Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. -головуючого, Мележик Н. I., Подоляк О.А., за участю представників: позивача -Ткач М. М. дов. б/н від 12.06.2007 року, відповідача -Лабая А. М. дов. № 522 від 13.12.2007 року,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "АЙПIЄ-Л"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2007 року у справі господарського суду Львівської області за позовом ТОВ "Компанія АМТ"до ТОВ "АЙПIЄ-Л", 3-я особа -інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2005 року ТОВ "Компанія АМТ"звернулося до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди до ТОВ "АЙПIЄ-Л".

У позовній заяві вказав, що йому на праві власності належать наступні нежитлові приміщення: "Д-1"- магазин № 2 загальною площею 16,0 кв. метрів, "Є-1"- магазин № 4 загальною площею 19,8 кв. метрів, "З-1"- магазин № 6 загальною площею 18,8 кв. мерів, "И-1"- магазин № 8 загальною площею 20,1 кв. метрів, "Л-1"- магазин № 12 загальною площею 19,9 кв. метрів, "О-1"- магазин № 14 загальною площею 24,4 кв. метрів, "Р-1"- магазин № 16 загальною площею 19,8 кв. метрів, "С-1"- магазин № 17 загальною площею 19,8 кв. метрів, "Т-1"- магазин № 18 загальною площею 20,5 кв. метрів, які розташовані у м. Львові на вул. Щирецькій,36.

За цією ж адресою знаходяться і торгівельні приміщення відповідача, який розбудовує там торгівельний комплекс ринку "Південний".

У 2004 році відповідач проводив незаконну реконструкцію ринку "Південний", внаслідок якої безпідставно, без дозволу і згоди позивача зніс вказані приміщення.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача шкоду в розмірі дійсної вартості знесених приміщень в сумі 958212 гривень 94 коп.

Справа розглядалася в судах неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 5 липня 2007 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2007 року рішення суду скасовано. Позов задоволено.

З ТОВ "АЙПIЄ-Л"на користь ТОВ "Компанія "АМТ"стягнено 958212,94 гривень шкоди.

У касаційній скарзі ТОВ "АЙПIЄ-Л"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування Львівським апеляційним господарським судом ст.ст. 1172, 1192 ЦК України (435-15) та порушення ст.ст. 104, 111-21 ГПК України (1798-12) .

Твердить, що Львівський апеляційний господарський суд під час нового розгляду справи не виконав вказівки Верховного суду України і неправильно оцінив докази, а вартість майна, яка підлягає відшкодуванню, визначена неправильно.

У судове засідання не з'явились представники 3-ї особи.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу на праві власності належали дев'ять нежитлових приміщень: "Д-1" - магазин № 2 загальною площею 16,0 кв. метрів, "Є-1"- магазин № 4 загальною площею 19,8 кв. метрів, "З-1"- магазин № 6 загальною площею 18,8 кв. мерів, "И-1"- магазин № 8 загальною площею 20,1 кв. метрів, "Л-1"- магазин № 12 загальною площею 19,9 кв. метрів, "О-1"- магазин № 14 загальною площею 24,4 кв. метрів, "Р-1"- магазин № 16 загальною площею 19,8 кв. метрів, "С-1"- магазин № 17 загальною площею 19,8 кв. метрів, "Т-1"- магазин № 18 загальною площею 20,5 кв. метрів, які були розташовані у м. Львові на вул. Щирецькій,36.

Право власності позивача зареєстроване Львівським обласним державним комунальним БТI та експертної оцінки 1 серпня 2003 року, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1141959 від 1 серпня 2003 року.

Дані приміщення позивач здавав в оренду з метою одержання прибутку.

За ст.13 Конституції України (254к/96-ВР) держава гарантує захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України (435-15) право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вказані нежитлові приміщення знаходились на території ринку "Південний", функції адміністрації та охорони якого належать ТОВ "АЙПIЄ-Л".

