ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р.
№ 3/278
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ПП "Юрікон"
на постанову
від 19.09.2007
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 3/278
за позовом
ПП "Юрікон"
до
Управління з питань комунального майна, приватизації та
підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради
про
визнання недійсним результату конкурсу
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 у справі
№3/278 (суддя Сівакова В.В.), заява позивача про вжиття заходів до
забезпечення позову задоволена, заборонено відповідачеві та
будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо напівпідвального
приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воровського,
16, площею 30,8 м-2, а саме відчуження його у будь-який спосіб,
надання у користування іншим особам, здачу в оренду.
Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у
складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Коршун Н.М., Авдеєва
П.В.) постановою від 19.09.2007 ухвалу про вжиття заходів
забезпечення позову у справі скасував.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції
неправомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову,
оскільки чинне законодавство не забороняє власнику відчужувати або
розпоряджатись належним йому майном, в зв'язку з чим забезпечення
позову у такий спосіб за позовними вимогами, пов'язаними з
орендними відносинами, виходить за межі судового спору та порушує
права відповідача, власника майна.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП
"Юрікон" в поданій касаційній скарзі та просить її скасувати,
ухвалу про забезпечення позову залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що, за його
переконанням, Київський апеляційний господарський суд, приймаючи
постанову у справі, не звернув уваги на той факт, що при умові
задоволення позовних вимог існує очевидна імовірність утруднення
виконання рішення в разі задоволення позову, адже, у судовому
засіданні виявилось, що відповідач уклав договір оренди на спірне
приміщення з іншою особою.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого
господарського суду України від 20.12.2007 № 02-12.2/426, в
зв'язку з відпусткою судді Глос О.I., розгляд касаційної скарги
здійснюється в складі колегії суддів у складі: головуючого судді
Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Рогач Л.I.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність
застосування норм процесуального права в постанові апеляційного та
ухвалі місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до
господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про
визнання недійсним результату конкурсу на право оренди нежитлових
приміщень територіальної громади Шевченківського району міста
Києва від 24.04.2007 в частині визначення переможця на об'єкт
оренди - напівпідвального приміщення, розташованого за адресою м.
Київ, вул. Воровського, 16, площею 30,80 м-2.
До позовної заяви позивач надав клопотання про вжиття заходів
до забезпечення позову, відповідно до якого позивач просив суд на
підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
заборонити вчиняти певні дії щодо результату
конкурсу на право оренди нежитлових приміщень територіальної
громади Шевченківського району м. Києва від 24.04.2007 в частині
визначення переможця на об'єкт оренди.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що при
проведенні конкурсу на право оренди були порушені права та законні
інтереси Приватного підприємства "Юрікон" та існує очевидна
небезпека заподіяння шкоди його правам, отже, є вірогідність
неможливості у подальшому виправити ситуацію у разі реалізації
рішення комісії та дій відповідача.
Колегія суддів зазначає, що задовольняючи клопотання позивача
про забезпечення позову, господарський суд м. Києва не навів його
належного правового обгрунтування, зокрема, щодо ускладнення або
неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову і не
врахував наступного.
Згідно статті 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до статті 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов
забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні
дії, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти
певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом
спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які
вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається
заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обгрунтованістю вжиття
таких заходів.
За загальним правилом умовою застосування заходів до
забезпечення позову є достатньо обгрунтована вірогідність
утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у
разі невжиття заходів забезпечення позову.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі
існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого
судового рішення.
Оскільки, предметом спору у справі є вимоги немайнового
характеру щодо результатів проведення конкурсу на право оренди
приміщення, заходи забезпечення позову у вигляді заборони
відповідачеві або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цього
приміщення, яке не є предметом спору, безумовно обмежує право
власника на розпорядження належним йому майном та виходить за межі
судового спору.
Розглядаючи питання доцільності, розумності і адекватності
забезпечення позову, суд першої інстанцій не врахував того, що
клопотання позивача про забезпечення позову містить вимогу про
заборону вчиняти дії щодо результату конкурсу на право оренди в
частині визначення його переможця, а не вимогу про заборону
вчиняти дії щодо приміщення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність вжиття
заходів забезпечення позову у такий спосіб. Крім того, судом
апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжує фактично
користуватися спірним приміщенням після закінчення дії договору
оренди, а тому відсутні підстави вважати що існує обгрунтована
вірогідність неможливості виконання майбутнього рішення суду в
разі задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
ухвала господарського суду міста Києва від 18.06.2007 протирічить
приписам процесуального закону щодо застосування заходів
забезпечення позову, а, отже, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 19.09.2007 про скасування цієї ухвали
підлягає залишенню в силі.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття постанови у
справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або
неправильного застосування норм чинного процесуального
законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни
відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2007 у справі господарського суду міста Києва № 3/278
залишити без змін.
Касаційну скаргу ПП "Юрікон" залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
Л.I.Рогач