ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р.
№ 19/4039
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М.Остапенка,
Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Дочірньої компанії (ДК) "Газ України" Національної
акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України"
на постанову
від 03.10.2007 року
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 19/4039
за позовом
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до
ВАТ по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз"
про
стягнення 307 844,76 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Тютюнник С.В. (дов. від 15.05.2007 року)
відповідача
Доценко О.I. (дов. від 07.06.2007 року)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
24 грудня 2003 року між позивачем (Постачальник) та
відповідачем (Покупець) було укладено договір на постачання
природного газу за №06/03-3129, згідно умов якого Постачальник
зобов'язався передати у власність Покупця в 2004 році природний
газ для потреб населення, з урахуванням можливих втрат газу, в
обсязі до 499011 тис.куб.м, а відповідач зобов'язувався прийняти
та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до положень п.3.3. договору приймання-передача
газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці,
оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких
визначається обсяг фактично переданого газу.
На виконання умов договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" згідно актів подачі - приймання передала відповідачу, а
відповідач прийняв природний газ в об'ємі 453067,481 тис.м-3 на
загальну суму 48 298 691,02 грн.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата за газ
здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100%
поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за
фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за
звітним місяця. Пунктом 5.1.1 передбачено, що остаточний
розрахунок за можливі втрати газу здійснюється за підсумками року
до 15 січня 2004 року.
Відповідач своє зобов'язання за договором постачання виконав
лише частково, що і змусило ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" звернутись до нього з позовом про стягнення 50 849,23
грн. основного боргу, 4786,64 грн. пені, 201588,48 грн.
інфляційних нарахувань та 50620,41 грн. 3% річних.
Після подачі позовної заяви відповідач розрахувався з
позивачем в частині основного боргу, у зв'язку з чим останній
подав суду розрахунок боргу в якому вказано, що станом на
01.01.2007р. заборгованість ВАТ "Хмельницькгаз" перед ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" за договором №06/03-3129 від
24.12.2003р. відсутня (а.с. 86-87, т.1).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
14.05.2007 року (суддя I. Розізнана), яке залишено без змін
постановою Житомирського апеляційного господарського суду України
від 03.10.2007 року (колегія суддів: Г. Щепанська, С. Пасічник, Т.
Філіпова), у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що Згідно наданих відповідачем
суду доказів, а саме інформації перерахування коштів з
розподільного рахунку відповідача на рахунок позивача, наданої
філією "Відділення Промінвестбанку в м. Хмельницькому" АК
Промінвестбанку на запит відповідача 05.03.2007 року, в період з
січня 2004р. по 15 січня 2005 р. на консолідований розподільний
рахунок позивача за спожитий газ населенням та бюджетними
організаціями надійшло 37712705, 47 грн. Перерахування в такій
сумі були здійсненні банком на підставі довідок про нормативи
розподілу коштів, що надійшли на розподільний рахунок
газозбутового підприємства ВАТ "Хмельницькгаз" у 2004 році (12
довідок), які затвердженні НАК "Нафтогаз України".
В послідуючому кошти, що надійшли на консолідований
розподільний рахунок позивача у сумі 37712705, 47 грн. як
стверджує відповідач, що не заперечується позивачем, були
зараховані позивачем на підставі довідок відповідача про стан
перерахування коштів на консолідований рахунок ДК "Газ України"
від споживачів по фондах ОДА по ВАТ "Хмельницькгаз" за період з
січня по грудень 2004 року, в рахунок проведення розрахунків по
іншим договорам .
Однак на думку відповідача такі зарахування створюють інші
правовідносини між сторонами та не впливають на розрахунки, що
велись по договору № 06/03-3129 від 24.12.2003 року. Оскільки на
виконання умов договорів № 06/03-3129 та №
06/03-3130 на рахунок позивача
надійшло 37712705, 47 грн. перерахованих з розподільного рахунку
відповідача, а також проведений розрахунок згідно протоколів
взаєморозрахунків та на підставі заяв по зарахування однорідних
вимог на суму 1451135, 31 грн. по договору № 06/03-3130 та на суму 18532179,18 грн. по договору №
06/03-3129 при спожитому газові на суму
52005610,99 грн., відсутні підстави стверджувати про
несвоєчасність проведених розрахунків.
Суд частково погоджується з позицією відповідача з
врахуванням наступного. Пунктом 5.1 договору на постачання
природного газу № 06/03-3129 від 24 грудня 2003 року визначено, що
оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами
шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний
розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа,
наступного за звітним місяця. Пунктами 5.З., 5.4 договору
передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен
обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання,
призначення платежу. За наявності заборгованості у відповідача за
даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від
відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в
минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в
платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від
відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності
заборгованості по даному договору. У зв'язку з вищевикладеним,
позивач повинен був провести зарахування коштів, що надійшли на
консолідований розподільний рахунок позивача в порядку визначеному
п.п. 5.3, 5.4 договору. Судом не приймаються заперечення позивача
з приводу того, що зарахування кожного місяця в певній сумі
проводилось на підставі довідок, що надавались відповідачем,
оскільки як вбачається з наявних в справі доказів, зарахування
позивачем проводилось раніше, а ніж оформлялись довідки. Так, як
вбачається з наданого позивачем розрахунку боргу, зарахування
позивачем в рахунок виконання умов договору № 06/03-3129 від 24
грудня 2003 року проведено 31.01.2004 року, а довідка складена
12.02.2004 року; зарахування проведено 29.02.2004 року, довідка
складена 10.03.2004; зарахування проведено 31.03.2004 року,
довідка складена 13.04.2004 року; зарахування проведено31.05.2004
року; довідка від 14.06.2004 року, зарахування проведено
30.06.2004 року, довідка від 13.07.2004 року і так дальше.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" звернулася з касаційною скаргою,
просить їх скасувати, оскільки вважає, що вони були прийняті по
неповно з'ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Характерною ознакою правовідносин сторін за договором
постачання природного газу для задоволення потреб населення є
відповідальність відповідача за оплату отриманого ним від позивача
та переданого ним же природного газу для задоволення потреб
населення. Тобто, фактичним платником поставленого позивачем
природного газу є населення, яке його споживає. Споживачі
природного газу несуть відповідальність за оплату спожитого газу
перед відповідачем, який має самостійну відповідальність за оплату
переданого йому природного газу. Кошти, сплачені населенням за
спожитий газ, зараховуються в оплату відповідно до Порядку
розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на
розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті
газозбутовим та газотранспортним підприємствам НАК "Нафтогаз
України" та ДК "Торговий дім "Газ України НАК "Нафтогаз України",
затверджений наказом НАК "Нафтогаз України" від 19.11.1998 № 80.
Неналежне виконання споживачами природного газу зобов'язання
з його оплати, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити
переданий газ. Оплата відповідачем боргу у спосіб, що не
суперечить чинному законодавству, як то: зарахування зустрічних
однорідних вимог, є виконанням договірних зобов'язань. Позивачем
не спростований висновок судів попередніх інстанцій про здійснення
відповідачем у 2004 році оплати за отриманий газ в обсягах його
вартості.
Зважаючи на те, що заявлені позивачем вимоги про застосування
відповідальності за порушення грошового зобов'язання за період з
січня 2005 року, наявність якого спростована судами попередніх
інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
залишити без задоволення.
Постанову від 03.10.2007 Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 19/4039 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко