2-5/9380-2007 Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року у справі № 2-5/9380-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евас-Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг"

треті особи

1) Ялтинська міська рада

2) Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участю представників сторін від:

не з'явились

відповідача:

Полєтаєва Г.I. -за довіреністю від 10.12.2007р.

третіх осіб:

не з'явились

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007р. (суддя Гаврилюк М.П.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. (судді Латинін О.А. -головуючий, Лисенко В.А., Прокопанич Г.К.), позов задоволено; зобов'язано ТОВ "Лізінг" повернути ТОВ "Евас-Альянс" самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Ялта, вул.Полікуровська, у районі будинку №27; зобов'язано ТОВ "Лізінг" усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Евас-Альянс" самовільно зайнятою частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Ялта, вул.Полікуровська, у районі будинку №27, шляхом демонтажу паркану; зобов'язано ТОВ "Лізінг" поновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Ялта, вул.Полікуровська, у районі будинку №27, шляхом зносу капітальної будівлі у виді гаражу; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в касаційній скарзі з урахуванням доповнення до скарги просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2007 року між Ялтинською міською радою та ТОВ "Евас-Альянс" був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ТОВ "Евас-Альянс" прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,1200га, розташовану за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська в районі будинку №27 (кадастровий номер 0111900000:01:004:0112). Вказаний договір оренди зареєстровано 04.06.2007 року у Державному реєстрі земель за №04070700030.

Згідно п.5.1 договору оренди, земельна ділянка надана TOB "Евас-Альянс" для будівництва та обслуговування готельного комплексу.

Розпочавши користування земельною ділянкою після державної реєстрації договору оренди, позивачу стало відомо, що цілісність ділянки переданої у користування порушено - частину ділянки відокремлено парканом, на зайнятій частині зведено капітальну будівлю у вигляді гаражу.

10.07.2007р. державним інспектором відділу Південно-Кримського регіону Державної земельної інспекції Криму проведено перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства України, за результатами якої складено акт №102883 від 10.07.2007 року. В акті перевірки зазначено, що частина ділянки, яка передана в оренду TOB "Евас-Альянс", самовільно зайнята та використовується ТОВ "Лізинг". Будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку у відповідача відсутні.

За результатами перевірки також складено протокол №102883 від 10.07.2007 року про адміністративне правопорушення, на підставі якого до адміністративної відповідальності притягнуто директора TOB "Лізинг".

З огляду на вказані обставини, TOB "Евас-Альянс" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Лізінг" повернути позивачу самовільно зайняту частину земельної ділянки, розташовану в м.Ялта по вул. Полікуровській в районі будинку № 27 та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою частиною спірної земельної ділянки шляхом демонтажу паркану та поновлення стану землі.

Задовольняючи позов, суди виходили з вищевикладених обставин та приписів ст.27 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , згідно якої орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України (1798-12) , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як було зазначено вище, суди, вирішуючи спір, виходили з результатів перевірки з питань додержання вимог земельного законодавства України, викладених в акті Державної земельної інспекції Криму, в якому зазначено, що частина ділянки, яка передана в оренду TOB "Евас-Альянс", самовільно зайнята та використовується ТОВ "Лізинг".

При цьому суди не дали оцінки наявному в матеріалах справи листу №572 від 10.07.2007р. Державної земельної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим (а.с.47), щодо придбання за договором купівлі-продажу від 22.04.2003р. ТОВ "Лізінг" домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м.Ялта, вул.Полікуровська, 27 "А", розміщене на земельній ділянці площею 0,1124га.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (435-15) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не встановлений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Аналогічні приписи передбачені ст.120 Земельного кодексу України (2768-14) .

Вказані обставини і приписи судів були залишені поза правовою увагою, а тому не з'ясовано обставини користування відповідачем земельною ділянкою за вказаною адресою; на яких правах відповідач користувався спірною земельною ділянкою, чи були встановлені її межі в натурі, чи почалося оформлення землі. Не з'ясовано на яких підставах використовував земельну ділянку попередній власник майна, яке придбав відповідач.

Тільки встановивши зазначені обставини можливо вирішити підставність (або ні) зайняття відповідачем земельної ділянки.

Право власника користуватися об'єктом власності може бути захищено, але за умови доведеності обставин, які відповідно до законодавства свідчать про порушення прав власника, що судовими інстанціями при розгляді справи не були встановлено в частині використання сторонами спірної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 377 ЦК України (435-15)

У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007р. у справі №2-5/9380 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.