ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 р.
№ 27/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
"Юга-Груп"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2007р.
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2007р.
у справі №27/202
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Атлас Ворд Білдінг Системс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юга-Груп"
про стягнення 39 978,68 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Шульєва Т.Л. (довіреність №461 від
20.06.07),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атла Ворд Білдінг
Системс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юга-Груп" і
просило суд стягнути з останнього 37 268,0 грн. основного боргу та
2 710,68 грн. пені.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої
металопродукції за договором №124У від 29.12.2003р., укладеним між
ТОВ "Ворд Білдінг Системс Україна" та відповідачем.
Своє право вимагати від відповідача виконання зобов'язань за
вказаним договором позивач обгрунтовує тим, що згідно договору про
відступлення права вимоги №124У-1/д від 11.07.2005р., укладеного
між ним та ТОВ "Ворд Білдінг Системс Україна", до позивача
перейшло право вимагати від відповідача належного виконання всіх
зобов'язань за договором №124У від 29.12.2003р., про що останнього
було повідомленого листом 29.08.2006р. №29/08/06-п.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на те, що
строк оплати за договором №124У від 29.12.2003р. не настав,
оскільки відповідно до пункту 5.4. договору, відповідач повинен
був розрахуватися з позивачем протягом 5-ти банківський днів
згідно виставленого рахунку. Проте відповідачу не направлялися
рахунки на оплату виготовленої та поставленої металопродукції.
Одночасно відповідач заявив клопотання про застосування строку
позовної давності до вимог про стягнення пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2007р.
(суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. (головуючий,
суддя Алданова С.О., судді Кошіль В.В., Моторний О.А.),
провадження у справі в частині стягнення з відповідача 37 267,45
грн. боргу припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки до
ухвалення рішення у даній справі відповідачем сплачено борг у
повному обсязі.
У задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено
через пропуск позивачем строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд їх скасувати в частині стягнення з відповідача
державного мита у сумі 327,67 грн. та 109,99 грн. -витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині
припинення провадження у справі по стягненню 37 267,45 грн. та
відмовити в цій частині позивачу у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обгрунтована порушенням судами двох
інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в
якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін,
а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що між відповідачем та ТОВ
"Ворд Білдінг Системс Україна" було укладено договір №124У від
29.12.2003р. за умовами якого, товариство (виробник)
зобов'язувалося виготовити металоконструкцію та передати її
відповідачу (замовник), а останній -прийняти та оплатити.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 договору об'єм виготовлення,
на момент укладання даного договору, визначено орієнтовно, по
кресленням КМ складає 129 тон. Фактичний об'єм виготовлення
визначається кресленням КМД, які виготовляє виробник на підставі
переданих замовником креслень КМ.
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що вартість
виготовлення однієї тони продукції визначена на дату укладення
даного договору і складає 4000,0 грн. за тону, включаючи ПДВ.
Загальна вартість даного договору складає 516 000,0 грн.,
включаючи ПДВ.
Згідно п.5.3 договору, відповідач зобов'язався сплатити
виробнику аванс у розмірі 60% від суми договору (309 600,0 грн.)
до 05.02.2004р.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що остаточний розрахунок
проводиться за кожну поставлену партію продукції у розмірі 40% її
вартості згідно виставленого рахунку протягом 5-ти банківських
днів з моменту поставки на будівельний майданчик відповідача.
Аналіз умов вказаного договору свідчить, що його сторони
домовились про те, що об'єм продукції, яка має бути виготовлена та
поставлена відповідачу у кількості 129 тон на суму 516 000,0 грн.,
визначений лише на дату укладення договору і є орієнтовним.
Матеріалами справи доведено, що виробник - ТОВ "Ворд Білдінг
Системс Україна" протягом квітня-вересня 2004 року передав, а
відповідач отримав металоконструкцію у кількості 147,717 тонн за
ціною 4000,0 грн. за тону на загальну суму 580 868,0 грн., що
підтверджується накладними (а.с.9-21)
За отриману продукцію відповідач розрахувався у 2004 році
лише у розмірі 526 600,0 грн.
Отже, відповідач прийняв від виробника більший об'єм
продукції, ніж було визначено орієнтовно договором. Доказів її
повернення виробнику матеріали справи не містять, що свідчить про
те, що фактичний об'єм виготовленої продукції складає 147,717 тон,
а вартість договору - 590 868,0 грн., а не 516 000,0 грн., як
помилково вважає скаржник.
