ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2008 р.
№ 3/248-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
суддів: Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
за участю представників сторін :
позивача -
відповідача -
розглянувши матеріали касаційної скарги
Стрілець О.С. -дов. № 245 від 20.07.2007
Пашко С.Г. -дов. № 228 від 05.07.2007
Міхієнкова А.О. -дов. № 85-160юр від 20.06.2007
державного підприємства "Одеська залізниця"
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від
20.08.2007р.
за позовом
державного підприємства "Одеська залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Арселор Мітал Кривий Ріг"
про
стягнення 3 375,94грн.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2007 року державне підприємство "Одеська залізниця"
звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із
позовом до відкритого акціонерного товариства " Міттал Стіл Кривий
Ріг" про стягнення 3375,94 грн. збитків у вигляді вартості
додаткових витрат залізниці по усуненню неправильного навантаження
та кріплення металопрокату у вагоні № 67668905, що перевозився по
залізничній накладній № 46680920.
20.08.2007 Одеська залізниця подала до господарського суду
пояснення позовних вимог: за розрахунком залізниці сума збитків,
заподіяних йому відповідачем, складається з плати за користування
вагонами 1299,60 грн., збору за зберігання 1413,60грн., вартості
телеграми 130,80 грн., збору за подавання та прибирання вагону на
навантажувально-розвантажувальну колію за маневрову роботу
локомотива залізниці 349,32 грн., роботу автокрана 182,62 грн., а
всього 3375,94 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Юзіков С.Г.) замінено вибулу сторону у справі -відповідача
Відкрите акціонерне товариство " Міттал Стіл Кривий Ріг" на
правонаступника Відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал
Кривий Ріг" та позовні вимоги залізниці задоволені частково -
стягнуто з відповідача 1413,60 грн. збору за зберігання вантажу,
349,32 грн. збору за подавання та прибирання вагону ту пропорційно
судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено за
недоведеністю.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Одеська
залізниця звернулась до Вищого господарського суду із касаційною
скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме: ст.ст. 920, 925 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 124 Статуту залізниць України, згідно з
якими вантажовідправник зобов'язаний також відшкодувати залізниці
збитки, завдані внаслідок неправильного навантаження або
неправильного кріплення вантажу.
Під збитками ст.224, 225 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
розуміють додаткові витрати, зроблені стороною :
вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, і
оскільки збитки виникли через порушення відправником правил
навантаження вантажу у вагон, що загрожувало безпеці руху, то
вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати залізниці всі понесені
нею витрати на виправлення навантаження. Залізниця просить рішення
по справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги
задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2006 за
накладною № 46680920 у вагоні № 67668905 зі станції Кривий Ріг
Придніпровської залізниці відкритим акціонерним товариством ""
Міттал Стіл Кривий Ріг" " було відправлено металопрокат на станцію
Вишневе Південно-Західної залізниці на адресу КПП філії ВАТ
"Ковельсільмаш".
22.12.2006 на ст. Тимково Одеської залізниці виявлено
навантаження вантажу з порушенням п.4.3 глави 1 Правил розміщення
і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах та розділу 2
Технічних умов навантаження і кріплення вантажів у вагонах: вантаж
навантажено з нерівномірним навантаженням на візки вагону, про що
складено акти загальної форми № 6447, 6458 та № 541 від22.12.2006,
в яких зазначено, що вагон відчеплений через нерівномірне
навантаження на візки, що загрожувало безпеці руху. У акті огляду
стану навантаження вагону № 67668905 ст. Долинська, складеному
25.12.2006 за участю представників відповідача, вказано, що
відповідач навантажив вантаж з порушенням п.13.4 глави 1 Правил
розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах та
параграфу 14 глави 3 Технічних умов навантаження і кріплення
вантажів у вагонах.
Відповідно до п. 32 Статуту залізниць України відправник
зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під
час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням
Технічних умов.
Згідно із п. 124 Статуту залізниць України вантажовідправник,
вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані
відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження
рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження,
застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення
вантажу.
Пункт 24 Статуту залізниць надає право залізниці перевіряти
правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у
накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу
вантажу, що зазначаються у накладній.
Перевірка вантажу під час його приймання до перевезення є
правом, а не обов'язком залізниці.
За розрахунком залізниці сума збитків, заподіяних йому
відповідачем, складається з плати за користування вагонами 1299,60
грн., збору за зберігання 1413,60грн., вартості телеграми 130,80
грн., збору за подавання та прибирання вагону на
навантажувально-розвантажувальну колію за маневрову роботу
локомотива залізниці 349,32 грн., роботу автокрана 182,62 грн., а
всього 3375,94 грн.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги
залізниці : стягнув з відповідача додаткові витрати залізниці по
подаванню та прибиранню вагону на навантажувально-розвантажувальну
колію залізниці для виправлення неправильного навантаження згідно
із регульованим тарифом на подачу та прибирання вагонів,
встановленим Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним
транспортом України з наступними
змінами та доповненнями, в сумі 349,32грн.
Суд першої інстанції стягнув також збір за зберігання вантажу
1413,60 грн. на підставі пункту 2 розділу 2 Збірника тарифів на
перевезення вантажів залізничним транспортом України з наступними змінами та доповненнями, оскільки
визнав доведеним зберігання вантажу залізницею.
В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції
відмовив за недоведеністю.
Щодо плати за користування вагонами, то колегія суддів
зазначає, що порядок оформлення залізницею затримки вагонів на
шляху прямування врегульовано пунктами 8, 9 та 10 Правил
користування вагонами і контейнерами , згідно із якими про затримку вагонів і контейнерів з
вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця
видає наказ.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від
вантажовласника, складається акт загальної форми, в якому
вказується час початку та закінчення
затримки вагонів та їх номери. Цей акт може бути підставою для
нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання
вантажів.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією,
на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що
складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються
станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до
інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію
призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про
затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення
про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання.
Згідно із пунктом 3 Правил користування вагонами і
контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та
нарахування плати за користування вагонами провадиться на станції
відправлення та призначення за "Відомістю користування вагонами (
контейнерами) форми ГУ-46, яка складається, в тому числі, на
підставі "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, Актів
загальної форми ГУ-23.
Судом першої інстанції частково відмовлено в позові через
недоведеність позовних вимог про стягнення плати за користування
вагонами та збору за телеграму-повідомлення, а також за час роботи
автокрану.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, а доводи касаційної скарги частково зводяться до
переоцінки доказів.
За таких обставин та враховуючи, що господарським судом
досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова
оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови
господарського суду Дніпропетровської області.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця"
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
20.08.2007р. по справі №3/248-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська