45/191-07 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг технікою на реконструкції автомобільної дороги - Текст документа

В квітні 2007 року Закрите акціонерне товариство "Агрошляхбуд" звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" про стягнення 54342,13грн. заборгованості, зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 24.09.2004р. про надання послуг технікою на реконструкції автомобільної дороги Київ - Одеса км 353+000-км358+000.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2007р. у справі №45/191-07 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. у справі №45/191-07 (колегія суддів у складі головуючого суддів Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.I., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2007р. по даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Закрите акціонерне товариство "Агрошляхбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. у справі №45/191-07 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання 13.03.2008р. представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" просить рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2007р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. у справі №45/191-07 залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.09.2004р. між ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" (замовник) та ЗАТ "Агрошляхбуд" (виконавець) було укладено Договір №229 про надання послуг технікою на реконструкції автомобільної дороги Київ-Одеса км353+000-км 358+000.

Згідно п. 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги технікою на реконструкції автомобільної дороги Київ-Одеса км353+000-км 358+000 в межах договірної ціни, скоригованої по фактичних витратах з урахуванням ринкової вартості ресурсів. Замовник приймає ці послуги та оплачує їх вартість. Оплата наданих Виконавцем та прийнятих від нього Замовником послуг здійснюється щомісячно на протязі 10 банківських днів після сплати за них ДП "Одеським облавтодором" (п.5.1 даного договору).

Відповідно до п. 2.1 цього договору сторонами визначено, що договірна ціна 1 машино-години роботи техніки та перевезення 1 тонни вантажів автосамоскидами визначається відповідно до ДБН Д 1.1.-1-2000, ДБН Д 2.7. -2000 та інших чинних документів в рамках вартостей, затверджених Держбудом. У договірній ціні враховано середню зарплату по розряду 3,8 в розмірі 855грн. в місяць (п.2.2 вказаного договору).

В період з 10.09.2004р. по 14.10.2004р. включно позивач здійснював перевезення вантажів відповідача, зокрема будівельних матеріалів (щебеню та шлаку) на території будівництва автомобільної дороги Київ-Одеса, що підтверджується оформленими у відповідності до вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 (v0488361-95) "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", товарно-транспортними накладними за типовою формою №1-ТН.

При перевезенні вантажів позивач використовував паливо відповідача, яке йому ним передано за видатковою накладною №11 від 01.02.2005р.

15.10.2004 р. позивачем на адресу відповідача надано рахунок №56 на сплату транспортних послуг за договором на суму 80139,05грн., в т. ч. з них 11216,7грн. за подачу транспорту та 2448грн. у відшкодування відрядних витрат. Листом за вих.№936 від 23.11.2004р. відповідач відмовив позивачеві в сплаті його рахунку в повному обсязі, посилаючись, що вартість перевезень їм прийнято із розрахунку 0,4грн. за 1 т/км, а тому складає 50784,8грн., а також погодився із розміром відрядних витрат 1890грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.307 ГК України (436-15) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Суди, проаналізувавши укладений між сторонами договір №229 від 24.09.2004р. та вчинені на його виконання сторонами дії, текст рахунку на сплату №56 від 15.10.2004р., на який посилається позивач в позовній заяві як на одну із підстав позову, та визначає, що його видано ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" на сплату транспортних послуг за вересень-жовтень 2004 року в розмірі 80139,05грн., та розрахунком вартості перевезення 1 тони вантажу автомобілями позивача, який ним наданий на вимогу суду, дійшли висновку, що за правовою природою вказаний договір є договором перевезення, оскільки саме послуги по переміщенню (транспортуванню) матеріальних цінностей виконувались позивачем на користь відповідача за цим договором. Тобто, найменування сторонами договору як про надання послуг технікою на реконструкції автомобільної дороги не відповідає його юридичному змісту та дійсному волевиявленню сторін.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Мінтрансу України №363 (z0128-98) від 14.10.1997р. в редакції від 05.11.2001р. товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а транспортна послуга -це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Пункт 11.1 розділу 11 зазначених Правил також встановлює, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" заборгованості суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду інших документів, окрім тих, що оформленні на виконання транспортних послуг на користь відповідача, які б підтверджували, що за спірним договором надавались інші послуги, зокрема, послуги технікою позивача при реконструкції автомобільної дороги.

Відповідно до ч.3 ст.925 ЦК України (435-15) до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пунктом 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають із Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості в арбітраж або в суд протягом 6 місяців, які обчислюються з настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Оскільки, суди встановили, що спірний договір, на якому грунтуються позовні вимоги в частині, що виконана сторонами, є договором перевезення, а позовна заява позивачем подана до суду лише 19.04.2007р., тобто більш ніж через 2,5 роки після фактичного перевезення вантажів та висунення вимоги про їх сплату на адресу відповідача, а така вимога висунута згідно рахунку позивача №56 від 15.10.2004р., дійшли вірного висновку, що визначений законом строк для захисту порушеного права, позивачем пропущено.

Згідно із ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України (435-15) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування до вимог позивача позовної давності при розгляді справи, що викладено у його відзиві на позов від 10.05.2007р. за вих. №327, а тому вважав, що така заява відповідача підлягає задоволенню, а у задоволенні позову позивачу слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Водночас суд зазначав, що відповідно до ст.61 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Iстотною умовою такого договору є вартість перевезення.

Згідно п. 2.1 договору сторонами визначено, що вартість послуг за договором визначається відповідно до ДБН Д 1.1.-1-2000, ДБН Д 2.7.-2000 та інших чинних документів в рамках вартостей, затверджених Держбудом, є динамічною та переглядається за наявності певних обставин, в т.ч. при зміні цін на паливо-мастильні матеріали.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторонами однозначно не визначено такої істотної умови перевезення як вартість послуг з перевезення або чіткого порядку формування такої вартості, а позивач не довів суду, що розрахунок суми позову зроблений ним та відповідає умовам договору.

З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні, та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України (1798-12) постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. у справі №45/191-07 грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги Закритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд" не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.