Таким чином, борг відповідача перед ТОВ "Ворд Білдінг Системс
Україна" за отриману продукцію становив 64 267,45 грн.
Як вірно з'ясовано судами, остання поставка товару за
накладною №571 була здійснена 15.09.2004р., а відтак, враховуючи
умови п.5.4. договору, відповідач повинен був оплатити її до
22.09.2004р.
11.07.2005 року між ТОВ "Ворд Білдінг Системс Україна" та
позивачем було укладено договір №124 У-1/д про відступлення права
вимоги, відповідно до умов якого товариство передало позивачу
право вимоги за договором №124У від 29.12.2003р., про що ТОВ "Ворд
Білдінг Системс Україна" (первісний кредитор) листом від
29.08.2006р. №29/08/06п повідомило відповідача (а.с.27).
Пунктом 3.2. договору про відступлення права вимоги,
первісного кредитора зобов'язано сповістити боржника про поступку
права вимоги за цим договором у письмовій формі шляхом вручення
боржнику копії цього договору, що й було виконано первісним
кредитор.
Відповідно до ст.512 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор у
зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання
ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права
вимоги).
Статтею 514 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що до нового
кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в
обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо
інше не встановлено договором або законом.
В силу ст.517 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
первісний кредитор у
зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які
засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою
для її здійснення.
Такий же обов'язок покладено на первісного кредитора й
пунктом 3.1. договору про відступлення права вимоги.
Актом приймання-передачі від 11.07.2005р. до договору про
відступлення права вимоги №124У-1/д від 11.07.2005р., первісний
кредитор передав новому кредитору право вимоги, яке належить
первісному кредитору у розмірі 64 267,45 грн. та передав новому
кредитору документи, які засвідчують право вимоги, що передано за
договором, серед яких зазначені й накладні, що містяться у
матеріалах справи (а.с.83).
Доводи скаржника відносно того, що вказаний акт не може бути
предметом дослідження через те, що його подано позивачем лише у
суді апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки
відповідно до частини першої статті 101 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково
поданими доказами. При цьому, додаткові докази, подані стороною в
обгрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і
розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею
101 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
(додатково див. п.9 роз'яснення ВГСУ від
28.03.2002р. №04-5/366 ( v_366600-02 ) (v_366600-02)
).
Отже, суди двох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про
те, що до позивача перейшло право вимоги у зобов'язанні - договорі
№124У від 29.12.2003р. в обсязі 64 267,45 грн.
Посилання скаржника на те, що у договорі про відступлення
права вимоги не зазначено про накладні, та відповідачу не
надавався акт приймання-передачі від 11.07.2005р., складений між
первісним та новим кредиторами, колегія суддів вважає
безпідставними, оскільки чинним законодавством не ставиться в
обов'язок як первісному, так і новому кредитору надсилати боржнику
усі первісні документи, які свідчать про здійснення господарської
операції.
Відповідно до п.2 ст.517 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник має
право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання
боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у
зобов'язанні.
Проте як зазначалося, ТОВ "Ворд Білдінг Системс Україна"
повідомило відповідача про відступлення права вимоги позивачу, та
надіслало відповідачу копію договору про відступлення права вимоги
№124 У-1/д від 11.07.2005 року, про що свідчать поштові квитанція
та опис вкладення у цінний лист (а.с.28).
Судом апеляційної інстанції підставно відхилені заперечення
відповідача відносно не повідомлення його належним чином про
відступлення права вимоги, оскільки як вбачається з матеріалів
справи, після відступлення права вимоги відповідач перерахував
кошти у сумі 27 000,0 грн. саме позивачу (новому кредитору)
(а.с.33-36). Також під час розгляду даної справи у суді першої
інстанції та ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог,
відповідач перерахував безпосередньо позивачу 37 267,45 грн.
боргу, у зв'язку з чим судом першої інстанції припинено
провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія
суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до
переоцінки судом касаційної інстанції фактичних обставин справи,
встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час
розгляду даної справи по суті заявлених вимог, що виходить за межі
касаційної інстанції, встановлені ст.111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Тим більше, що наведені у касаційній скарзі обставини
та заперечення доказів у справі, були предметом дослідження у
судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна
правова оцінка, з якою погоджується й колегія суддів.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова
відповідають нормам матеріального та процесуального права,
грунтуються на встановлених обставинах справи, а тому підстав для
їх зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Юга-Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. у справі
№27/202 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій