ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 р.
№ 39/25363-39/345
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк
I.М. -головуючий, судді Бакуліна С.В. і Дерепа В.I.
розглянув касаційну скаргу підприємства "Радіокомпанія
"Супер-Нова", м. Київ (далі -Радіокомпанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.10.2007
зі справи № 39/25363-39/345
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Українська Музична Видавнича Група", м. Київ (далі -ТОВ
"Українська Музична Видавнича Група")
до Радіокомпанії,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, на стороні позивача -асоціація "Дім Авторів Музики в
Україні", м. Київ, та об'єднання підприємств "Український музичний
альянс", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача -державне підприємство "Українське
агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і
науки України, м. Київ (далі -ДП "УААСП"),
про заборону вчиняти дії, що порушують авторське право
позивача, та стягнення 37 500 грн. компенсації за порушення
виключних майнових авторських прав.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" - Iськової Ю.П.,
Радіокомпанії -Мірошниченко О.В.,
асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" - Iськової Ю.П.,
об'єднання підприємств "Український музичний альянс" -не
з'яв.,
ДП "УААСП" -Коновалова А.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнень
до нього) до Радіокомпанії та просило:
- заборонити відповідачеві публічне сповіщення без дозволу і
договору з асоціацією "Дім Авторів Музики в Україні" та без
виплати авторської винагороди "Дім Авторів Музики в Україні"
(уповноважена позивачем організація колективного управління)
музичного твору (пісні) "Часики" у виконанні Валерії (автор музики
Дробиш В.Я., автор тексту Дробиш О.I. (псевдонім Лєна Стюф));
- зобов'язати відповідача сплатити позивачеві компенсацію за
порушення авторських прав у сумі 37 500 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2007
(суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 03.10.2007 (колегія суддів у
складі: суддя Зеленін В.О. -головуючий, судді Рєпіна Л.О., Синиця
О.Ф.), позов задоволено частково:
- заборонено відповідачеві публічне сповіщення без дозволу і
договору з асоціацією "Дім Авторів Музики в Україні" та без
виплати авторської винагороди "Дім Авторів Музики в Україні"
(уповноважена позивачем організація колективного управління)
музичного твору (пісні) "Часики" у виконанні Валерії (автор музики
Дробиш В.Я., автор тексту Лєна Стюф);
- з Радіокомпанії стягнуто: 7 500 грн. компенсації за
порушення авторського права; 187 грн. зі сплати державного мита і
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог у
частині необхідності захисту порушених авторських прав позивача на
музичний твір "Часики".
Радіокомпанія звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого і
постанову апеляційного господарських судів з цієї справи
скасувати, а справу передати на новий розгляд господарського суду
першої інстанції. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що, приймаючи
рішення зі справи, судові інстанції порушили норми матеріального і
процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), Закону України "Про
авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі -Закон) і
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Крім того, апеляційним
господарським судом не взято до уваги: наявний в матеріалах справи
укладений відповідачем на ДП "УААСП" ліцензійний договір від
10.09.2006 № Р-17/06; надану відповідачеві ліцензію від 10.09.2006
№ 608 і платіжне доручення від 09.10.2006 № 183, які свідчать про
правомірність використання Радіокомпанією спірного твору та
належної сплати нею авторської винагороди за таке використання.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- 22.12.2005 позивачем і товариством з обмеженою
відповідальністю "Первое музыкальное издательство" (Росія,
далі -ТОВ "Первое музыкальное издательство") укладено договір про
передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), на
підставі якого ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" одержало
виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавця (ТОВ
"Первое музыкальное издательство"), що означає право субвидавця,
тобто позивача, за своїм розсудом здійснювати, дозволяти або
забороняти здійснювати у відношенні означених творів на території
України такі дії: відтворення твору; розповсюдження екземплярів
твору, у тому числі шляхом продажу, здачі в прокат та іншими
способами; імпортування екземплярів твору для розповсюдження, в
тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу автора чи іншого
володільця авторських прав; публічний показ твору; публічне
виконання твору; публічне сповіщення твору; переклад твору;
переробку, аранжування чи інші подібні зміни твору.
При цьому в зазначеному договорі під поняттям "каталог"
розуміється набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених
раніше, права на використання яких автор передав видавцю.
