ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2008 р.
№ 11/127-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-2002"
на
постанову від 24.09.2007 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№ 11/127-07 господарського суду Київської області
за позовом
ТОВ "Вектор-2002"
до
Iрпінської міської ради Суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про
Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від
01.11.2003
За участю представників сторін:
від позивача -Пакулін В.А., за довіреністю
Сукманюк О.О., задовіреністю
Музика О.М., директор ТОВ "Вектор-2002"
від відповідача -1: не з'явилися
від відповідача -2: ОСОБА_2, за довіреністю
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма
"Вектор-2002" звернулося до господарського суду Київської області
з позовом до Iрпінської міської ради та Суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1. про визнання недійсним договору
оренди земельної ділянки від 01.11.2003 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.06.2007
р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 24.09.2007 р., в позові
відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-2002"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду
Київської області від 08.06.2007 р. та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 24.09.2007 р. з
підстав неправильного застосування норм матеріального та
процесуального права; прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги повністю.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у позові, суд
першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на
скасування рішення органу владних повноважень, на підставі якого
укладено оспорюваний договір, не може бути взято, оскільки ні ст.
203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ні ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
містить таких підстав визнання договору недійсним, а їх перелік є
вичерпним.
Разом з тим такі висновки місцевого господарського суду не
можна вважати обгрунтованими. Так, частиною першою ст. 203
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За приписами ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення
стороною вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203
цього Кодексу. Отже недійсним є правочин, якщо його недійсність
встановлена законом (нікчемний правочин), якщо недійсність
правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або
інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним (оспорюваний правочин).
Місцевий господарський суд, зазначивши, що оскарження акту не
є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, не
звернув уваги на те, що підставою позовних вимог про визнання
недійсним договору оренди землі від 01.11.2003 є його
невідповідність вимогам чинного законодавства, а саме укладення
його між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням вимог
ст.ст. 120, 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 321
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Проте вищенаведені обставини місцевим господарьским судом не
оцінювалися, а судове рішення прийнято без належного обгрунтування
та оцінки обставин справи, тому підлягаєскасуванню.
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в
апеляційному порядку, Київського міжобласний апеляційний
господарський суд керувався приписами ст. 1, ч. 2 ст. 21 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ч. 1 ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно
до яких позивач може звернутися до суду за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що
оскаржуваний договір не пов'язаний з порушенням власних прав
позивача та охоронюваних законом інтересів, а отже не підлягає
правовому захисту, оскільки земельна ділянка, на яку ТОВ
"Вектор-2002" має право користування, тільки межує з земельною
ділянкою, що знаходиться у користуванні другого
відповідача -СПД-ФО ОСОБА_1.
Як вбачається з матеріалівсправи, 04.07.2002 р. між Київською
обласною спілкою споживчих товариств та ТОВ "Вектор-2002" було
укладено договір купівлі-продажу Iрпінського ринку, розташованого
за адресою: Київська обл., м.Iрпінь, Ринкова площа.
Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору об'єкт
купівлі-продажу за договором (Iрпінський ринок) розміщений на
земельній ділянці площею 1,645 га. Згідно акту приймання-передачі
№ 1 від 09.07.2002 р., який є невід'ємною частиною договору
купівлі-продажу, Позивачу були передані будівлі та споруди ринку,
в тому числі огорожа з воротами, розміщена за периметром земельної
ділянки
Отже, позивач придбав ринок, як об'єкт торгівлі. Робота ринку
без земельної ділянки, на якій він розташований неможлива. В цьому
випадку земельна ділянка носить не допоміжну функцію, а є
безпосередньо торгівельною площею, без якої підприємство безумовно
змінить цільове призначення.
Як стверджує позивач, оспорюваний договір оренди, укладений
між Iрпінською міською радою та СПД-ФО ОСОБА_1. щодо частини
земельної ділянки цілісного майнового комплексу Iрпінського ринку,
яка знаходиться в межах території ринку.
При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційної
інстанції, висновок суду про те, що оскаржуваний договір не
пов'язаний з порушенням власних прав позивача та охоронюваних
законом інтересів, зроблений без оцінки та перевірки доказів у
справі, що, враховуючи суть спо ру, свідчить про не з'ясування
судом обставин справи, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності
та призвело до прийняття незаконних та необгрунтованих рішення та
постанови.
У зв'язку з викладеним, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Вектор-2002" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 24.09.2007 р. та рішення Господарського суду Київської
області від 08.06.2007 р. у справі № 11/127-07 скасувати.
Справу № 11/127-07 Господарського суду Київської області
передати на новий розгляд до господарського суду Київської
області.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська