ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 р.
№ 2-25/4692-2007
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібзавод"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.07.2007 року
по справі
№ 2-25/4692-2007 Господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма
"Коріолан"
до
Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібзавод"
про
стягнення 10526,61 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2007
року по справі № 2-25/4692-2007 касаційна скарга Закритого
акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібзавод" на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007
року по справі № 2-25/4692-2007 прийнята до провадження, а розгляд
призначений на 25.12.2007 року.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
Представники сторін в судове засідання 25.12.2007 року не
з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені
заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції вважає, що
неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги за
наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим повний текст постанови направляється
сторонам у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Виробнича фірма "Коріолан" звернулось до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібзавод", в
якому просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості в
розмірі 9326,61грн., витрати пов'язані з наданням правової
допомоги у розмірі 1200 грн., а також витрати по сплаті державного
мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивачем в ході розгляду справи були уточнені позовні
вимоги, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу
позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 8100 грн.,
витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 1200
грн., а також витрати по сплаті державного мита та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.05.2007 року (суддя Копилова О. Ю.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.07.2007 року (головуючий суддя Гонтар В. I., судді Гоголь Ю.
М., Щепанська О. А.), позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробнича фірма "Коріолан" задоволені повністю:
стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський
хлібозавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробнича фірма "Коріолан" заборгованість у сумі 8100 грн.,
витрати на здійснення правової допомоги у сумі 1200 грн., державне
мито у сумі 105,27 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та
постановою, Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський
хлібзавод" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007
року скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в
задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на касаційну скаргу не наданий, що не перешкоджає
розгляду касаційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
10.04.2006 між сторонами у справі був укладений договір №
26-04/06-1.
Відповідно до умов вказаного договору Замовник (відповідач)
оплачує, а Виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання у
відповідності зі специфікаціями (додатками) до даного договору,
умовами, що передбачені дійсним договором та строками визначеними
у специфікаціях, здійснити в інтересах Замовника наступне:
поставку, монтаж, наладку та пуск в експлуатацію
установчо-виробничої АТС (УВАТС) та іншого телекомунікаційного
обладнання; постачання матеріалів і виконання технологічних робіт
з будування кабельної інфраструктури в приміщенні та на території
Замовника; гарантійне та постгарантійне супроводження УВАТС та
іншого телекомунікаційного обладнання Замовника; роботи
вдосконаленню та обслуговуванню внутрішніх мереж зв'язку.
Факт виконання зобов'язань позивачем за договором, що також
встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
підтверджується видатковими накладними № РН-000065 від 22.08.2006,
№ РН-000066 від 22.08.2006, № РН-000104 від 22.08.2006 та актами
здачі-прийому робіт (надання послуг) за № ОУ-0000096 від
22.08.2006 та № ОУ-0000097 від 22.08.2006.
Однак, відповідач зобов'язання за договором не виконав
належним чином, що призвело до виникнення заборгованості у сумі
9326,61грн., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків
станом на 31.10.2006 між позивачем та відповідачем, підписаного та
скріпленого печатками обох підприємств 07.11.2006.
Як вже було зазначено вище, в ході розгляду справи в суді
першої інстанції відповідачем було здійснено часткову оплату
заборгованості на суму 1026,61грн., що підтверджується платіжними
дорученнями № 508 від 05.04.2007, № 500 від 04.04.2007, № 490 від
03.04.2007, № 477 від 02.04.2007, № 455 від 28.03.2007, № 448 від
27.03.2007, № 425 від 23.03.2007, № 416 від 22.03.2007, у зв'язку
з чим, загальний розмір заборгованості відповідача, з урахуванням
заяви про зменшення позовних вимог, становить 8100 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним
господарськими судами в тому, що вимоги позивача про стягнення
суми боргу у розмірі 8100 грн. є обгрунтованими та такими, що
підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення витрат пов'язаних із наданням
правової допомоги у розмірі 1200 грн., судова колегія вважає
Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити
наступне.
Так, рішення місцевого господарського суду та постанова
апеляційної інстанції в частині відшкодування позивачу судових
витрат пов'язаних із наданням правової допомоги не може залишатись
без змін і підлягає скасуванню, оскільки судовими витратами є лише
оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають
вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
та
здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у
ст. 4 цього Закону. Правова допомога у цій справі надавалась
суб'єктом підприємницької діяльності Руденком Максимом Юрійовичем
із зазначенням в договорі на здійснення правової допомоги
№3/а/23-01 від 23.01.2007 року свого ідентифікаційного номеру
фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів
та номеру і дати свідоцтва про сплату єдиного податку, як на
підставу своїх повноважень. Отже ці витрати, на думку колегії
суддів Вищого господарського суду України не є обов'язковими, а
здійснюються особою на свій ризик і відшкодуванню, в порядку ст.
49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не підлягають.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Закритого
акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібзавод" підлягає
задоволенню частково, а рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 22.05.2007 року та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року в частині
стягнення 1200 грн. на відшкодування витрат на здійснення правової
допомоги підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Бахчисарайський хлібзавод" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.05.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.07.2007 року по справі № 2-25/4692-2007
в частині стягнення 1200 грн. на відшкодування витрат на
здійснення правової допомоги, скасувати і у стягненні цієї суми
відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 22.05.2007 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року по справі №
2-25/4692-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова