Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники:

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.01.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.09.07 господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) в задоволені позовних вимог Сільськогосподарському підприємству відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано недоведеністю понесення Сільськогосподарським підприємством витрат на придбання запасних частин для бурякозбирального комбайну РКМ-6-01, придбаного у Підприємства за договором купівлі-продажу від 28.02.03 на суму 71 910,00 грн.

Постановою від 23.10.07 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Демченко В.О., суддів –Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства залишено без задоволення, а рішення від 12.09.07 господарського суду Харківської області –без змін.

Вказана постанова мотивована тим, що під час вирішення спору не надано жодного документального доказу щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог Сільськогосподарського підприємства до Підприємства.

Також, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що при винесені рішення місцевий суд дотримався вимог законодавства, а тому рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

З вказаним рішенням та постановою не погоджується Сільськогосподарське підприємство, яке звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою якій просить зазначені судові акти скасувати, а справу направити на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог заявник в касаційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості здійснити належний захист своїх інтересів у безпосередньо у судовому засіданні.

Також, скаржник вважає, що апеляційним судом не виконано вимоги процесуального законодавства про розгляд його клопотання щодо проведення додаткової експертизи.

На думку скаржника, висновок суду першої та апеляційної інстанції про відсутність наявних доказів по справі спростовується матеріалами справи.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи між Підприємством (продавець) та Сільськогосподарським підприємством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 28.02.03, на підставі якого Сільськогосподарське підприємство придбало у Підприємства бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01 вартістю 140 000,00 грн.

На підставі Акту приймання-передачі від 04.03.03 попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01 Сільськогосподарським підприємством прийнято від Підприємства повністю укомплектованим та в робочому стані.

Попередні судові інстанції також встановили наявність дефектного акту бурякозбирального комбайну РКМ-6-01 від 01.08.03, який складено комісією у складі начальника інспекції Держтехнагляду, головного інженера та помічника бригадира (працівників Сільськогосподарського підприємства). Вказаний Акт свідчить, що частина механізмів комбайну є несправними і існує потреба для придбання ряду механізмів для проведення його ремонту.

Попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що оформлення дефектів бурякозбирального комбайну РКМ-6-01 та його перевірка здійснювалась комісією не у відповідності до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках, а саме з порушенням строків складання дефектного акту, та за відсутності в комісії представників Підприємства при його складанні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при прийняті процесуальних актів попередні судові інстанції не врахували та не надали правової оцінки п. 5 договору купівлі-продажу від 28.02.03, яким передбачено гарантійні зобов’язання Підприємства на проданий бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01.

Матеріалами справи також підтверджено, що в процесі призначення експертизи судом першої інстанції було допущено порушення вимог ст.ст. 41- 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судовою інстанцією не було забезпечено експертну установу необхідними документами для проведення експертизи.

Крім того, місцевий суд прийняв рішення по справі не отримавши висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що свідчить про суттєве ущемлення прав учасників судового процесу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що апеляційна інстанція відхиляючи клопотання Сільськогосподарського підприємства про проведення додаткової судово-бухгалтерської експертизи не надала правової оцінки висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11450 судово-економічної експертизи у господарській справі № 38/03-06 від 13.09.07, який приєднано до матеріалів справи після прийняття рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує наявні докази про отримання Сільськогосподарським підприємством ухвали господарського суду Харківської області про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду від 06.09.07, яка була отримана Сільськогосподарським підприємством у день розгляду справи, що унеможливило участь представника Сільськогосподарського підприємства у розгляді справи по суті.

Вказані обставини позбавили представника Сільськогосподарського підприємства прийняти участь у розгляді справи на засадах змагальності, обґрунтувати свої вимоги і заперечення за рахунок подання суду доказів, а отже суд першої інстанції всупереч вимог процесуального закону не створив умов щодо участі сторін у судовому засіданні та необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутність порушень вимог ст.ст. 42-44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) при розгляді справи, оскільки матеріалами справи доведено, що Сільськогосподарському підприємству у першій інстанції при прийняті рішення по суті спору не було створено рівних умов на засадах змагальності між сторонам та не забезпечено належних умов для надання доказів по справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, але ці вимоги судові інстанції не дотримались при прийнятті оскаржених процесуальних актів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення місцевим судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім.Щорса задовольнити.

Рішення від 12.09.07 господарського суду Харківської області та постанову від 23.10.07 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 38/03-06 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.