ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2007 р.
№ 32/512
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г.,
Кота О.В.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
"Основа" на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19 жовтня 2007 року у справі № 32/512 Господарського суду
міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Основа", м. Київ, до Закритого акціонерного товариства
"Українська міжбанківська валютна біржа", м. Київ, про визнання
частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів та
скасування нової редакції статуту,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
встановив:
У вересні 2007 року позивач -Товариство з обмеженою
відповідальністю "Компанія "Основа" пред'явив у господарському
суді позов до відповідача -Закритого акціонерного товариства
"Українська міжбанківська валютна біржа" про визнання частково
недійсним рішення загальних зборів акціонерів та скасування нової
редакції статуту.
Вказував, що 30 травня 2007 року відбулися Загальні збори
акціонерів ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" на яких
було прийнято рішення, зокрема: про затвердження нової редакції
статуту товариства.
Посилаючись на порушення при проведенні Загальних зборів
акціонерів приписів ст. 41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, оскільки Наглядова Рада (Біржова Рада),
яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням
Загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом,
самостійно внесли правки до редакції статуту, позивач просив
задовольнити його вимоги, визнати недійсним п. 7 протоколу № 10
від 30 травня 2007 року Загальних зборів акціонерів товариства та
скасувати нову редакцію Статуту ЗАТ "Українська міжбанківська
валютна біржа" від 30 травня 2007 року.
Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про
забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів до
забезпечення позову шляхом заборони Біржовій Раді ЗАТ "Українська
міжбанківська валютна біржа" здійснювати свої повноваження,
передбачені новою редакцією статуту товариства від 30 травня 2007
року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2007
року (суддя Хрипун О.О.) заяву позивача про забезпечення позову
задоволено частково.
До набрання рішенням у цій справі законної сили заборонено
Біржовій Раді ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" вчиняти
будь-які дії направлені на: призначення, звільнення, усунення
(відсторонення) від виконання свої обов'язків голови та членів
Ради директорів товариства, а також призначення та звільнення
виконуючого обов'язки Голови Ради директорів; прийняття рішень про
створення, участь та припинення участі товариства в інших
юридичних особах, вирішення питань про прийняття товариством на
себе відповідних зобов'язань; прийняття рішень про придбання
товариством власних акцій. В іншій частині клопотання відмовлено.
Ухвала мотивована посиланнями на ст.ст. 66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та на те, що невжиття заходів забезпечення позову може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19
жовтня 2007 року (колегія суддів у складі: Мартюк
А.I. -головуючий, Зубець Л.П., Лосєв А.М.) ухвалу скасовано. В
задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову
відмовлено.
Постанова мотивована посиланнями на невідповідність ухвали
положенням ст.ст. 66, 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та на відсутність
обгрунтувань, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду у даній справі.
У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Основа" посилаючись на
порушення норм матеріального права та неправильне застосування
норм процесуального права, а саме: ст.ст. 91, 107 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, просить скасувати постановою Київського апеляційного
господарського суду від 19 жовтня 2007 року та залишити в силі
ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2007 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій
стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов
забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові
суми, що належать відповідачеві; забороною іншим особам вчиняти
дії, що стосуються предмета спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з
урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх
вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно
виник спір та існує реальна загроза
невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду
про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про
особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,
який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою,
позовним вимогам.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку,
визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і повинна
включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із
яких суддя дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те,
що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи
зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться
посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові
суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент
пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за
кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом
як гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення
позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття
таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання
рішення господарського суду.
Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до
забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.
Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову
місцевий господарський суд не обгрунтував яким чином невжиття
заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі,
що є порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, апеляційний господарський суд підставно
скасував ухвалу та правомірно передав справу на розгляд місцевого
господарського суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав
для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського
суду, яка є законною та обгрунтованою.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Основа" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19
жовтня 2007 року у справі № 32/512 залишити без змін.
Судді:
Н. Дунаєвська
О. Кот
С. Самусенко