ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р.
№ 7/341
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.I.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
не з'явився
Мельниченко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі
структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення
та постанову
господарського суду м.Києва від 04 червня 2007 р.
Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня
2007 р.
у справі
№ 7/341
за позовом
акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі
структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник -18"
про
стягнення 311 794,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з
відповідача 311 794,23 грн. боргу за спожиту теплову енергію у
гарячій воді, яка постачалась ним відповідачу за договором від
01.12.1999 р. № 1630060.
Рішенням господарського суду м.Києва від 04.06.2007 р. (суддя
Якименко М.М.) позов задоволено.
Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу
"Суднобудівник -18" на користь акціонерної енергопостачальної
компанії "Київенерго" 311 794,23 грн. боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.09.2007 р. (головуючий -Вербицька О.В., судді -Коваленко В.М.,
Гарник Л.Л.) рішення господарського суду м.Києва від 04.06.2007 р.
скасовано та постановлено нове, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 24.09.2007 р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24 вересня 2007 р. -без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
01.12.1999 р. між сторонами було укладено договір № 1630060 на
постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого
позивач зобов'язувався забезпечувати тепловою енергією на потреби
опалення (протягом опалювального сезону ) та гарячого
водопостачання (протягом року) житлові будинки відповідача № 54 та
№ 52/22 по вул. Бальзака у м.Києві.
Пунктом 5.1 договору визначено, що облік обсягу спожитої
теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.
Відповідно до пунктів 2,3 додатку 4 до договору відповідач
повинен щомісяця з 12 по 15 число місяця самостійно отримувати у
районному відділенні теплозбуту №6 табуляграму фактичного
споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на
початок розрахункового періоду (один примірник акту звірки
відповідач має повернути позивачу) та платіжну вимогу доручення,
куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з
урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Період споживання теплової енергії, стягнення якої є
предметом спору у справі -01.11.2000 р. -01.05.2003 р.
У зв'язку з виділом із ЖБК "Суднобудівник-18" ОСББ "Силует",
в управлінні відповідача залишився будинок № 54 по вул. Бальзака в
м.Києві і 01.11.2003 р. між сторонами було укладено договір №
1630060 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за яким
здійснювалось її постачання для потреб вказаного будинку.
01.10.2004р. між сторонами була укладена угода № 501-04 про
реструктуризацію заборгованості за договором № 1630060 від
01.11.2003 р., яка станом на 01.09.2004 р. становила 415 850,16
грн. За вказаною угодою борг повинен бути сплачений до 15.03.2007
р. (а.с.106-107).
В подальшому вказана угода рішенням господарського суду
м.Києва від 01.08.2006 р. у справі № 48/207 була визнана
недійсною, як така що укладена внаслідок помилки, оскільки на
момент її підписання відповідач не мав заборгованості саме за
договором № 1630060 від 01.11.2003 р.
Відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском
позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з
01.11.2003 р. у зв'язку з укладенням нового договору на постачання
теплової енергії в гарячій воді, договір від 01.12.1999 р.
припинив свою дію і з цієї дати розпочався перебіг позовної
давності для звернення позивача до суду за захистом своїх
порушених прав щодо стягнення заборгованості з ЖБК
"Суднобудівник-18" за договором від 01.12.1999 р.
Таким чином, позивачем пропущено позовну давність і поважних
причин її пропуску не вбачається.
Проте, погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки
в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не дав
належної правової оцінки доводам позивача щодо відсутності підстав
для звернення з позовом про стягнення заборгованості на час дії
угоди про її реструктуризацію, яка була визнана недійсним судом
лише 01.08.2006 р.
При цьому в порушення вимог п.8 ч.2 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в постанові відсутні доводи, за якими апеляційна
інстанція не погодилась з висновком суду першої інстанції про те,
що до постановлення рішення суду про визнання угоди від 01.10.2004
р. № 501-04 про реструктуризацію заборгованості за договором №
1630060 від 01.11.2003 р. позивач не мав достатніх підстав для
стягнення заборгованості за договором від 01.12.1999 р. № 1630060,
а тому укладення цієї угоди є поважною причиною пропуску позовної
давності, в зв'язку з чим вона підлягає поновленню.
За таких обставин постанову не можна визнати законною і
обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Разом з тим підлягає скасуванню і рішення суду першої
інстанції, оскільки при його ухваленні не було належним чином
з'ясовано розмір заборгованості відповідача, в порушення вимог ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не перевірені та не оцінені його доводи
щодо того, що помісячний борг відповідача з 01.11.2000 р. по
01.05.2003 р., зазначений позивачем у розрахунку ціни позову
(а.с.7) не співпадають з заборгованістю за ці ж місяці, вказаною
позивачем у розрахунку основного боргу за теплову енергію за
договором № 1630060, надісланому ним відповідачу 03.10.2002 р.
(а.с.110).
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з'ясувати питання щодо перебігу позовної давності,
наявність підстав для її поновлення у випадку пропуску, а також
перевірити і оцінити з урахуванням всіх зібраних у справі доказів
доводи сторін щодо суми боргу, і в залежності від встановленого та
відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 04 червня 2007 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 24
вересня 2007 р. у справі за № 7/341 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.I. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко