2а-1466/09/2770 Про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - 21.10.2009 Прийняття

20.08.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Дамаско-трейд" (далі по тексту товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської митниці Державної митної служби України в особі її Начальника Рудкіна Л.М. про визнання дій та рішення про визначення митної вартості вантажу протиправними, зобов’язання відповідача перерахувати митну вартість та платежі на ввезений товар позивача за ВМД № 123000001/9/000856; № 123000001/9/000857; № 123000001/9/000869; № 123000001/9/000909; № 123000001/9/000910; № 123000001/9/000922; № 123000001/9/001058 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються та визнання заявленої митної вартості товару як достовірної.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21 серпня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1466/09/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.08.2009 р. закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представником позивача двічі були змінені позовні вимоги. Згідно з останніми змінами позивачем уточнена особа відповідача - Севастопольська митниця (далі по тексту митниця або відповідач) та зазначені таки позовні вимоги:

1. Визнати дії Севастопольської митниці в частині прийняття рішення про невірогідність заявленої вартості за ціною контракту (0,95 доларів США за кг), ввезеного товариством винограду сушеного, вагового, з додаванням діоксида сірки, торговельної марки "Мир Сухофруктів", виробництва Туреччини, урожаю 2008 р., постачальник "EV GIDA SANAYI VE DIS TICARET LIMITED SLRKETI", умови постачання: CIF- Севастополь т/х "Герої Севастополя", поставленого згідно контакту 2007/05 від 07.09.2007 року по інвойсу № 535865 від 01.04.2009 р., коносаменту № 7 від 05.04.2009 р.; інвойсу № 535863 від 01.04.2009 р., коносаменту № 3 від 05.04.2009 р.; інвойсу № 535864 від 01.04.2009 р., коносаменту № 5 від 05.04.2009 р.; інвойсу № 535869 від 08.04.2009 р., коносаменту № 3 від 12.04.2009 р.; інвойсу № 535868 від 08.04.2009 р., коносаменту № 5 від 12.04.2009 р.; інвойсу № 535870 від 08.04.2009 р., коносаменту № 7 від 12.04.2009 р; інвойсу № 535872 від 21.04.2009 р., коносаменту № 3 від 26.04.2009 р. (далі "Товару"), а також безпідставного визначення митної вартості за ціною 1,26 доларів США за кг ввезеного товару, шляхом застосування резервного методу неправомірними.

2. Рішення митного органу про застосування митної вартості ввезених товарів за документами, зазначеними у п. 1, які були випущені під гарантію у квітні місяці 2009 р, про що були оформлені ВМД № 123000001/9/000856, № 123000001/9/000857, № 123000001/9/000869, № 123000001/9/000909, № 123000001/9/000910, № 123000001/9/000922, № 123000001/9/001058 шляхом застосування резервного методу (метод № 6) за ціною 1,26 долар США за кг скасувати.

3. Зобов’язати Севастопольську митниці прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, за ціною контракту 0,95 доларів США за кг - перший метод визначення митної вартості, заявленої декларантом виходячи з відсутності підстав підтвердження її сумнівності й доказу її вірогідності.

4. Зобов’язати Севастопольську митниці перерахувати митну вартість товару та платежів на ввезений товариством товар за ціною 0,95 доларів США за кг, ввіз якого був здійснений у квітні місяці 2009 р. на підставі ВМД № 123000001/9/000856, № 123000001/9/000857, № 123000001/9/000869, № 123000001/9/000909, № 123000001/9/000910, № 123000001/9/000922, № 123000001/9/001058 і здійснити повернення переплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачених позивачем у якості гарантії.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог ст.ст. 266, 267, 273 Митного кодексу України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби від 17.03.2009 року № 230 щодо визначення митної вартості товару за резервним методом. Представник позивача вважає, що лише у випадку відсутності документів, які підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або при наявності обґрунтованих сумнівів у вірогідності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, застосовуючи послідовно кожний з методів зазначених у ст. 266 Митного кодексу України. Підстави для таких дій у митниці були відсутні.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення в яких зазначено, що митниця діяла відповідно до ст. ст. 41, 303, 265 Митного кодексу України, зокрема законодавством України передбачено визначення митної вартості митним органом, вартість товару була встановлена із застосуванням резервного методу на підставі достовірної інформації (дані митних оформлень родзинок в інших областях України, журналу "Огляд цін українського та світового товарних ринків" видавництва ДП "Держзовнішінформ" та даних Інтернету). Крім того, відповідач вказав на відсутність у позивача права на пред’явлення адміністративного позову тому, що позивач самостійно визначив податкові зобов’язання під час оформлення вантажних митним декларацій, у зв’язку з чим зобов’язання вважається узгодженим та не може бути оскаржено.

