39/171-07 Про стягнення коштів за договором комісії - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2007 року у справі № 39/171-07 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МIГ", м. Дніпропетровськ, про стягнення 12 586 901,20 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" -Шайтанов А.С. (дов. № 26.02-82 від 24.07.2007 р.); Лисенко О.В. (дов. № 26.02-69 від 01.06.2007 р.);

відповідача -ТОВ "Енерго-МIГ" -П'ятигорець Ю.О. (дов. № 1017/4 від 24.10.2007 р.);

У березні 2007 року позивач -Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МIГ" про стягнення 21 177 938,38 грн.

Вказував, що 11 серпня 2004 року між ним (Комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-МIГ" (Комісіонером) укладено договір комісії № 1381Д(2004), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався за дорученням позивача здійснити купівлю лому алюмінію від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії, позивач просив стягнути з відповідача 12 586 901,20 грн. заборгованості, з яких 8 027 000 грн. основного боргу, 3 407 594,40 грн. штрафу, 906 878,53 грн. інфляційних нарахувань та 245 428,27 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2007 року (колегія суддів у складі Ліпинський О.В. -головуючий, Дубінін I.Ю., Манько Г.В.), залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2007 року (колегія суддів у складі Виноградник О.М. -головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.), в задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на те, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо купівлі лому алюмінію від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача є наслідком невиконання позивачем умов пункту 4 договору комісії № 1381Д(2004) від 11 серпня 2004 року.

У касаційній скарзі ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 530, 599, 611, 612, 614, 1026 ЦК України (435-15) , ст.ст. 188, 193, 230 ГК України (436-15) та ст.ст. 33, 34, 43, 69 ГПК України (1798-12) , -просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11 серпня 2004 року між ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Комітент) та ТОВ "Енерго-МIГ" (Комісіонер) укладено договір комісії № 138/Д (2004), відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язався здійснити купівлю лому алюмінію в кількості 2224 тони від свого імені, в інтересах та за рахунок Комітента.

В подальшому, до вищезазначеного договору сторонами було укладено та підписано додаткові угоди, якими було збільшено обсяг закупівлі продукції до 2658 тон; ціна договору -18 320 400 грн. (з ПДВ); строки виконання доручення Комісіонером.

Пунктом 1 додаткової угоди № 7 від 1 липня 2005 року встановлено, що остаточні строки виконання доручення Комітента Комісіонером складають 540 календарних днів з дати зарахування коштів на поточний рахунок Комісіонером.

На виконання умов договору комісії позивачем перераховано 15 327 000 грн. та 2 993 400 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 7, 8.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснено часткове повернення отриманих грошових коштів в період з 21 грудня 2004 року по 28 квітня 2006 року на загальну суму 10 293 400 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

При цьому судами зазначено, що договір комісії від 11 серпня 2004 року не є розірваним або припиненим у встановленому законом порядку, а зобов'язання Комісіонера по виконанню доручення Комітента не є припиненим відповідно до глави 50 ЦК України (435-15) .

Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що обов'язок відповідача не виконано у зв'язку з відсутністю зі сторони позивача виконання зобов'язання щодо перерахування всієї суми, необхідної для виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання щодо придбання лома алюмінію не настав, тому підстав для покладення на відповідача зобов'язання по сплаті інфляційних нарахувань, штрафу та трьох відсотків річних не вбачав.

При цьому апеляційним господарським судом вірно зазначено, що при відсутності доказів відмови Комітента чи Комісіонера від договору комісії, відсутні самі підстави вважати, що зобов'язання Комісіонера щодо придбання лому алюмінію припинено навіть, якщо останній прострочив його виконання, оскільки договір комісії не припинено, не розірвано сторонами та жодна із сторін не відмовилася від виконання своїх зобов'язань в порядку встановленому ст. 1025, 1026 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України (435-15) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1012 ЦК України (435-15) передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Статтею 1025 ЦК України (435-15) передбачено право комітента на відмову від договору комісії, зокрема, якщо договір комісії укладено без визначення строку. Комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1026 ЦК України (435-15) комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Висновки суду відповідають наведеним вимогам, матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Твердження касаційної скарги про порушення відповідачем зобов'язання передбаченого п. 1.1 договору щодо придбання ним для Комітента лому алюмінію в кількості 2658 тон, що є порушенням ст. 610 ЦК України (435-15) , не заслуговують на увагу, не спростовують правильності висновку суду про те, що обов'язок відповідача не виконано у зв'язку з відсутністю зі сторони позивача виконання зобов'язання по повній передоплаті.

Доводи скаржника про припинення зобов'язань відповідача, щодо придбання лому алюмінію, внаслідок повернення останнім грошових коштів позивачу є помилковими та такими, що не відповідають приписам ст. 610, 611, ЦК України (435-15) .

З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2007 року у справі № 39/171-07 залишити без змін.