ОСОБА_2 заявив
клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
 
     Ухвалою господарського суду  міста  Києва  від  14.06.2007  у
справі № 6/429 (суддя Ковтун С.А.)  з  метою  забезпечення  позову
накладено арешт на  прості  іменні  акції  ЗАТ  "Виробничо-торгова
фірма "Радосинь" кількістю 45427  штук  номінальною  вартістю  3,5
грн.,  що  знаходяться  на  особовому  рахунку  реєстратора   -ЗАТ
"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний  банк"  на  ім'я
громадянина ОСОБА_1.
 
     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
06.09.2007 у справі № 6/429 (колегія суддів: головуючий  -Моторний
О.А., судді -Кошіль В.В.,  Алданова  С.О.)  ухвалу  господарського
суду міста Києва від 14.06.2007 залишено без змін.
 
     У касаційній  скарзі  громадянин  ОСОБА_1  просить  скасувати
ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2007 та постанову
Київського  апеляційного  господарського  суду  від  06.09.2007  у
справі № 6/429 з огляду на те, що господарськими судами першої  та
апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.
 
     Громадянин ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на п. 1.1
Iнформаційного листа  ВГСУ  від  12.12.2006  ( v2776600-06 ) (v2776600-06)
          "Про
деякі  питання  забезпечення   позову",   зазначає   про   неповне
з'ясування та неврахування господарським  судом  першої  інстанції
деяких обставин справи, які мають значення для  вирішення  питання
про застосування забезпечення позову, зокрема  те,  що  громадянин
ОСОБА_1 володіє акціями ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"  у
кількості 20 317 штук, а  тому  підстав  для  забезпечення  позову
шляхом накладення арешту на акції в кількості 45 427  штук  немає,
враховуючи,  що   доказів   на   підтвердження   факту   володіння
громадянином ОСОБА_1 саме цією кількістю акцій подано не було.
 
     Вищим господарським судом України ухвалою  від  26.12.2007  у
справі №6/429 порушено касаційне провадження.
 
     З дотриманням меж перегляду  справи  в  касаційній  інстанції
заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення   представників   сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та  перевіривши  правильність
застосування норм процесуального  права  місцевим  та  апеляційним
господарськими судами, колегія суддів Вищого  господарського  суду
України  дійшла  висновку,  що  касаційна   скарга   не   підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до ст. 66 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          господарський
суд за заявою сторони, прокурора чи його  заступника,  який  подав
позов,  або  з  своєї  ініціативи  має  право  вжити  заходів   до
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в  будь-якій
стадії провадження у справі,  якщо  невжиття  таких  заходів  може
утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення  господарського
суду.
 
     Забезпечення позову як засіб запобігання можливим  порушенням
майнових прав чи  охоронюваних  законом  інтересів  юридичної  або
фізичної особи може застосовуватись  як  за  основним,  так  і  за
зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд
рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному
або  у  касаційному  порядку.  Умовою  застосування   заходів   до
забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що  майно
(в  тому  числі  грошові  суми,  цінні  папери  тощо),  яке  є   у
відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути,
зменшитись за  кількістю  або  погіршитись  за  якістю  на  момент
виконання   рішення.   Отже   найдоцільніше   вирішувати   питання
забезпечення позову на стадії  попередньої  підготовки  справи  до
розгляду  (див.  п.п.   2,   3   Роз'яснення   ВАСУ   №   02-5/611
( v_611800-94 ) (v_611800-94)
          від  23.08.1994  "Про  деякі   питання   практики
застосування заходів до забезпечення позову").
 
     Відповідно до ч. 1  ст.  67  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          позов
забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно  або  грошові
кошти, що належать відповідачеві.
 
     Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що
21.07.2006 між громадянами ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  укладено  договір
купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого  ОСОБА_3,
як продавець, передав  у  власність  ОСОБА_4,  як  покупця,  цінні
папери ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" у кількості 45  428
штук.
 
     25.05.2007  між  громадянами  ОСОБА_4  та  ОСОБА_1   укладено
договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до  умов  якого
ОСОБА_4, як продавець, передала у власність ОСОБА_1,  як  покупця,
цінні папери ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"  у  кількості
45 427 штук.
 
     Як встановлено господарськими  судами  попередніх  інстанцій,
громадянин  ОСОБА_2  вважає,  що  зазначені   договори   порушують
передбачене ст. 81 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
          його
право   як   акціонера   на   переважне   придбання   акцій    ЗАТ
"Виробничо-торгова фірма "Радосинь", у зв'язку з ч им і  звернувся
із позовом про визнання договорів недійсними.
 
     Відповідно  до  ст.  216  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
           наслідком
визнання  правочину  недійсним  є   повернення   сторонам   всього
одержаного за договором.
 
     Громадянин ОСОБА_2 стверджує, що  відчуження  спірних  цінних
паперів громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1  може  призвести  до
неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
 
     Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій  та
стверджує громадянин ОСОБА_2 в клопотанні про  вжиття  заходів  до
забезпечення позову, на час звернення останнього до господарського
суду із позовом власником спірних акцій  є  ОСОБА_1,  а  отже  -це
надає останньому змогу відчужити цінні  папери  на  користь  інших
осіб,  що  робить  неможливим  застосування  реституції   у   разі
задоволення позову у даному випадку.
 
     Згідно  ст.  1117  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          переглядаючи  у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна   інстанція   на
підставі  встановлених   фактичних   обставин   справи   перевіряє
застосування  судом   першої   чи   апеляційної   інстанції   норм
матеріального і процесуального права.
 
     З огляду на вищевикладені  встановлені  попередніми  судовими
інстанціями обставини у  даній  справі,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку про  відповідність  ухвали  господарського
суду першої інстанції про забезпечення позову ст.ст.  66,  67  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Оскільки  доводи   касаційної   скарги   не   знайшли   свого
підтвердження  під  час  здійснення  касаційного   провадження   і
порушень норм процесуального права не встановлено, колегія  суддів
Вищого господарського суду України залишає  касаційну  скаргу  без
задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду  та  постанову
апеляційного господарського суду без змін.
 
     Керуючись  ст.ст.  1115,  1117,  1119,  11111  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
     ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну   скаргу   громадянина   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення.
 
     Ухвалу господарського суду  міста  Києва  від  14.06.2007  та
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
06.09.2007 у справі № 6/429 залишити без змін.
 
     Головуючий суддя С. Самусенко
 
     Судді: Н. Дунаєвська
 
     I. Плюшко