Прокурор вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав зазначених представниками відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини у справі, об’єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,

Протягом квітня 2009 року на адресу товариства поступив товар - родзинки (ізюм) виноград сушений, ґатунок "Ізмір", без кісточок, вагового, обробленого діоксідом сірки, врожаю 2008 року, торговельна марка "Мир сухофруктів", країна виробник – Туреччина, виробник "EV GIDA SANAYI VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI". Цей товар був поставлений позивачу за контрактом № 2007/05 від 07.09.2007 року, умови постачання CIF-Севастополь, за інвойсом № 535865 від 01.04.2009 р., коносаменту № 7 від 05.04.2009 р., за інвойсом № 535863 від 01.04.2009 р. коносаменту № 3 від 05.04.2009 р., інвойсом № 535864 від 01.04.2009 року, коносаменту № 5 від 05.04.2009 р., інвойсом № 535869 від 08.04.2009 року, коносаменту № 3 від 12.04.2009 р., інвойсом № 535868 від 08.04.2009 року коносаменту № 5 від 12.04.2009 року, інвойсом № 535870 від 08.04.2009 р., коносаменту № 7 від 12.04.2009 року, інвойсом № 535872 від 21.04.2009 р., коносаменту № 3 від 26.04.2009 року. (далі по тексту товар)

На товар за інвойсом № 535865 позивачем була оформлена вантажна митна декларація (далі по тексту ВМД) № 123000001/9/000837 від 06.04.2009 року, за інвойсом № 535870 - ВМД № 123000001/9/000914 від 14.04.2009 року, за інвойсом № 535872 - ВМД № 123000001/9/001054 від 28.04.2009 року. У прийнятті цих митних декларацій було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлені картки відмови №№ 123000001/2009/000381, 123000001/2009/000391, 123000001/2009/000415. (арк.с. 135-138, т.1) Крім того за результатами розгляду ВМД № 123000001/9/000837 та № 123000001/9/001054 були прийняти відповідні рішення про визначення митної вартості товарів: № 123000006/2009/000159/2 з визначенням суми вартості товару за одиницю 1,26 доларів США на підставі журналу "Огляд цін українського та світового товарних ринків" за березень 2009 року та № 123000006/2009/000197/12 з визначенням суми вартості товару за одиницю 1,20 доларів США на підставі даних ЄАІС ДМСУ (т.2)

У зв’язку з тим, що товариство не погодилося з визначеною митним органом вартості товару, воно звернулось до митниці із заявами щодо випуску у вільний обіг товару, одержаного за усіма зазначеними вище інвойсами, під гарантію у вигляді сплати до державного бюджету платежів відповідно до ч. 3 ст. 264 МК України. На що отримало згоду відповідача (арк.с. 167-176).

Для оформлення випуску товару під гарантію були оформлені ВМД 123000001/9/000856; № 123000001/9/000857; № 123000001/9/000869; № 123000001/9/000909; № 123000001/9/000910; № 123000001/9/000922; № 123000001/9/001058 із зазначенням вартості товару, визначеної декларантом за методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та митницею за резервним методом.(арк.с. 8-45, т.1)

Листами від 06.05.2009 року № 20/20-1907, від 22.06.2009 року № 20/20-2615, від 02.07.2009 року № 20/18-2846 та від 15.07.2009 р. № 20/20-3036 митниця повідомила позивача про незмінність рішень про визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 року органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 249 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (далі по тексту МК) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтями 259 та 260 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) . Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) . Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом (92-15) .

Методи визначення митної вартості встановлені главою 47 МК (92-15) .

Згідно із ст. 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 МК митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Виходячи із поняття митної вартості та системного аналізу зазначених норм права суд дійшов до висновку, що митна вартість, оскільки вона є ціною товару повинна, на сам перед, визначатися за першим методом оцінки, а саме за ціною договору, і тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно із застосуванням інших методів. При цьому шостий метод – резервний застосовується останнім.

