Верховний Суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом виробничого підприємства "Рембудмонтаж" (далі – Підприємство) до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними,

У лютому 2010 року Підприємство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії управління ПФУ щодо включення ним до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за січень–грудень 2006 року від 20 січня 2006 року № 282/10-03 витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон № 1788-XII (1788-12) ) працівникам позивача, які здобули стаж роботи за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників (далі – список № 1), до набрання чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 5 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення управлінням ПФУ до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за січень–грудень 2006 року вищезгаданих витрат, оскільки за правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) на Підприємство починаючи з 1 січня 2004 року, тобто з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , покладено обов’язок відшкодовувати ПФУ понесені ним витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII працівникам за списком № 1.

Аналіз судових рішень, на які посилається Підприємство, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Так, позивач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 року № К-4243/10 (rs17312658) у справі про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій особам за списком № 1, безпосередньо зайнятим, як встановили суди, повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, порядок відшкодування яких має інше правове регулювання; ухвалу касаційного суду від 4 листопада 2008 року № К-9973/07 у справі, предметом розгляду в якій було питання відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам, які здобули необхідний для цього трудовий стаж до набрання чинності Законом № 1788-XII (1788-12) .

Крім того, Підприємство послалося на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2010 року № К-4909/08, якою касаційний суд у зв’язку з неповним з’ясуванням судами попередніх інстанцій обставин у справі скасував ухвалені ними рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначене також не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви виробничого підприємства "Рембудмонтаж" відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.