ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     20 грудня 2007 р.
 
     № 8/125"Д"
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого суддів:
 
     М. Остапенка, Є. Борденюк, В. Харченка,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
 
     касаційну скаргу
 
     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
 
     на постанову
 
     від 11.10.2007 року
 
     Житомирського апеляційного господарського суду
 
     у справі
 
     № 8/125"Д"
 
     за позовом
 
     Попільнянського районного споживчого товариства
 
     до
 
     Хлібозаводу Попільнянського районного споживчого товариства,
     Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
 
     третя особа
 
     Житомирська обласна спілка споживчих товариств
 
     про
 
     визнання договору оренди недійсними
 
     В судове засідання прибули представники сторін:
 
     позивача
 
     Корольчук С.О. (дов. від 13.12.2007 року)
 
     відповідача -1
 
     Бердичевський В.А. (директор)
 
     відповідача -2
 
     ОСОБА_2 (дов. від 24.12.2005 року)
 
   В судовому засіданні 13.12.2007 р. оголошувалась перерва до
                          20.12.2007 р.
 
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників
 сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
                             України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     01.04.2004 року між Хлібозаводом  Попільнянського  споживчого
товариства (перший відповідач) та СПД -  фізичною  особою  ОСОБА_1
(другий відповідач) укладено договір оренди складського приміщення
(а.с.11,12, т.1) загальною площею 430,1 кв. м, що  знаходиться  за
адресою: смт. Попільня, вул. Радянська, 31 та  належить  на  праві
власності Хлібозаводу РСТ, згідно свідоцтва про  право  власності,
виданого Попільнянською селищною радою 09.01.2001 року.
 
     Згідно п.4.1 договору, термін оренди складає десять років - з
01.04.2004  року  по  01.04.2014  року.   Пунктом   4.2   договору
передбачено, що у випадку, якщо жодна сторона в місячний термін до
закінчення  терміну  дії  договору  не  заявить  про  намір   його
розірвати, договір автоматично пролонгується на наступний період.
 
     03.04.2004 року цей договір посвідчено  державним  нотаріусом
Попільнянської   державної   нотаріальної   контори   Житомирської
області.
 
     В подальшому додатковими угодами вносились зміни до  договору
оренди  в  частині  орендної  плати  та   терміну   дії   договору
(а.с.13-14, т.1).
 
     Так, останньою додатковою угодою №2 від 25.06.2005р. (а.с.14,
т.1) змінено пункт 4.1  договору  оренди.  Згідно  нової  редакції
п.4.1  договору,  об'єкт,  що   є   предметом   договору   оренди,
передається в оренду в термін до 01.04.2012 року.
 
     Позов заявлений про визнання недійсним  договору  оренди  від
01.04.2004   року,   укладеного   між   відповідачами,    оскільки
орендодавцем  за  договором  виступив  хлібозавод  Попільнянського
районного споживчого товариства, спірне майно  якому  належить  на
праві господарського відання.
 
     Згідно пунктів 1, 3 Положення про  Попільнянський  хлібозавод
від 1976р., його створено згідно Постанови правління  Житомирської
ОСС  №565  від  18.12.1975р.   та   передано   в   підпорядкування
безпосередньо правлінню  Попільнянського  РСТ  (а.с.110-112,  136,
т.1).
 
     Установчим   документом   Хлібозаводу    є    його    Статут,
зареєстрований розпорядженням Попільнянської держадміністрації від
03.11.93р. (а.с.102,109, т.1), в якому так само як і в довідці про
державну реєстрацію (а.с.116, т.1) Хлібозаводу зазначено,  що  він
належить Попільнянському РСТ.
 
     Відповідно до положень ст. 9  Закону  України  "Про  споживчу
кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
         спірне майно є власністю позивача  і  може
бути передане в  оренду  у  порядку,  визначеному  ст.  10  Закону
України  тільки  за  рішенням  загальних  зборів,  конференцій  та
з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.
 
     Постановою Вищого господарського суду України від  27.07.2006
скасовані рішення господарського  суду  Житомирської  області  від
29.03.  2006  року   та   постанова   Житомирського   апеляційного
господарського  суду  від  05.10.2006  року,  якими  відмовлено  у
задоволенні позовних вимог, а справа направлена на новий розгляд.
 
     Постанова мотивована тим,  що  віднесення  судами  попередніх
інстанцій   Хлібозаводу   Попільнянського   районного   споживчого
товариства до суб'єктів права  власності  є  хибним.  Хибним  є  і
посилання  судів  попередніх  інстанцій  на  свідоцтво  про  право
власності,  за  яким  суб'єктом  права  власності  спірного  майна
визначений   Хлібозавод   Попільнянського   районного   споживчого
товариства,  оскільки  свідоцтво  є  способом   оформлення   права
власності, а не установчим документом.  Проте,  судами  попередніх
інстанцій не досліджений порядок передання  майна  підприємства  в
оренду, що визначається  нормами  корпоративного  права  споживчої
кооперації.
 
     За результатами нового розгляду спору рішенням господарського
суду Житомирської області від 15.05.2007 року (суддя Н.Сікорська),
яке  залишено  без  змін  постановою  Житомирського   апеляційного
господарського суду від 11.10.2007 року (колегія суддів: Г. Майор,
Т. Філіпова, Ю. Черпак), позов задоволено.
 
     Судові рішення мотивовані наступним.
 
     Зі статуту Попільнянського хлібозаводу,  який  зареєстрований
розпорядженням  Попільнянської  держадміністрації  від  03.11.1993
року  (а.с.40-47,  т.1),  встановлено,   що   майно   підприємства
складається з майна, яке належить Хлібозаводу Попільнянського  РСТ
та  передане  останньому  Попільнянським  РСТ  на  праві   повного
господарського відання (п.п.2.1,2.2.).  Здійснюючи  права  повного
господарського відання майном підприємство володіє, користується і
розпоряджається майном на свій розсуд, здійснює у відношенні  його
будь-які  дії,  що  не  суперечать  Закону,  Статуту   організації
споживчої кооперації, власному статуту і  інтересам  власника,  що
відповідає нормам чинного законодавства.
 
     У відповідності до ч.1-2 ст.136 ГК України  ( 436-15 ) (436-15)
          право
господарського відання є речовим правом  суб'єкта  підприємництва,
який володіє, користується і розпоряджається  майном,  закріпленим
за  ним  власником  (уповноваженим  ним  органом),  з   обмеженням
правомочності розпорядження щодо окремих  видів  майна  за  згодою
власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
 
     Відповідно п.2 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
        , п.1.4 Положення про громадське майно (основні засоби)
споживчої кооперації  України  майно  споживчих  товариств  та  їх
спілок може бути продано,  передано,  здано  в  оренду  тільки  за
рішенням загальних  зборів,  конференцій  та  з'їздів  відповідних
спілок, споживчих товариств або уповноважених ними органів  згідно
з  законодавством  України,  нормативними  актами  Укоопспілки  та
статутами споживчих товариств і споживспілок.
 
     Судами першої та апеляційної  інстанції  не  взято  до  уваги
свідоцтво  про  право  власності,  видане   виконавчим   комітетом
Попільнянської  селищної  ради  09.01.2001  року  (а.с.113,  т.1),
згідно якого склад, розташований по вул.  Радянській,  31  в  смт.
Попільня належить Попільнянському хлібозаводу на праві колективної
власності, оскільки Рішення  виконавчого  комітету  Попільнянської
селищної ради №5 від  05.01.2001  року,  на  підставі  якого  було
видане  вказане  свідоцтво,  відмінено   Рішенням   Попільнянської
селищної ради №34 від 17.03.06р. в частині,  що  стосується  права
власності на склад, оренда якого  є  предметом  спірного  договору
оренди (а.с.132, т.1).
 
     На підставі  викладеного  суд  дійшов  висновку,  що  на  час
укладення договору оренди складського  приміщення  від  01.04.2004
року та на час звернення Попільнянського РСТ з  позовом  до  суду,
останній був власником, переданого  Хлібзаводом  в  оренду  майна;
позивач надав необхідні докази в обгрунтування порушення договором
оренди  складського  приміщення  від  01.04.04р.  його   прав   та
охоронюваних законом інтересів, а також  докази  на  підтвердження
обставин, які є підставою для визнання договору оренди недійсним.
 
     Звертаючись до суду з касаційною скаргою,  СПД-фізична  особа
ОСОБА_1  посилається  на  неповне  з'ясування  судами   попередніх
інстанцій обставин справи.
 
     Перевіряючи  юридичну  оцінку  встановлених  судом  фактичних
обставин справи та їх повноту,  Вищий  господарський  суд  України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає  до  задоволення,
виходячи з такого.
 
     Відповідно п.2 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
        , п.1.4 Положення про громадське майно (основні засоби)
споживчої кооперації  України  майно  споживчих  товариств  та  їх
спілок може бути продано,  передано,  здано  в  оренду  тільки  за
рішенням загальних  зборів,  конференцій  та  з'їздів  відповідних
спілок, споживчих товариств або уповноважених ними органів  згідно
з  законодавством  України,  нормативними  актами  Укоопспілки  та
статутами споживчих товариств і споживспілок.
 
     Пунктом 4.2 Положення передбачено, що  передача  орендодавцем
права  користування  окремими  інвентарними   об'єктами   основних
засобів орендарю на платній  основі  та  на  визначений  власником
строк проводиться за рішенням вищого органу управління  споживчого
товариства, споживспілки або уповноваженим ним органом, а передача
права користування основними засобами (єдиним майновим комплексом)
за попередньою згодою правління облспоживспілки.
 
     Колегія суддів  погоджується  з  висновком  судів  попередніх
інстанцій про те, що при  укладенні  договору  оренди  складського
приміщення  від  01.04.04р.  було  допущено  ряд   порушень,   які
являються підставою  для  визнання  його  недійсним.  Зокрема,  не
дотримано вимоги ч.2 ст.203 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  згідно  якої
особа,  яка  вчиняє  правочин,  повинна  мати   необхідний   обсяг
цивільної дієздатності. Матеріалами справи доведено, що  укладаючи
спірний договір, керівник Хлібозаводу Попільнянського  РСТ  вийшов
за  межі  своєї  спеціальної   дієздатності.   Результатом   стало
недотримання  письмової  форми   правочину,   оскільки,   з   боку
орендодавця договір було  підписано  особою  яка  не  мала  на  те
відповідних повноважень.
 
     З огляду на викладене, підстав для скасування судових  рішень
не має.
 
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
 
     Постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від
11.10.2007 року у справі № 8/125"Д" залишити без зміни.
 
     Головуючий, суддя М.Остапенко
 
     Судді: Є.Борденюк
 
     В.Харченко