Пунктами 7 та 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) встановлений перелік документів, які повинен подати декларант для визначення митної вартості. Згідно з п. 16 цього Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМ України від 9 квітня 2008 р. N 339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статей 60 і 69 Митного кодексу України зокрема у разі: прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу України на підставі відповідного звернення декларанта у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом шляхом: 1) проведення: перевірки відомостей, заявлених у декларації митної вартості товарів; камеральної перевірки; перевірки згідно з Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1730 (1730-2004-п) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 51, ст. 3363); 2) надсилання запитів до: митних органів іноземних держав з метою встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення товарів митним органам України; державних органів, установ та організацій для встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення, та достовірності відомостей, що в них містяться, у тому числі з метою підтвердження дотримання вимог статті 267 Митного кодексу України; 3) вжиття інших передбачених Митним кодексом України (92-15) та законами з питань митної справи заходів.

Під час оформлення товару та перебування його під гарантією позивачем митниці наданий пакет документів необхідний для визначення митної вартості за першим методом, зокрема: оригіналі інвойсів з оцінкою про проходження кордонів; контракт № 2007/05 від 07.09.2007 року, оригіналі сертифікатів походження вантажу; оригінали експортних декларацій на вантаж, оригінали коносаментів, оригінали прайс-листів постачальника; оригінали калькуляції, оригінали специфікацій (додатків до контракту), та додатково додані висновки цінової експертизи ДП ""Держзовнішінформ" про визначення світової вартості родзинок на момент ввезення їх на Україну, калькуляцію до контракту, прайс-лист постачальника з умовами продажу CIF Севастополь.

Відповідач не надав суду доказів, що ним у товариства були витребувані, але не представлені інші документи для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до висновків цінової експертизи ДП "Держзовнішінформ" від 06.05.2009 р. та 23.04.2009 року контрактна ціна товару (0,95 доларів США за кг.) знаходилася у межах ринкових цін на даний товар. Цей висновок був зроблений з врахуванням кон’юнктури ринку родзинок, умов контракту, якості товару та країни походження та підписаний уповноваженою особою (арк.с. 53-55). ДП "Держзовнішінформ" відповідно до Положення "Про затвердження Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну", затвердженого Міністерством економіки України та Державна митна служба від 01.02.2007р. № 20/85 (z0305-07) віднесено до числа організацій, які проводять аналіз світових цін на товари, що імпортуються. Цей висновок був підтверджений іншими документами наданими товариством.

Крім того, ціна на товар, визначена у контракті, під час розгляду справи була підтверджена й іншими доказами по справі (арк.с. 185-215, т. 1)

Тому, суд дійшов до висновку, що ціна товару за договором є обґрунтованої, у зв’язку з чим, під час визначення митної вартості товару повинен був застосовуватись саме перший метод - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку митниця не спростувала чому саме заявлена позивачем митна вартість товару (з урахуванням всіх доданих документів) є неправильною і що відповідачем були здійснені усі заході щодо визначення обґрунтованої митної вартості товару.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на лист Державної митної служби України від 01.04.2009 року. Цей лист був адресований конкретної посадової особі для проведення певних заходів, містив посилання на інформацію, що була опублікована у журналі, а ні аналіз світових цін, та не є у понятті ст. 187 МК роз’ясненням щодо застосування відповідних митних процедур, а тому не є обов’язковим для виконання декларантами.

Суд вважає безпідставним визначення митницею митної вартості декларованого позивачем товару лише на підставі ціни, зазначеної в журналі "Огляд цін українського та світового товарних ринків" (за лютий, березень та квітень 2009 року) та бази даних ЄАІС ДМСУ.

Так, в цих журналах вказані ціни на родзинки "Султанас", урожаю 2008 року, виробництва Туреччина, умови постачання CIF Велика Британія (тобто з доставкою саме до цієї країни) без визначення сортності товару та інших його особливостей, що можуть вплинути на ціну. Кім того, пунктом 5 ч. 3 ст. 273 МК встановлено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті (за резервним методом) на підставі ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей з бази даних ЄАІС ДМСУ родзинки в період з січня 2009 року по квітень 2009 року оформлювалися за митними вартостями: 0,95, 1,20, 1,26, 1,36, 2,01 доларів за кілограм. Відповідачем належним чином не обґрунтовано чому при визначення митної вартості товару позивача з однієї партії протягом місяця застосовувалися ціни 1,20 та 1,26 доларів за кг.

Посилання відповідача на дані Інтернету судом до уваги не прийняти, тому що не підтверджені будь-якими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 264 МК у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року N 230 (z0259-08) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950 (z0259-08) був затверджений Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України (далі по тексту Порядок випуску товарів).