З плану земельної ділянки з матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки від 5 квітня 2004 року, схеми розмежування суміжних землекористувань та Звіту про оцінку майна суд встановив, що всі дев'ять приміщень позивача знаходились на головній пішохідній доріжці (центральній, головній алеї) ринку "Південний".

Листом № 192 від 7 травня 2004 року відповідач повідомив позивача про реконструкцію приміщень на території ринку "Південний"та запропонував позивачу взяти участь у реконструкції.

Суд встановив, що відповідач запланував реконструкцію приміщень, які є власністю позивача, за умови згоди останнього.

12 травня 2004 року листом № 21 позивач відмовився від участі у реконструкції.

Листом № 235 від 4 червня 2004 року відповідач повідомив позивача про відключення від мереж електропостачання, в тому числі приміщень позивача, з 15 червня 2004 року у зв'язку з реконструкцією.

Також судом встановлено, що планами реконструкції відповідача передбачено знесення приміщень позивача та будівництво на їх місці торгово-виробничих комплексів.

Відповідач розпочав реконструкцію території ринку "Південний" з травня 2004 року, тоді ж було перекрито під будівельний майданчик головну пішохідну доріжку, на якій знаходилось нерухоме майно позивача.

На території ринку "Південний"знаходиться 27 приміщень, які належать на праві власності відповідачу.

Крім того, суд встановив, що доступ на територію ринку "Південний"був обмежений, охорону території ринку і зберігання майна кількох тисяч підприємств, розташованих на ньому, здійснював саме відповідач.

Спірні нежитлові приміщення були капітальними спорудами з бетонним фундаментом, цегляними стінами і дерев'яними перекриттями.

Руйнація приміщень позивача відбувалась протягом тривалого часу: 9 липня 2004 року було зафіксовано знесення магазинів №№ 2, 4, 6 літери "Д-1", "Є-1", "З-1"; 30 серпня 2004 року було зруйновано магазин №№ 8, 12, літ. "И-1", "Л-1"; 2 жовтня 2004 року було зруйновано магазини №№ 14, 16 літ. "О-1"і "Р-1", а 2 квітня 2005 року останні магазини - №№17, 18 літ. "С-1", "Т-1".

Адміністрація відповідача відмовилась брати участь у складанні актів про руйнацію приміщень.

Планами м. Львова підтверджено, що на місці зруйнованих приміщень позивача розташовано будівельний майданчик відповідача.

З викопіювання плану м. Львова станом на 21 березня 2007 року суд встановив, що на місці зруйнованого нерухомого майна позивача знаходяться збудовані відповідачем два двоповерхових кам'яних нежитлових приміщення, які складають мережу ринку "Південний"та мають назву "Центральний"і "Галичина".

Згідно повідомлення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради проектом детального планування торгового комплексу ринок "Південний", який відповідач подав на розгляд архітектурно-містобудівної ради, було передбачено знесення вказаних приміщень позивача, проте, відповідач провів реконструкцію без відповідного дозволу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи позивача щодо дійсного розміру шкоди, який складається з вартості зруйнованих приміщень магазинів та втрат з орендної плати і обгрунтовано погодився з ними.

З огляду на викладене, Львівський апеляційний господарський суд виконав вимоги суду касаційної інстанції, викладені в постанові Верховного Суду України від 27 червня 2006 року, витребував у сторін докази, повно встановив дійсні обставини справи, перевірив всі доводи сторін і оцінив подані ними докази згідно правил розділу У "Докази" ГПК України (1798-12) , встановив майнову шкоду, завдану позивачу неправомірними діями відповідача, причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача з незаконної реконструкції і руйнації власності позивача і шкодою, завданою позивачу, правильно застосував ст.ст.1166, 1192 ЦК України (435-15) і обгрунтовано задовольнив позов.

Таким чином, доводи касаційної скарги у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції законна та обгрунтована, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2007 року -без зміни.