- 19.07.2004 ТОВ "Первое музыкальное издательство" і Дробишем
В.Я. укладено авторський договір №74/04 про передачу виключних
авторських прав (видавничий договір), згідно з яким назване
Товариство одержало виключні майнові права автора на використання
творів, які зазначені у каталозі (додаток №1);
- 27.07.2005 ТОВ "Первое музыкальное издательство" і Дробиш
О.I (творчий псевдонім Лєна Стюф) укладено авторський договір
№78/05 про передачу виключних авторських прав (видавничий
договір), згідно з яким назване Товариство одержало виключні
майнові права автора на використання творів, які зазначені у
каталозі (додаток №1);
- 26.04.2005 позивачем та асоціацією "Дім Авторів Музики в
Україні" укладено договір №5/05МП, відповідно до якого остання як
організація колективного управління прийняла в колективне
управління виключні майнові авторські права на твори, що входять
або протягом терміну дії договору ввійдуть в каталог позивача, а
саме: імпорт та/або відтворення та опублікування записаних на
фонограмі або відеограмі творів; публічне виконання творів;
публічне сповіщення творів; будь-яке повторне оприлюднення творів,
якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила
перше оприлюднення;
- згідно із зазначеним договором ТОВ "Українська Музична
Видавнича Група" надало асоціації "Дім Авторів Музики в Україні"
право дозволяти (видавати дозволи) третім особам (користувачам) на
використання творів на території України, а також збирати,
розподіляти і виплачувати видавничу частку (роялті), що належить
по таких дозволах позивачу;
- Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 договору позивач
зберігає за собою право самостійно здійснювати контроль за
використанням третіми особами творів, а у випадку порушення
самостійно здійснювати захист своїх прав, передбачений Законом
України "Про авторське праве і суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі -Закон);
- 10.09.2006 у радіоефірі на частоті 100,5 МГц у місті Києві
було зафіксовано факт публічного сповіщення відповідачем шляхом
передачі в ефір музичного твору (пісні) "Часики" у виконанні
Валерії (автор музики Дробиш В.Я., автор тексту Дробиш О.I.).
Пунктом "а" статті 50 Закону встановлено, що порушенням
авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для
судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують
особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або)
суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх
майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з
урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону
обмежень майнових прав.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону до майнових
прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать
виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл
або заборону використання твору іншими особами.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті за винятком випадків,
передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа,
яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за
будь-яке використання твору.
Водночас питання управління майновими правами суб'єктів
авторського права і суміжних прав регламентує розділ IV Закону
(статті 45 -49).
Статтею 45 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права
і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через
свого повіреного або через організацію колективного управління.
Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону особи, які
використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники
фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям
колективного управління точний перелік використаних творів,
виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом
з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх
використання та повинні виплачувати організаціям колективного
управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому
розмірі.
За приписами статті 627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону
повноваження на колективне управління майновими правами
передаються організаціям колективного управління авторами та
іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на
основі договорів, укладених у письмовій формі; організації
колективного управління можуть управляти на території України
майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або)
суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними
організаціями, в тому числі й про взаємне представництво
інтересів.
Частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону встановлено, що:
- на основі одержаних повноважень організації колективного
управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними
договорів невиключні права на використання об'єктів авторського
права і (або) суміжних прав;
- організація колективного управління має право вимагати від
осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних
прав, надання їм документів, що містять точні відомості про
використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і
розподілу винагороди.
Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього
Закону до функцій організацій колективного управління належать
збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання
об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам
авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони
управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього
Закону.
Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти
авторського права і (або) суміжних прав, які не передали
організаціям колективного управління повноважень на управління
своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право
вимагати від організацій колективного управління, які таку
винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав
зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх
творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які
надаються організаціями колективного управління шляхом укладання
договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про наявність
певних особливостей правового регулювання діяльності органів
колективного управління з управління авторськими правами в
порівнянні із загальними нормами, зазначеними у статті 15 Закону.
Таким чином законодавець враховує специфіку діяльності,
зокрема, й організацій мовлення (однією з яких є відповідач), яка
полягає у постійному використанні великої кількості різноманітних
об'єктів авторського права, що пов'язано зі складнощами у
визначенні кола суб'єктів авторського права та з необхідністю
дотримання їх прав (беручи до уваги: значну кількість творів, що
використовуються, та їх авторів; необхідність встановлення усіх
авторів кожного твору (його складової частини); необхідність
з'ясування особи належного суб'єкта авторського права щодо кожного
твору; наявність іноземних суб'єктів авторського права; можливість
передачі авторського права його суб'єктом іншій особі та ін.).
Крім того, відповідно до статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не
має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині
рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги
судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на
користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового
процесу перед законом і судом.
За таких обставин господарські суди в розгляді справи повинні
встановити:
на підставі якого ліцензійного договору (наприклад, з ДП
"УААСП" як організацією колективного управління) здійснено
використання відповідачем спірного твору;
наявність чи відсутність факту належної сплати відповідачем
авторської винагороди відповідно до умов такого договору (в тому
числі й за використання спірного твору);
наявність чи відсутність в діях Радіокомпанії вини як
обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення та в
зв'язку з цим наявність чи відсутність з боку відповідача
порушення авторських прав ТОВ "Українська музична видавнича
група".
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для часткового скасування
оскаржуваних судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну
правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу підприємства "Радіокомпанія "Супер-Нова"
задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.10.2007 зі справи № 39/25363-39/345 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя I. Бенедисюк
Суддя С. Бакуліна
Суддя В. Дерепа