Відповідно до п. 14 цього Порядку митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Порядок прийняття рішень про визначення митної вартості товарів, у тому числі щодо товарів, які знаходяться під гарантією на час виникнення обставин регламентувався п. 7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, розділом 3 Тимчасового порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом від 01.04.2009 р. № 291 (v0291342-09) , наказом Державної митної служби України від 16 грудня 2008 року N 1413 (va413342-08) "Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Тимчасового порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору", наказом Державної митної служби України від 29 травня 2009 року N 506, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2009 р. за N 534/16550 (z0534-09) "Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів та Класифікатора додаткових складових до ціни договору".

В порушення зазначених норм права відповідачем рішення про визначення митної вартості (про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного Рішення) щодо ВМД № 123000001/9/000856; № 123000001/9/000857; № 123000001/9/000869; № 123000001/9/000909; № 123000001/9/000910; № 123000001/9/000922; № 123000001/9/001058 в встановленому законодавством порядку не приймалися та не оформлювалися. Оформлення рішень митних органів листами діючими нормативними актами не передбачено.

Щодо твердження відповідача про узгодження зобов’язань та неможливості оскарження митної вартості, визначеної в оформлених ВМД, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Постанови КМ України від 09.06.1997 р. № 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" (574-97-п) вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 2, 6, 8 Порядку випуску товарів випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням. Гарантійні зобов'язання надаються декларантом зокрема шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. Подання декларації митної вартості цих товарів є обов'язковим.

Таким чином, у випадку оформлення ВМД для випуску товару під гарантію сплати платежів, зазначення митної вартості товару визначеної митним органом і сплати з неї податків та зборів, не є у понятті Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) узгодженням зобов’язань, а є лише певним видом гарантії.

Крім того, пункт 15 Порядку випуску товарів передбачає, що декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, дотримання порядку прийняття, правомірності та обґрунтованості своїх рішень та дій, а тому позов підлягає у цій частині задоволенню.

Що стосується позовних вимог товариства про зобов’язання відповідача прийняти рішення, то суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог товариства до Севастопольської митниці здійснити повернення переплачених податків та зборів (обов’язкових платежів), то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п. 16 Порядку випуску товарів у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.

Спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року N 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1095/14362 (z1095-07) затверджений Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до п. 2 цього Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Таким чином, право на повернення сплачених податків і зборів пов’язане з певними обставинами, зокрема: прийняття митним органом відповідного рішення та подання заяви платником. Ці обставини на даний час відсутні, а тому права на повернення переплачених платежів у позивача не виникло.

Крім того, відповідно до п.п. 5 та 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, відповідач по цієї справі лише готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, повернення коштів здійснюється Державним казначейством України, позов до якого не заявлявся.

З урахуванням вищезазначеного, у цій частині адміністративного позову повинно бути відмовлено.

постанова складена у повному обсязі 26.10.2009 р.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Севастопольської митниці Державної митної служби України у частині визнання митної вартості товару (родзинок (ізюму) винограду сушеного, ґатунок "Ізмір", без кісточок, вагового, обробленого діоксідом сірки, врожаю 2008 року, торговельна марка "Мир сухофруктів", країна виробник – Туреччина, виробник "EV GIDA SANAYI VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI"), поставленого товариству з обмеженою відповідальністю "Дамаско-трейд" за контрактом № 2007/05 від 07.09.2007 року, умови постачання CIF-Севастополь, за інвойсом № 535865 від 01.04.2009 р., коносаменту № 7 від 05.04.2009 р; за інвойсом № 535863 від 01.04.2009 р. коносаменту № 3 від 05.04.2009 р., інвойсом № 535864 від 01.04.2009 року, коносаменту № 5 від 05.04.2009 р., інвойсом № 535869 від 08.04.2009 року, коносаменту № 3 від 12.04.2009 р., інвойсом № 535868 від 08.04.2009 року коносаменту № 5 від 12.04.2009 року, інвойсом № 535870 від 08.04.2009 р., коносаменту № 7 від 12.04.2009 року, інвойсом № 535872 від 21.04.2009 р., коносаменту № 3 від 26.04.2009 року за ціною 1,26 (1,20) доларів США за кілограм ввезеного товару шляхом застосування резервного методу протиправними.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товару, зазначеного в пункті 1 постанови, випущеного у вільний обіг під гарантію сплатити податки і збори відповідно до вантажних митних декларацій № 123000001/9/000856; № 123000001/9/000857; № 123000001/9/000869; № 123000001/9/000909; № 123000001/9/000910; № 123000001/9/000922; № 123000001/9/001058.

4. Зобов’язати Севастопольську митницю Державної митної служби України вчинити дії щодо визначення вартості товару, зазначеного в пункті 1 постанови, із застосуванням методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаско-трейд" судовий збір в сумі 1,70 грн.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.