ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2007 р.
№ 10/096-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Швеця В.О., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Коцюбинської селищної ради Київської області
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
15.10.2007 р.
у справі
№ 10/096-07
господарського суду
Київської області
за позовом
Коцюбинської селищної ради Київської області
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача:
Iрпінський міський відділ земельних ресурсів
про
розірвання договору оренди земельної ділянки
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Краєвська С.О., дов. № 7/04.08 выд 12.01.2007 р.; Сергієнко
А.М., дов. № 563/04.08 від 15.10.2007 р.;
відповідача:
ОСОБА_2 дов. реєстр. № 1875 від 03.08.2007 р.; ОСОБА_3дов.
реєстр. № 2245 від 29.03.2007 р.;
третьої особи:
- не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 р. Коцюбинська селищна рада Київської області
(далі -Рада) звернулась до господарського суду Київської області з
позовною заявою, у якій просила розірвати договір оренди земельної
ділянки № 31 від 01.10.2003 р. (далі -Договір № 31), укладений між
нею та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою
ОСОБА_1(далі -Підприємець), розірвати додаткову угоду № 31/1 від
23.12.2005 р. про внесення змін до договору оренди земельної
ділянки № 31 від 01.10.2003 р. (далі -Угода № 31/1) та стягнути з
Підприємця заборгованість за вказаними договором та угодою у
розмірі 3 257,21 грн.
Позовні вимоги Рада обгрунтовувала тим, що:
- Підприємець систематично не сплачував орендну плату за
Договором № 31 (з урахування змін, внесених Угодою № 31/1), що
відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
є
підставою для припинення права користування земельною ділянкою;
- вона не приймала рішення про надання оренду земельної
ділянки, яка є об'єктом Договору № 31 (з урахування змін, внесених
Угодою № 31/1), проте відповідне рішення було прийнято її
Виконавчим комітетом, який діяв при цьому з перевищенням
повноважень та з порушенням норм Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.05.2007
р. (суддя Тищенко О.В.) позовні вимоги Ради задоволено. Рішення
мотивовано обгрунтованістю позовних вимог Ради та посиланням на
норми Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
та Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Постановою Київського міжобласного господарського суду від
15.10.2007 р. (колегія суддів: Агрикова О.В., Писана Т.О.,
Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Київської області від
08.05.2007 р. скасовано, та прийнято нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог Ради про розірвання Договору № 31 та
Угоди № 31/1 відмовлено та припинено провадження за позовними
вимогами Ради про стягнення 3 257,27 грн. Постанова мотивована
тим, що:
- заборгованість Підприємця за Договором № 31 та Угодою №
31/1 відсутня, що є підставою для припинення провадження у справі
у частині стягнення з Підприємця 3 257,27 грн. на підставі п. 1-1
частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- Рада недотрималась порядку розірвання договорів,
встановленого ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
;
- порушення порядку укладення Договору № 31 та Угоди № 31/1 є
підставою для визнання їх недійсними, а не для їх розірвання.
Рада звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського
міжобласного господарського суду від 15.10.2007 р. скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду Київської області від
08.05.2007 р. в частині розірвання Договору № 31 та Угоди № 31/1.
Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обгрунтовує тим, що
апеляційний господарський суд безпідставно застосував ст. 188
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, прийшов до висновку,
якій суперечить обставинам спра ви, внаслідок чого не застосував
норми Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Підприємець скористався правом, наданим ст. 111-2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну
скаргу Ради та доповнення до нього, у яким просить залишити її без
задоволення, а постанову Київського міжобласного господарського
суду від 15.10.2007 р. - без змін. Викладені у відзиві та
доповнені до нього вимоги Підприємець обгрунтовує тим, що
твердження Ради, наведені у касаційній скарзі, є необгрунтованими
та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Iрпінський міський відділ земельних ресурсів не скористався
правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого
господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає
касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 19.12.2007 р. розгляд касаційної скарги
здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії
суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала
В.I.
У судовому засіданні 19.12.2007 р. оголошувалась перерва до
26.12.2007 р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради
підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
У частинах першій та другій ст. 615 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
зазначено, що зміна або розірвання договору
допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено
договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного
порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення
стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що Підприємець, в порушення
умов Договору № 31 (з урахування змін, внесених Угодою № 31/1),
несвоєчасно сплачував орендну плату.
Відповідно до частин першої та другої ст. 93 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право оренди земельної ділянки -це
засноване на договорі строкове платне володіння і користування
земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження
підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть
передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України,
іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним
юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також
іноземним державам.
Згідно з п. "в" частини першої ст. 96 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
землекористувачі зобов'язані своєчасно
сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частина шоста ст. 93 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються
законом.
Частина перша ст. 24 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
встановлює, що орендодавець має право вимагати від
орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частина перша ст. 32 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
встановлює, що на вимогу однієї із сторін договір
оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в
разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і
25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення
чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає
передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на
підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
та
іншими законами України.
Відповідно до п. "д" частини першої ст. 141 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
підставою припинення права
користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного
податку або орендної плати.
Згідно з частиною п'ятою ст. 17 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, якою було доповнено ст. 17 вказаного закону у
момент існування між Радою та Підприємцем спірних правовідносин,
несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні
ділянки державної і комунальної власності виробниками
сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом
року, іншими платниками -протягом півроку вважається систематичною
і є підставою для припинення права користування земельними
ділянками.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає висновок місцевого
господарського суду про обгрунтованість позовних вимог Ради про
розірвання Договору № 31 та Угоди № 31/1 таким, що грунтується на
вимогах Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, оскільки
несвоєчасна сплата орендної плати за землю є істотним порушенням
умов договору та підставою для його розірвання.
Посилання апеляційного господарського суду на ст. 188
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є необгрунтованим,
оскільки вказана норма регулює порядок зміни та розірвання
господарських договорів. Між тим, Договір № 31 та Угода № 31/1 не
є господарськими договорами у розумінні Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Крім того, частина перша ст. 4 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачає, що не є предметом регулювання цього
Кодексу, зокрема, земельні відносини. А частина друга ст. 2
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначає, що земельні
відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і
розпорядження землею. Тобто відносини, яки виникли між Радою та
Підприємцем на підставі Договору № 31 та Угоди № 31/1, є
відносинами щодо користування землею, а тому є земельними, у
зв'язку з чим до них не можуть застосовуватись положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Частина перша ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 15.10.2007 р. в частині скасування рішення господарського суду
Київської області від 08.05.2007 р. та відмови у задоволенні
позовних вимог Ради до Підприємця про розірвання договору оренди
земельної ділянки підлягає скасуванню як така, що прийнята з
порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду
Київської області від 08.05.2007 р. у вказаній частині -залишенню
в силі як законне та обгрунтоване.
Між тим, в іншій частині, а саме -в частині припинення
провадження у справі за позовними вимогами Ради про стягнення 3
257,27 грн., господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано
припинив провадження на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки, як ним встановлено та вбачається з матеріалів справи,
заборгованість Підприємця перед Радою за Договором № 31 (з
урахування змін, внесених Угодою № 31/1) відсутня, про що не
заперечує Рада у касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області
задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.10.2007 р. у справі № 10/096-07 господарського суду
Київської області в частині скасування рішення господарського суду
Київської області від 08.05.2007 р. та відмови у задоволенні
позовних вимог Коцюбинської селищної ради Київської області до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про
розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати та залишити
в силі у цій частині рішення господарського суду Київської області
від 08.05.2007 р.
В іншій частині постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. у справі №
10/096-07 господарського суду Київської області залишити без змін.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь
Коцюбинської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360600)
21,25 грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної
скарги до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.I. Шаргало