ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 р.
№ 26/340
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Шляхетський А.Л.,
відповідача
- Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ЗАТ "Укренергозбут"
на постанову
від 27.09.2007 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№26/340
за позовом
ТОВ "НВП "Екологія-Дніпро 2000"
до
ЗАТ "Укренергозбут"
про
стягнення 36819,68 грн. боргу та пені
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 07.08.2007 (суддя
Паламар П.I.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2007 (судді:
Пантелієнко В.О., Iваненко Я.Л., Лосєв А.М.), позов задоволено
частково -на підставі ст.622 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
постановлено стягнути з відповідача 33993,60 грн. боргу за
поставлену позивачем продукцію. В частині позовних вимог про
стягнення 2826,08 грн. пені відмовлено у зв'язку з нарахуванням
позивачем штрафних санкцій з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
ЗАТ "Укренергозбут" в поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення про
відмову в позові повністю, посилаючись на порушення судом норм
матеріального права, а саме ст.ст.16,525,526,614,615 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, скаржник вважає, що виходячи зі змісту
п.п.1.5,3.1.1,3.1.2,3.1.3 договору поставки від 17.03.2005
№04-01/05-246/У обов'язок відповідача оплатити поставлену
продукцію виникає в дводенний термін з дня відвантаження другої
(чергової) партії продукції обсягом 10000 тон, в той час як
позивач поставив 10000 тон продукції першої поставки та 5392 тон
продукції другої черги поставки, в зв'язку з чим та з врахуванням
вимог ст.614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач не вбачає своєї вини
щодо несплати вартості частини поставленої продукції, оскільки
момент виникнення обов'язку відповідача по оплаті поставленої
другої партії продукції згідно договору №04-01/05-246/У не настав.
Відповідач також вказує на відсутність направлення сторонами вимог
про розірвання чи зміну договору №04-01/05-246/У, а ухилення
позивача на даний час від виконання обов'язку по поставці повного
обсягу партій продукції на умовах цього договору свідчить про
наміри позивача відмовитися від зобов'язання в односторонньому
порядку, що суперечить ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова -скасуванню в частині задоволених позовних вимог про
стягнення 33993,60 грн. боргу з передачею справи на новий розгляд
в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва з
наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення
позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
Між сторонами по справі був укладений договір поставки
дослідно-промислової партії сировини №04-01/05-246/У від
17.03.2005, додаткові угоди №1 та №2 від 05.04.2005 до нього
(а.с.11-17), відповідно до умов яких позивач зобов'язався передати
відповідачу 30000 тон залізомісткого концентрату ЖСК-1 ТУ У
13.1-30299063-0032001 за ціною 37,20 грн./т, а
відповідач -прийняти та оплатити вартість одержаного товару.
Умовами п.п.3.1.2,3.1.3 договору поставки від 17.03.2005
№04-01/05-246/У встановлено порядок, згідно з яким з фактом
поставки партії сировини пов'язаний строк здійснення платежу на
суму наступної партії товару, а не оплати за вже поставлений
товар. Адже, після поставки третьої партії товару сторони лише
проводять звірку розрахунків і лише в разі необхідності проводять
остаточні розрахунки.
Актами приймання-передачі від 31.03.2005 та від 30.04.2005,
банківськими виписками за 17.03.2005р. та 12.04.2005р. (а.с.18-21)
підтверджується факт передачі позивачем відповідачу 15392 тонни
залізомісткого концентрату-1 (ЖСК-1) ТУ У 13.1-30299063-0032001
загальною вартістю 591993,60 грн., а також часткової оплати
останнім одержаного товару в сумі 558000 грн.
Докази належної оплати за договором в матеріалах справи
відсутні, тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано стягнув
з відповідача на підставі ст.622 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
33993,60
грн. боргу.
Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не
підлягають, оскільки суперечать вимогам ч.6 ст.232 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
щодо періоду нарахування штрафних санкцій.
Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновками
судів в частині наявності підстав для задоволених позовних вимог
про стягнення 33993,60 грн. боргу з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій не надано належної правової
оцінки умовам укладеного між сторонами договору поставки
дослідно-промислової партії сировини №04-01/05-246/У від
17.03.2005 (далі -договір).
