ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2007 р.
№ 40/95
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу
Головного управління юстиції у місті Києві
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2007
року
у справі за позовом
Служби безпеки України
до
Державної виконавчої служби міста Києва
третя особа:
Головне управління Державного казначейства у місті Києві
про
стягнення збитків,
У С Т А Н О В И В :
У січні 2007 року позивач звернувся до господарського суду
міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків
у сумі 176560,50 грн. у зв'язку з незаконними діями державної
виконавчої служби. внаслідок чого, йому було завдано збитки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2007 року
до справи залучено третьою особою без самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Головне управління Державного
казначейства у місті Києві.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2007 року
в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і
позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь
позивача збитки в сумі 172308,92 грн., а в решті позову
відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління юстиції у місті Києві
вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та
процесуального права, і тому просить, прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова
апеляційного суду є законною, і просить залишити її без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не
надходив.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 12.12.2007
року.
У зв'язку з хворобою судді Гончарука П.А. справу було знято з
розгляду та призначено її розгляд на 26.12.2007 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що постановою відділу
примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста
Києва № 621/3 від 18.11.2005 року було відкрито виконавче
провадження про стягнення з ЗАТ "НВО Україна" на користь позивача
заборгованість в сумі 6805767,24 грн. на підставі ухвали
господарського суду міста Києва від 03.10.2005 року в справі №
40/338.
Постановою державного виконавця від 02.12.2005 року державною
виконавчою службою накладено арешт на кошти ЗАТ "НВО Україна" в
межах суми заборгованості 6805767,24 грн.
Постановою державної виконавчої служби від 04.07.2006 року
прийнято до зведеного виконавчого провадження виконання наказу
господарського суду міста Києва № 200/15-05 від 05.12.2005 року
про стягнення з ЗАТ "НВО Україна" на користь ВАТ "Алгоритмцентр"
заборгованості в сумі 70818 грн. і виконавче провадження з
виконання наказу господарського суду міста Києва № 199/15-05 від
05.12.2005 року про стягнення з ЗАТ "НВО Україна" на користь ВАТ
"Алгоритмцентр" заборгованості в сумі 97120,7 грн.
На виконання наказів господарського суду № 199/15-05 від
05.12.2005 року та № 200/15-05 від 05.12.2005 року Державною
виконавчою службою 11.09.2006 року було здійснено платежі на
користь ВАТ "Алгоритмцентр" в сумі 70818 грн. і 97120,70 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача збитків у зв'язку з невиконанням судового рішення з
його вини.
Приймаючи оскаржену постанову, апеляційний господарський суд
дійшов висновку про обгрунтованість стягнення збитків у зв'язку з
спричиненням цих збитків позивачу з вини державної виконавчої
служби, оскільки нею було порушено вимоги закону щодо
пропорційності задоволення вимог стягувачів однієї черги.
Однак з такими висновками апеляційного господарського суду
погодитися не можна.
Статтею 86 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом
до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з
боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи
юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження,
підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому
предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних
дій
державного виконавця має підтверджуватись
відповідним судовим рішенням, яке буде мати преюдиційне значення
для справи про відшкодування збитків .
У той же час, матеріалами, долученими попередніми судовими
інстанціями до справи, факт неправомірних дій (бездіяльності)
державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого
провадження на користь позивача, у передбаченому законом порядку
не встановлений, як і не встановлено причинного зв'язку між
неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і
заподіянням ним шкоди.
Наявні у матеріалах справи докази не підтверджують сукупність
необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної
відповідальності, а отже не дають і достатніх підстав для
стягнення збитків.
Водночас, стягнувши збитки з державної виконавчої служби та
залучивши до справи Головне управління Державної казначейства у
місті Києві, апеляційний господарський суд не звернув уваги на
положення статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
, згідно якої шкода заподіяна державним виконавцем
фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає
відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави
та не врахував, що відповідачами в таких справах можуть бути, як
державна виконавча служба, так і відповідні територіальні органи
Державного казначейства України.
Окрім того, змінивши рішення суду першої інстанції, яким в
позові відмовлено, та прийнявши нове рішення про часткове
задоволення позову, апеляційний господарський суд не врахував
вимог ст.103 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повноважень апеляційної
інстанції.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відмову в
позові з підстав відсутності між сторонами цивільно-правових
відносин, та наявності між ними публічно-правових відносин не
обгрунтований нормами матеріального права, і не може бути
підставою для відмови в позові, оскільки виключає розгляд справи
за правилами господарського судочинства.
До того ж, висновок суду першої інстанції про віднесення
спірних правовідносин до публічних не обгрунтований вимогами
закону.
Разом з цим, суду слід було мати на увазі, що спірні
правовідносини виникли між сторонами в межах виконавчого
провадження з виконання ухвали господарського суду.
Крім того, судам необхідно з'ясувати обставини щодо
правонаступництва відповідача відповідно до статті 25
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, прийняті судові рішення обох інстанцій не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління юстиції в місті Києві
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2007 року та рішення господарського суду у місті Києві від
24.04.2007 року скасувати, і справу № 40/95 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий, суддя В.Перепічай
Судді I.Вовк
П.Гончарук
тє