Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Дерепи В.I.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідачів:

Волинський А.В.

Ходюк Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 р.

у справі

№ 11/6276

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "ХмельницькЛізингАгроIнвест",

товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "ДМС"

про

визнання права власності на майно та повернення майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання права державної власності на нежитлові будівлі авторемонтної майстерні з прохідною в м.Хмельницький, вул.

Вінницьке шосе,12 та витребування у ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" прохідної, а у ТОВ "Холдингова компанія "ДМС" -автомайстерні на користь держави в особі ВАТ НАК "Украгролізинг", посилаючись на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.05.2007 р. у справі за № 14/12/6720 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1664 від 01.03.2006 р., укладений між брокерською конторою № 71 в особі Курняка А.А., що діяв на підставі довіреності № 1363 від 25.03.2005 р. від імені НАК "Украгролізинг" та брокерською конторою №158 в особі Урди Ю.М., що діяв на підставі Статуту та від імені ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" на Подільській спеціалізованій біржі. Предметом вказаного договору були нежитлові будівлі авторемонтної майстерні з прохідною в м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги і просив визнати за ним право повного господарського відання на приміщення авторемонтної майстерні №2 площею 3353 м-2 за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12/1А та приміщення прохідної площею 152,3 м-2 за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12, витребувавши їх у відповідачів (а.с.56).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007 р. (суддя Радченя Д.I.) позов задоволено.

Визнано за ВАТ НАК "Украгролізинг" право повного господарського відання на майно -окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості -приміщення авторемонтної майстерні №2 площею 3353 м-2 за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12/1А, приміщення прохідної площею 152,3 м-2 за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12.

Вилучено у ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" прохідну площею 152,3 м-2, яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12, та передано її в повне господарське відання ВАТ НАК "Украгролізинг".

Вилучено у ТОВ "Холдингова компанія "ДМС" авторемонтну майстерню площею 3353 м-2, яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12 та передано її в повне господарське відання ВАТ НАК "Украгролізинг".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. (головуючий -Веденяпін О.А., судді -Зав'язун В.С., Черпак Ю.К.) рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р., залишивши в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ "Холдингова компанія "ДМС" просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.05.2007 р. у справі за № 14/12/6720 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1664 від 01.03.2006 р., укладений між брокерською конторою № 71 в особі Курняка А.А., що діяв на підставі довіреності № 1363 від 25.03.2005 р. від імені НАК "Украгролізинг" та брокерською конторою №158 в особі Урди Ю.М., що діяв на підставі Статуту та від імені ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" на Подільській спеціалізованій біржі, за яким ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" купило у позивача нежитлову будівлю авторемонтної майстерні №2 та прохідної в м.Хмельницький по вул. Вінницьке шосе,12, що свідчить про незаконність права власності ТОВ "ХмельницькЛізингАгроIнвест" на вказане майно, а встановлені у вказаному рішенні факти мають преюдиціальне значення для даної справи.

Оскільки позивач не може використати свого права власності на спірне майно в зв'язку з тим, що воно не визнається відповідачами шляхом його утримання,то його право потребує захисту відповідно до ст.16 ЦК України (435-15) .

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області від 21.05.2007 р. у справі за № 14/12/6720 відповідач ТОВ "Холдингова компанія "ДМЦ" не була залучена до участі у справі, а тому надання встановленим у цьому рішенні фактам преюдиціального значення у даній справі не відповідає вказаній нормі закону.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України (435-15) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, то суд мав обговорити питання чи належний спосіб захисту вибраний ним у даній справі, чи його порушене має бути захищено шляхом застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, визнаючи за позивачем право повного господарського відання на спірне майно, місцевий господарський суд не врахував, що таке речове право не передбачено ні ЦК України (435-15) , ні ГК України (436-15) .

Зокрема, ст. 136 ГК України (436-15) визначає право господарського відання, але при цьому зі змісту її частини 2 випливає, що майно на праві господарського відання може бути закріплено за суб'єктом підприємництва, заснованим в організаційно-правовій формі підприємства.

Згідно статуту позивача за своєю організаційно-правовою формою він є відкритим господарським товариством.

Відповідно до ст.99 ГПК України (1798-12) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За таких обставин судом апеляційної інстанції при розгляді справи обгрунтовано врахував факт скасування Вищим господарським судом України судових рішень у справі за № 14/12/6720, а тому підстави, на які посилався позивач в обгрунтування свого позову, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України (435-15) якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача лише у разі, якщо майно загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про вибуття спірного майна з володіння власника саме вищевказаними способами є законним і обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що спірне майно вибуло з державної власності поза волею держави не грунтуються на матеріалах справи.

Зокрема, відповідно до п.6.2 Статуту позивача, компанія є власником: майна, переданого їй засновником у власність; доходів, отриманих від власної господарської діяльності; доходів від володіння акціями та іншими корпоративним правами, які належать компанії; іншого майна, набутого на законних підставах.

Як вбачається з рішення правління НАК "Украгролізинг" від 21.06.2005 р. (а.с.83) спірне майно отримане нею в рахунок погашення заборгованості від ВАТ "Агротехтранс", тобто внаслідок здійснення господарської діяльності і в цьому рішенні зафіксована і воля компанії, як власника, на відчуження майна.

Вказане рішення затверджене Спостережною радою компанії 29.06.2005 р. (а.с.84).

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2007 р. у справі за № 11/6276 - без змін.