ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 р.
№ 16/205
Доповідач -суддя Мележик Н.I.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Мележик Н.I.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"НАК "Украгроінвест"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2007р.
у справі № 16/205
господарського суду міста Києва
за позовом Малого підприємства "Фірма "Стар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"НАК "Украгроінвест"
про стягнення 10 000 грн.
за участю представників:
позивача - не з"явились
відповідача - не з"явились
ВСТАНОВИВ:
В травні 2007 року Мале підприємство "Фірма "Стар" звернулось
до господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою
відповідальністю "НАК "Украгроінвест" про стягнення 10 000 грн.
передплати та судових витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року
(суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.09.2007 року (судді:
Мартюк А.I., Зубець Л.П., Лосєв А.М.), позов задоволено, стягнуто
з відповідача на користь позивача 10 000 грн. боргу та судові
витрати.
Рішення та постанова мотивовані посиланням на ст. 1212 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо виникнення зобов'язання у зв'язку з
набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАК "Украгроінвест"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення та постанову попередніх інстанцій
скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого
господарського суду. В обгрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або
виходячи із загальних засад законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної
інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
26.12.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю "НАК
"Украгроінвест" виставлений рахунок-фактура №СФ-0000075 на суму 20
000 грн. на оплату Малим підприємством "Фірма "Стар"
металопластикових вікон.
Позивач 27.12.2006 року платіжним дорученням №176 перерахував
на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 10 000 грн. в
якості передплати згідно виставленого останнім рахунку.
У зв"язку з непоставкою відповідачем передплаченого товару,
позивач звернувся до нього з листом про повернення безпідставно
отриманих грошових коштів у розмірі 10 000 грн., який останній
залишив без відповіді та задоволення.
За вказаних обставин Мале підприємство "Фірма "Стар"
звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю "НАК "Украгроінвест" безпідставно
отриманих грошових коштів у примусовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з
висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з
правомірності вимог позивача щодо повернення передплачених
грошових коштів в силу норм ст.526, ч.2 ст.693 та ст.1212 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не
передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати
передання оплаченого товару або повернення суми попередньої
оплати.
Висновок судів попередніх інстанцій про виникнення у
відповідача зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого
майна відповідає вимогам ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного
збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про
безпідставність набуття майна.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно
набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа
зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно
було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи
безпідставне набуття або збереження майна було результатом
поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події. Також зазначені положення застосовуються до вимог про
повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна
власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного
однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка
незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи.
З огляду на встановлення судами попередніх інстанції факту
відсутності між сторонами договірних відносин, господарський суд
міста Києва, з висновками якого погодився Київський апеляційний
господарський суд, правильно встановив, що перераховані позивачем
грошові кошти у розмірі 10000 грн. отримані відповідачем без
достатніх правових підстав, а, відтак, підлягають поверненню на
підставі ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За
загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається
на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог
ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставин, на які він посилався, як
на підставу своїх заперечень, а саме факту неотримання від
позивача вказаного розміру грошових коштів.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими
судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження
поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної
інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків
суду.
Твердження касаційної скарги про те, що рішення місцевого та
постанова апеляційного господарських судів необгрунтовані,
прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають
значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються
вищевикладеним.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова
апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам
закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАК
"Украгроінвест" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2007р.
у справі № 16/205 залишити без змін.
Головуючий суддя
Т.П.Козир
Судді
Н.I.Мележик
О.А.Подоляк