45/546 Про зобов'язання до виконання умов договору на будівництво житла в порядку пайової участі - Текст документа

Дочірнє підприємство "Газопостачальна компанія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов'язання Управління капітального будівництва (військова частина А-0200) Міністерства оборони України, на виконання умов договору від 25.06.2002 № 25/06-02п, передати йому 723 кв.м. загальної площі збудованого житла у житловому будинку по вул. Пономарьова, 19-а у смт. Коцюбинське Київської області, виходячи з розрахунку 1 300, 00грн. за один квадратний метр загальної площі житла, на загальну суму 939967, 10грн.,

В процесі розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та змінював предмет позову і в останній редакції просив суд розірвати договір від 25.06.2002 №25/06-02п та стягнути з Управління капітального будівництва (військова частина А-0200) Міністерства оборони України 2679253,79 грн. збитків, з яких 2602800,00 грн. вартість не переданого новозбудованого житла, 76453,79 грн. - збитків заподіяних позивачеві внаслідок не передання відповідачем 723 кв.м. новозбудованого житла, у зв'язку з чим позивач порушив зобов'язання перед Службою безпеки України і тому зобов'язаний сплатити Службі безпеки України пеню в зазначеному розмірі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.09.2007р. (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір від 25.06.2002 №25/06-02п укладений між сторонами та стягнуто з відповідача на користь позивача 2679253.79 грн. 79 коп. збитків, 25585 грн.. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007р. (головуючий Корсак В.А., судді Авдеев П.В., Коршун Н.М.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 25.06.2002 між позивачем та відповідачем укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 25/06-02п, згідно умов якого позивач (пайовик) бере участь у будівництві, в порядку передбаченому п. 2.3. цього договору, житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Пономарьова, 18-а, в терміни, що вказані в абзаці "а" п. 3.1.

Відповідно до п. 2.1. данного договору пайовик (позивач) оплачує загальну площу житла, що передається виконавцем (відповідачем), за ціною орієнтовно 1300,00 грн. за один квадратний метр загальної площі житла, в тому числі ПДВ. Загальна сума за даним договором орієнтовно складає 3530000,00 грн., з подальшим корегуванням, при необхідності врахування інфляційних процесів та різниці в вартості матеріальних коштів, що передаються пайовиком (позивачем) на умовах цього договору і орієнтовно відповідає 2715 кв.м. загальною площі.

При цьому, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів пайовика (позивача) на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача) або передачі пайовиком (позивачем) виконавцю (відповідачеві) інших передбачених законодавством України засобів (товарно-матеріальних цінностей, будівельних матеріалів тощо) та передачі виконавцем (відповідачем) квартир пайовику (позивачеві) на умовах даного договору (п. 2.3. Договору).

Зокрема, згідно абз. "а" п.3.1. Договору виконавець (відповідач) зобов'язувався в місячний термін після введення будинку в експлуатацію оформити і передати пайовику (позивачеві) загальну площу житла, що буде визначена відповідно до п. 2.1. договору, але не пізніше 31.08.2003р.

Позивач, на виконання умов даного договору, сплатив відповідачеві кошти, виконав роботи та надав товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 939967,10 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.07.2003р. Тоді як, відповідач своїх зобов'язань по передачі позивачеві 723 кв.м. новозбудованого житла у встановлений в Договорі строк (не пізніше 31.08.2003) не виконав, житло позивачеві не передав.

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога ДП "Газопостачальна компанія" про розірвання укладеного між сторонами договору від 25.06.2002 № 25/06-02п та стягнення з відповідача на користь позивача 2602800,00 грн. вартості непереданого житла за цінами на час вирішення спору і 76453,79 грн. збитків, які виникли внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків, що потягло за собою не виконання позивачем обов'язків перед Службою Безпеки України по передачі останньому вказаних 723 кв.м. новозбудованого житла, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 з позивача на користь Служби Безпеки України стягнуто пеню.

Задовольняючи вимоги позивача в повному обсязі попередні судові інстанції виходили з того, що позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання внаслідок прострочення відповідача тим більш, що відповідач не має новозбудованого житла за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 18-а площею 723 кв.м. в натурі, тому передати вказане житло не може.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як суди не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин та не встановили дійсні права та обов'язки сторін.

Так, розглядаючи позов щодо стягнення збитків суди не встановили наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Однак, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника.

При цьому, встановлюючи наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як вина судам слід вирішити питання про залучення до участі у справі основного замовника будівництва житла та Міністерство оборони України, що суттєво вплине на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України (1798-12) , суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2007р. у справі № 45/546 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.