Зокрема, відповідно до п.1.5 договору загальна кількість
сировини, що підлягає поставці в рамках цього договору, становить
30000 тон і поставляється партіями по 10000 тон згідно
специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.п.3.1.1,3.1.2,3.1.3 договору оплата за поставлену
продукцію здійснюється в наступному порядку:
- покупець перераховує на поточний рахунок продавця, в
порядку попередньої оплати, 372000 грн. (в тому числі 62000 грн.
ПДВ) - протягом двох днів після підписання сторонами даного
договору;
- покупець перераховує на поточний рахунок продавця 372000
грн. (в тому числі 62000 грн. ПДВ) -протягом двох днів після
відправки продавцем зі ст.Правда Придніпровської залізниці партії
в 10000 тон КЖС-1;
- покупець перераховує на поточний рахунок продавця 372000
грн. (в тому числі 62000 грн. ПДВ) -протягом двох днів після
відправки продавцем зі ст.Правда Придніпровської залізниці
чергової партії - 10000 тон КЖС-1.
Після поставки третьої партії сировини, яка складається з
10000 тон, сторони оформляють акт звірки розрахунків по даному
договору і в разі необхідності здійснюють остаточний розрахунок.
Таким чином, сторонами в договорі чітко встановлено поетапний
порядок та строки оплати відповідачем трьох однакових партій
продукції в обсязі 10000 тон кожна.
Водночас судами встановлено факти поставки позивачем першої
партії продукції в повному обсязі (10000 тон) та часткової
поставки другої (чергової) партії продукції (5392 тон) та
отримання відповідачем загалом 15392 тон продукції.
Колегія визнає помилковим застосування судами ч.1 ст.622 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
в обгрунтування підстав для стягнення боргу за
частково поставлену другу партію продукції (5392 тон), оскільки
вказаною нормою передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і
відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не
звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Адже, в даному випадку обов'язок виконати зобов'язання в
натурі (поставити 30000 тон продукції) договором покладено саме на
позивача, а не відповідача, який в даній правовій ситуації не
сплачував неустойку і не відшкодовував збитки.
Між тим, судами залишено поза увагою положення ст.ст.538,670
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якими регулюються спірні договірні
правовідносини.
Зокрема, у відповідності з вимогами ч.3 ст.538 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні
свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що
вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або
виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити
виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково
або в повному обсязі.
Застосування до спірних договірних відносин ч.3 ст.538 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, в свою чергу, випливає з вимог ч.1 ст.693 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких, якщо договором встановлений
обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його
передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити
оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо
такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений
відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати
товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.669 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кількість товару, що продається, встановлюється у договорі
купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому
вираженні.
Статтею 670 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою врегульовано правові
наслідки порушення умови договору щодо кількості товару,
встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість
товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має
право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або
відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він
оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Однак, з матеріалів справи не вбачається та судами не
досліджувалися обставини вчинення покупцем (ЗАТ "Укренергозбут")
відповідних юридично значимих дій.
З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено
розірвання чи зміну умов даного договору сторонами у встановленому
порядку, а відповідач у касаційній скарзі не заперечує готовність
до виконання своїх зобов'язань в разі поставки позивачем другої та
третьої партій продукції в повному обсязі відповідно до умов
договору.
В зв'язку з викладеним касаційна інстанція вважає за
необхідне на підставі ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити
суду першої інстанції при новому розгляді справи надати позивачу
можливість відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнити позовні вимоги, предмет та підстави позову, а також
з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, оскільки це має
істотне значення для правильного вирішення спору в частині
стягнення 33993,60 грн. боргу.
Разом з тим, колегія не вбачає підстав для скасування рішення
в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення
2826,08 грн. пені, оскільки, як правильно встановили суди
попередніх інстанцій, вказана сума штрафних санкцій нарахована
позивачем з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Окрім того, касаційна скарга не містить жодних заперечень в
цій частині позовних вимог.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки, а
згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2
ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім
обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на
новий розгляд в частині задоволених первісних позовних вимог про
стягнення 33993,60 грн. боргу для достовірного з'ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору в цій частині позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Укренергозбут" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 07.08.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2007 у справі №26/340 скасувати в частині задоволених
позовних вимог про стягнення 33993,60 грн. боргу з передачею
справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до
господарського суду м.Києва.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун