Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У серпні 2006 р. ОСОБА_1(далі -ОСОБА_1), ОСОБА_2(далі -ОСОБА_2), ОСОБА_3(далі -ОСОБА_3) та ОСОБА_4(далі -ОСОБА_4) звернулись до Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим з позовними заявами, у яких просили стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" (далі -Товариство) частки у статутному фонді у грошовому вираженні у розмірах відповідно 6 623,46 грн., 35 700,90 грн., 28 815,85 грн. та 18 400,50 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовували тим, що вони до 30.07.2004 р. були учасниками Товариства, з якого вийшли за власним бажанням на підставі рішення зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 7 від 30.07.2007 р., проте Товариство, в порушення вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", не виплатило їм вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному фонді, а на їх звернення щодо проведення відповідних виплат не відреагувало.

У ході судового розгляду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово уточнювали позовні вимоги та просили Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим визнати їх виключеними зі складу учасників Товариства, стягнути з Товариства вартість майнового паю, частку прибутку за 2004 р. з урахуванням втрат від інфляції, а саме -на користь ОСОБА_1 -6 623,46 грн. вартості майнового паю, 235,20 грн. частки прибутку та 36,59 грн. інфляційних втрат, на користь ОСОБА_2 -35 700,90 грн. вартості майнового паю, 1 268,12 грн. частки прибутку та 197,28 грн. інфляційних втрат, на користь ОСОБА_3 -18 400,50 грн. вартості майнового паю, 1 061,48 грн. частки прибутку та 159,39 грн. інфляційних втрат, на користь ОСОБА_4 -28 815,85 грн. вартості майнового паю, 652,68 грн. частки прибутку та 101,65 грн. інфляційних втрат.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 обґрунтовували тим, що:

- виписка з протоколу загальних зборів учасників Товариства № 7 від 31.07.2004 р. не містить відомостей про виключення їх зі складу учасників Товариства, а містить лише відомості про відмову у виплаті їм майнового паю у грошовому вираженні;

- частка прибутку за 2004 р., всупереч ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", їм не була виплачена та підлягає стягненню з урахуванням втрат від інфляції.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. (суддя Кірюхіна М.А.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. (колегія суддів: Прокопанич Г.К., Гонтарь В.І., Щепанська О.А.) рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що:

- Статут Товариства передбачає, що при виході учасника зі складу Товариства йому видається майно в натуральній формі за вартістю, рівною його частці у статутному фонді Товариства, а виплата у грошові й формі вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному фонді, можлива лише за згодою учасника та більшості інших учасників;

- рішення зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 7 від 30.07.2007 р., про відмову у виділенні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майнового паю у грошовому вираженні та про виділення їм частки в рахунок майнового паю зі статутного фонду згідно затвердженого переліку "На першочергове отримання частки зі статутного фонду Товариства при виході", затвердженого зборами засновників Товариства, відповідає Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Цивільному кодексу України (435-15) та статуту Товариства;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та/або інші учасники Товариства не звертались до нього з заявами про розгляд на зборах учасників питання щодо розподілу прибутку Товариства за 2004 р.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просять постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. і рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4обґрунтовують тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дали оцінку не всім обставинам справи, які мають значення для вирішення спору, дійшли до неправильних висновків, порушили ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та окремі процесуальні норми.

Товариство скористалось правом, наданим ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. та рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. -без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти є законними та обґрунтованими.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.12.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, місцевий та апеляційний суд виходили з того, що рішення зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 7 від 30.07.2007 р., про відмову у виділенні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майнового паю у грошовому вираженні та про виділення їм частки в рахунок майнового паю зі статутного фонду згідно затвердженого переліку "На першочергове отримання частки зі статутного фонду Товариства при виході", затвердженого зборами засновників Товариства, відповідає Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Цивільному кодексу України (435-15) та статуту Товариства.

Проте, вказаний висновок є необґрунтованим, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої п. 7 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740 (740-98-п) (далі - Положення), яке було чинним на момент проведення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства, установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Згідно з частиною першою ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, нова редакція статуту Товариства (зареєстрована Управлінням економіки Красногвардійської районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 02.07.2003 р.) містить положення наступного змісту: "15.2. При виході учасника з товариства йому виділяється майно у натуральній формі за вартістю, рівною його частці у статутному фонді. …За бажанням учасника та за згодою більшості усіх інших учасників товариства та наявності вільних грошових коштів при виході з товариства учаснику може бути виплачена вартість його частки (частини частки) у статутному фонді грошовими коштами…".

Таким чином, п. 15.2 нової редакції статуту Товариства (зареєстрованої Управлінням економіки Красногвардійської районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 02.07.2003 р.) містить положення, які суперечать наведеним вище вимогам ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", що не відповідає вимогам п. 7 Постанови.

Наведеному не було дано оцінки судами першої та другої інстанції при вирішенні даного спору, внаслідок чого суди передчасно застосували при вирішенні спору п. 15.2 нової редакції статуту Товариства (зареєстрованої Управлінням економіки Красногвардійської районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 02.07.2003 р.), що призвело до прийняття необґрунтованих судових актів.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. та рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. підлягають скасуванню, а справа, враховуючи положення вимог Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) , -передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. та рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 р. у справі № 2-68/07 (22-ц-3803/07) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.